Свою відданість ідеалам та принципам, які є спільним надбанням європейських народів Україна підтвердила ще у 1995 році, набувши повноправного членства у Раді Європи. Інтереси збереження та подальшого втілення в життя цих ідеалів, а також сприяння економічному та соціальному прогресу потребували більш тісного єднання між усіма європейськими країнами.

Відповідно до статті 3 Статуту Ради Європи кожний член цієї міжнародної організації обов’язково повинен визнати принципи верховенства права та здійснення прав людини і основних свобод всіма особами, які знаходяться під його юрисдикцією, а також повинен відверто та ефективно співробітничати у ході досягнення мети РЄ – більшого єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їхнім спільним надбанням, а також сприяння їхньому економічному та соціальному прогресу.

У зв’язку з цим, вступаючи до Ради Європи, Україна зобов’язалася дотримуватися своїх загальних обов’язків згідно із Статутом Ради Європи, а також виконати, у визначені терміни, низку зобов’язань. Їх перелік визначено у Висновку Парламентської Асамблеї Ради Європи №190 (1995). На сьогоднішній день більшість з завдань, визначених вищевказаним документом, виконано, але залишається ще цілий ряд таких, що потребують вирішення. Серед виконаних завдань, особливо хочеться відмітити наступні: прийняття Конституції України, Кримінального, Цивільного та Цивільно-процесуального кодексів України, низки законів України, пов’язаних з політичними партіями, а також щодо врегулювання процедури виборів в Україні.

Очікують на своє доопрацювання та подальше прийняття Кримінально-процесуальний кодекс України, проекти законів України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління системою органів і установ виконання покарань», нова редакція Закону України «Про прокуратуру» (з метою зміни ролі та функцій Генпрокуратури особливо щодо здійснення загального нагляду за додержанням законів). Досі залишається невирішеним питання передачі відповідальності за реєстрацію осіб, які прибувають до країни або від’їжджають з неї. Позиції центральних органів виконавчої влади, що відповідають за реалізацію державної міграційної політики, висловлюючи позицію щодо доцільності створення в Україні Державної міграційної служби, складовою повноважень якої має бути реєстрація фізичних осіб, не мають спільного бачення щодо концептуальних підходів до створення зазначеної служби.

Для молодої правової держави України розумне впровадження загальновизнаних міжнародних норм і стандартів до національного законодавства має позитивне значення. Хоча, треба з прикрістю відмітити, що іноді цей процес не є настільки швидким, як того хотілося б, і потребує часу для свого логічного завершення.

Рада Європи, в свою чергу, спостерігаючи за досягненнями України, неодноразово відмічала значний прогрес у виконанні Висновку ПАРЄ 190 (1995) у своїх Резолюціях №1262 (2001) та №1346 (2003), №1466 (2005) і Рекомендації №1722 (2005), в той же час привертаючи увагу на невиконання ряду обов’язків та зобов’язань.

20 січня 2006 року Указом Президента України №39/2006 було затверджено План заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи (далі – План заходів). Документ, розроблений з метою забезпечення завершення виконання обов’язків та зобов’язань України перед Радою Європи, досягнення відповідності політичній складовій Копенгагенських критеріїв щодо набуття членства в Європейському Союзі та впровадження в життя положень Резолюції №1466 (2005) і Рекомендації №1722 (2005) Парламентської Асамблеї Ради Європи від 5 жовтня 2005 року.

Цей документ увібрав у себе весь загал невиконаних обов’язків та зобов’язань України перед Радою Європи, усі «наші борги», які випливають з Висновку ПАРЄ 190 (1995), документів та міжнародних договорів, укладених в рамках цієї міжнародної організації, а також коментарів експертів Європейської Комісії за демократію через право (Венеціанська Комісія).

План заходів включає в себе близько сімдесяти заходів, обов’язкових для виконання органами виконавчої влади з метою забезпечення функціонування демократичних інститутів та верховенства права і захисту прав та свобод людини. Зазначені заходи, в основному, стосуються розробки та прийняття нових законів та підзаконних актів України або змін до вже існуючих з метою завершення реформування судової та пенітенціарних систем; здійснення заходів, спрямованих на подолання корупції та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; створення в Україні умов для виконання рішень Європейського Суду з прав людини; забезпечення реалізації прав людини у різних сферах; вжиття заходів щодо забезпечення участі України у договорах Ради Європи.

У 2006 році виконано більше половини завдань, окреслених Планом заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи, а саме: прийнято 17 Законів України, 5 Указів Президента України, 4 постанови, 2 розпорядження Кабінету Міністрів України та розроблено 34 проектів законів України.

Серед найбільш значущих нормативно-правових актів слід виділити наступні: закони України «Про Кабінет Міністрів України», «Про телебачення і радіомовлення» (нова редакція), «Про державний реєстр виборців», «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»; Укази Президента України «Про План заходів на 2006 рік щодо вдосконалення судового устрою та забезпечення справедливого судочинства в Україні відповідно до європейських стандартів» від 20 березня 2006 року №242; «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10 травня 2006 року №361; «Про Концепцію формування системи безоплатної правової допомоги в Україні» від 9 червня 2006 року № 509; «Про Національний план дій із забезпечення належного виконання рішень судів» від 27 червня 2006 року № 587; «Про Концепцію подолання корупції в Україні "На шляху до доброчесності"» від 11 вересня 2006 року №742; постанову Кабінету Міністрів від 31 травня 2006 року №784 «Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2005 року №459-р «Про схвалення Концепції Державної програми забезпечення судів належними приміщеннями на 2006 - 2010 роки».

Окреме місце у Плані заходів відведено забезпеченню участі України у договорах Ради Європи. З гордістю можна констатувати, що 2006 рік у цьому аспекті видався надзвичайно результативним. Міністерством юстиції разом із іншими органами виконавчої влади було переглянуто перелік міжнародних договорів Ради Європи, учасницею яких Україна не була, та внесено пропозиції про їх підписання і в свою чергу, за результатами цієї роботи, було підписано 12 міжнародних договорів.

У 2006 році Верховною Радою України ратифіковано 12 міжнародних договорів Ради Європи, зокрема: Протоколи №№12, 14 до Європейської конвенції з прав людини, Додатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп’ютерні системи, Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму, Європейська конвенція про здійснення прав дітей, Європейська соціальна хартія (переглянута), Європейська конвенція про громадянство, Європейська конвенція про охорону архітектурної спадщини в Європі, Конвенція про контакт з дітьми, Протокол, що вносить зміни до Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом, Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією та Додатковий протокол до зазначеної Конвенції.

На сьогоднішній день Міністерством юстиції продовжується робота над підготовкою документів з метою ратифікації Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму 2005 року та Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року. Оскільки ратифікація зазначених Конвенцій потребує внесення змін до чинного законодавства, згідно з частиною сьомою статті 9 Закону України “Про міжнародні договори України” відповідні законопроекти подаватимуться і розглядатимуться одночасно із законопроектами про ратифікацію.

Загалом, на сьогоднішній день Україна ратифікувала 60 конвенцій Ради Європи (станом на жовтень 2005 року - 46) та підписала ще 29 (станом на жовтень 2005 року - 22).

Аналіз міжнародних договорів, укладених в рамках Ради Європи, проведений Міністерством юстиції спільно з заінтересованими центральними органами виконавчої влади показав, що з 173 міжнародних договорів, прийнятих до 2000 року, чинності не набули 22, а 59 міжнародних договорів залишаються ратифікованими не більш як 5-10 державами. 7 договорів вже існують в новій (переглянутій) редакції.

Підводячи підсумок, хотілося відмітити, що на сьогоднішній день активно триває робота над виконанням Плану заходів, та їх успішне виконання залежить від консолідації зусиль органами виконавчої влади та Верховною Радою України. В частині прийняття нових законів України та внесення змін до вже існуючого законодавства, з урахуванням норм і стандартів Ради Європи, Організації Об’єднаних Націй та інших міжнародних організацій, членом яких є Україна, значна доля роботи залежить і від Верховної Ради України.

Начальник відділу співробітництва
з міжнародними організаціями
Департаменту міжнародного
співробітництва
О.М. Яковенко

*****************

Треба відмітити, що станом на лютий 2007 року з 202 міжнародних договорів Ради Європи, 26 не зазнали поширення в Європі і не були підтримані державами. Це дозволяє зробити висновок, що приєднання України до всіх без винятку міжнародних договорів Ради Європи є не лише недоцільним, а просто нераціональним, адже досвід інших держав показує, що положення деяких з них є неефективними.

Останнім часом спостерігається тенденція приєднання України лише до тих міжнародних договорів Ради Європи, які розроблені в рамках цієї міжнародної організації протягом найближчих років.

Таким чином, ставити питання про набрання Україною членства у всіх конвенціях Ради Європи на сьогодні не має сенсу, оскільки наша держава вже є стороною переважної більшості документів, що набули поширення в Європі завдяки своїй корисності, актуальності і ефективному механізму реалізації. Тобто слід очікувати, що у найближчі роки Україна приділить увагу набуттю участі в міжнародних договорах Ради Європи, які прийняті протягом останніх років і спрямовані на вирішення найбільш сучасних проблем.

Хочеться дивитися у майбутнє з оптимізмом, тому, сподіваюсь, що до часу подання наступного звіту до Кабінету Міністрів про виконання Плану заходів органами виконавчої влади, який заплановано на початок квітня 2007 року, можна буде з впевненістю поінформувати про виконання наступної частини заходів, які на сьогоднішній день ще перебувають у стадії завершення.