Основними нормативними актами, які формують систему лісового законодавства є Конституція України, Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Лісовий кодекс України, Закон України „Про рослинний світ”.

Базовим законодавчим актом, яким регулюються правові відносини у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище є Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”.

Частинами другою та третьою статті 38 вказаного Закону встановлено, що законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

Водночас, в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Пунктом „е” частини першої статті 39 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” лісові ресурси державного значення віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання лісових відносин є Лісовий кодекс України, який Законом України „Про внесення змін до Лісового кодексу України” від 8 лютого 2006 року №3404-IV викладено у новій редакції.

Змінами, внесеними до цього Кодексу визначаються особливості використання лісових ресурсів у порядку загального і спеціального використання, в залежності від їх видів.

До загального використання лісових ресурсів віднесено право вільного перебування громадян в лісах державної та комунальної власності, за винятком лісів приватної власності на перебування в яких, потрібна згода власника. При цьому, без обов’язкової наявності спеціального дозволу у разі збирання для власного споживання дикорослих трав’яних рослин, квітів, ягід, грибів та інших лісових ресурсів крім випадків, передбачених Лісовим кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Отже, збір вказаних лісових ресурсів здійснюється безоплатно, проте на нього встановлюється уповноваженими на те органами виконавчої влади максимальна норма, метою запровадження якої є забезпечення невиснажливого використання лісових ресурсів та сприяння їх природному відтворенню.

Доведення максимальних норм безоплатного збору дикорослих трав’яних рослин, квітів, ягід, грибів та інших лісових ресурсів до відома населення має забезпечуватися органами виконавчої влади через засоби масової інформації або органами місцевого самоврядування.

Основною вимогою до громадян, які здійснюють використання лісових ресурсів як у порядку загального користування, так і спеціального є дотримання пожежної безпеки в лісах, згідно з Правилами пожежної безпеки в лісах України, затверджених наказом Державного комітету лісового господарства України від 27 грудня 2004 р. № 278, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 березня 2005 р. за №328/10608.

При цьому, діяльність лісокористувачів, пов’язана з використанням лісових ресурсів, також має здійснюватися за умов дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 555, якою затверджені Санітарні правила в лісах України, які являють собою сукупність норм здійснення санітарно-оздоровчих заходів та санітарних вимог, які встановлюються з метою охорони та захисту лісів при веденні лісового господарства, використанні лісових ресурсів та здійсненні робіт, не пов’язаних з веденням лісового користування. Такі заходи повинні проводитися з метою збереження стійкості насаджень, запобігання розвиткові патологічних процесів у лісі, зменшення шкоди, що завдається лісам шкідниками, хворобами, стихійними природними явищами та техногенними впливами.

Таким чином, необхідною передумовою використання лісових ресурсів є здійснення власниками лісів та постійними лісокористувачами, як того вимагає Лісовий кодекс України, комплексу заходів, які полягають у підвищенні продуктивності, поліпшенні якісного складу лісів та збереженні біорізноманіття в лісах.

Зокрема, з метою поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей здійснюються такі лісогосподарські заходи, як: проведення рубок догляду за лісом; санітарні рубки; лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості; рубки, пов’язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних дерево станів тощо.

В основу класифікації видів спеціального використання лісів покладено роль лісів, які використовуються як природний ресурс. Вона, зокрема, полягає у значенні лісу як джерела деревини, живиці, інших лісових ресурсів, а також у специфічних якостях лісу: лікувально-оздоровчих, рекреаційних, естетичних. Виходячи з цього, види спеціального права лісокористування за цільовим призначенням можна поділити на:

- використання деревних ресурсів лісу – заготівля деревини в порядку рубок головного користування, другорядних лісових матеріалів (пнів, луба, кори і т.ін.);

- побічні лісові користування – сінокосіння, випасання худоби, розміщення вуликів та пасік, заготівля лісових продуктів, збір рослин і грибів, заготівля очерету, збирання лісової підстилки;

- користування лісом у культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та у науково-дослідних цілях;

- використання корисних властивостей лісів для потреб мисливського господарства, створення сприятливих умов для життя диких тварин.

При цьому необхідно зазначити, що на відміну від попередньої редакції Кодексу спеціальне використання лісових ресурсів на сьогодні має здійснюватися на лісових ділянках, які виділяються для цієї мети, без надання земельних ділянок лісокористувачам, а не в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для цього у користування, як передбачалося і визначало єдиний підхід щодо використання лісових ресурсів із наданням земельних ділянок одночасно.

Вказана процедура і досі унормована постановами Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 р. № 1378 „Про затвердження Правил відпуску деревини на пні в лісах України”, від 27 липня 1995 р. № 559 „Про затвердження Правил рубок головного користування в лісах України”, від 8 лютого 1996 р. № 185 „Про затвердження правил заготівлі живиці в лісах України”, від 16 травня 1996 р. N 535 „Про затвердження Правил рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства, та інших рубок” та від 23 квітня 1996 р. N 449 „Про затвердження Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України” які потребують приведення у відповідність до вимог Лісового кодексу України, викладеного у новій редакції Законом України від 8 лютого 2006 року N 3404-IV.

На сучасному етапі розвитку лісового законодавства в України особлива увага приділяється використанню лісових ресурсів у порядку спеціального лісокористування, яке має на сьогоднішній день велике значення для нашої держави, оскільки сприяє розвитку туризму, збереженні генофонду видів деревних рослин та тих, що занесені до Червоної книги України, а також природних рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України, поліпшенню природного складу і якості лісів, запобіганню виснаженню наявних ресурсів і заподіянню шкоди лісовому господарству.

У цьому напрямку Державним комітетом лісового господарства України як центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства у сфері лісових відносин ведеться активна робота з питань вдосконалення правового регулювання, зокрема триває робота щодо проекту постанови Кабінету Міністрів України „Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів”.

Особливість вказаного проекту полягає у врегулюванні ряду питань, зокрема в частині визначення основних вимог щодо здійснення заготівлі деревини в порядку рубок головного користування, другорядних лісових матеріалів, побічного лісового користування, використання корисних властивостей лісів, виділення лісових ділянок, підготовчих роботах в цілому єдиним нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України.

Проте, умови, пов’язані із здійсненням спеціального використання лісових ресурсів за вказаними його різновидами, якісні та кількісні показники оцінки діяльності в цій галузі визначатимуться нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, як того вимагає частина третя статті 38 Лісового кодексу України. Зокрема, такі як Правила заготівлі другорядних лісових матеріалів, Правила здійснення побічних лісових користувань, Правила використання корисних властивостей лісів, Правила огляду місць використання лісових ресурсів, які будуть містити більш деталізовані норми.

В зазначених актах має бути розкритий зміст окремих видів права лісокористування, таких як заготівля деревини, що є основним лісовим користуванням в частині задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах, заготівля другорядних лісових матеріалів, що здійснюється з метою промислової переробки пнів, лубу, кори, деревної зелені, розвитку лісових промислів і задоволення потреб населення, побічне лісове користування для потреб виробничої та комерційної діяльності та використання лісових ресурсів у санітарно-гігієнічних, рекреаційних, оздоровчих та інших цілях, в тому числі лісокористування для науково-дослідних робіт, метою якого є вивчення закономірностей розвитку лісових екосистем та полягає у виявленні, вивченні, збереженні і використанні генетичного фонду рослин у лісах нашої держави.

Також слід зазначити, що право спеціального лісокористування має строковий характер (як правило, один рік). Після його закінчення необхідне повторне оформлення.

Здійснення усіх видів лісокористувань (крім загальних) передбачає дотримання дозвільного порядку, а саме, лише за наявності спеціального дозволу – лісорубного або лісового квитка.

Вказаним проектом передбачається затвердити Порядок видачі та форми спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, згідно з яким лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держкомлісгоспу лише на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки. А лісовий квиток видаватимуть постійні лісокористувачі або власники лісів за зверненням тимчасових користувачів у разі заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів на умовах короткострокового тимчасового користування.

Усі лісокористувачі наділяються відповідно до законодавства та умов дозволів правами і обов’язками. Вони мають право здійснювати лише ті лісові користування, які їм дозволено і використовувати лише ті ресурси, на які видано спеціальний дозвіл, та в межах визначених в них строків.

Література

1. Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 41. - Ст. 546.
2. Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 17. - Ст. 99.
3. Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.: Істина, 2001. – 544с.
4. Тищенко Г.В. Екологічне право. – К.: ТП Пресс, 2003. – 256с.
5. Крассов О.И. Право лесопользования в СССР. – М., 1990. – 27с.
6. Горбовой В.Ф. Лесное право: Курс лекцій. – Свердловськ, 1977.
7. Зібрання постанов Уряду України, 1995, N 10, ст. 253
8. Зібрання постанов Уряду України, 1995, N 10, ст. 255
9. Зібрання постанов Уряду України, 1996, N 7, ст. 209
10. Зібрання постанов Уряду України, 1996, N 12, ст. 336
11. Офіційний вісник України, 1999, N 31 (20.08.99), ст. 1612
12. Офіційний вісник України, 2005, N 13 (15.04.2005), ст. 680

Головний спеціаліст відділу законодавства
про надра, водного та лісового законодавства
Управління законодавства з питань земельних відносин,
агропромислового комплексу та охорони довкілля
Давиденко Оксана Іванівна