В останні роки намітилася тенденція до зростання кількості осіб, які страждають на таку соціально-небезпечну інфекційну хворобу як туберкульоз. Туберкульоз - інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу, протікає з періодичними загостреннями, рецидивами та ремісіями, вражає переважно найбідніші, соціально дезадаптовані групи населення (біженці, мігранти, особи, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи, особи без постійного місця проживання, алкоголіки, наркомани тощо), спричиняє високу тимчасову та стійку втрату працездатності, вимагає тривалого комплексного лікування та реабілітації хворих. Негативні соціально-економічні наслідки, що спричиняються туберкульозом, дали підстави віднести цю хворобу до групи соціально небезпечних (абзац другий статті 1 Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз"). Разом з цим, останнім часом туберкульоз вражає, також, осіб які не відносяться до соціально дезадаптованих груп населення, зокрема, це захворювання вражає дітей. Тобто, туберкульоз на сьогодні набув ознаки епідемії, яка поширюється невпинними темпами.

Держава визнає боротьбу з туберкульозом невід’ємною складовою частиною політики щодо безпеки суспільства та національної безпеки і визначає проведення протитуберкульозних заходів, забезпечення кожному громадянину безоплатності, доступності та рівних можливостей отримання протитуберкульозної допомоги пріоритетними завданнями для всіх центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

В країні розгорнута широкомасштабна боротьба з цією недугою, в цій сфері розробляється та приймається численна кількість нормативно-правових актів, ведеться роз’яснювальна робота серед населення. Тобто держава, в особі компетентних органів намагається забезпечити всесторонній захист населення від туберкульозу, в тому числі і в правовому сенсі.

На сьогоднішній час законодавство України про боротьбу із захворюванням на туберкульоз складається з Основ законодавства України про охорону здоров’я, законів України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", "Про захист населення від інфекційних хвороб", "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього.

Так, Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороби" визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов’язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Відповідно до статей 24 – 25 цього Закону встановлено, що особи, які хворіють на соціально небезпечні інфекційні хвороби, підлягають своєчасному та якісному лікуванню, періодичним обстеженням і медичному нагляду.

Лікування, обстеження та медичний нагляд за хворими на соціально небезпечні інфекційні хвороби у державних і комунальних закладах охорони здоров’я та державних наукових установах проводяться безоплатно (за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів).

Оздоровлення хворих на туберкульоз проводиться у спеціалізованих протитуберкульозних санаторіях також безоплатно.

Закон України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, видів діяльності та господарювання, а також фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню захворювання на туберкульоз, встановлює права, обов’язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері боротьби із захворюванням на туберкульоз.

Значну увагу в цьому Законі приділяється саме обов’язкам, відповідальності та гарантіям щодо осіб, хворих на туберкульоз, а також медичних працівників, зайнятих у цій сфері.

Так, статтею 8 Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" встановлено групу осіб, які підлягають обов’язковому профілактичному медичному огляду на туберкульоз. До числа таких категорій віднесено:

• особи, звільнені з установ кримінально-виконавчої системи;
• особи, які понад рік зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу та безробітні;
• члени сімей, які понад рік отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям;
• особи, які перебували під медичним (диспансерним) наглядом у протитуберкульозних закладах;
• особи, які перебувають під медичним (диспансерним) наглядом у наркологічному чи психоневрологічному закладі.

Відповідно до цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2006р. № 143 затверджено Порядок проведення обов’язкового профілактичного огляду певних категорій населення на виявлення туберкульозу.

Разом з цим, у разі погіршення епідемічної ситуації щодо захворювання на туберкульоз за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування приймають рішення про проведення позачергових обов’язкових профілактичних медичних оглядів на туберкульоз осіб, які підлягають обов’язковим медичним оглядам, чи інших груп населення, серед яких рівень захворюваності значно перевищує середній показник на відповідній території. До груп із підвищеним ризиком захворювання на туберкульоз відносяться особи, які: перебувають у контакті з хворими на активні форми туберкульозу, не мають постійного місця проживання, відбувають покарання в установах кримінально-виконавчої системи, звільнені з установ кримінально-виконавчої системи, зловживають алкоголем чи наркотиками, а також біженці, мігранти тощо (частина шоста статті 8 вказаного Закону).

Профілактика туберкульозу, також, здійснюється шляхом проведення профілактичних щеплень та інших заходів, зокрема, при влаштуванні дитини до навчального закладу та при прийнятті особи на роботу.

Так, відповідно до статей 9 та 10 цього ж Закону профілактичні щеплення проти туберкульозу в Україні є обов’язковими і здійснюються відповідно до календаря профілактичних щеплень з дотриманням вимог статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.

Профілактичні щеплення проти туберкульозу проводяться безоплатно, за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, фондів соціального страхування, інших джерел, не заборонених законодавством.

Оформлення та прийняття дітей віком до 14 років до навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів здійснюється згідно з вимогами статті 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб". Результати туберкулінодіагностики та інших видів обстеження дітей на туберкульоз наводяться у відповідній довідці закладу охорони здоров’я.

При прийнятті на роботу працівників визначених професій, виробництв, організацій власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за свої кошти організувати їх медичне обстеження, у тому числі на туберкульоз, якщо таке обстеження передбачене переліком професій, виробництв, організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам. Особи, у яких виявлено захворювання на туберкульоз, не можуть бути прийняті на роботи, визначені зазначеним переліком (Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 р. № 559).

Як бачимо, держава приділяє чимало уваги питанню захисту від захворювання найбільш вразливих категорій осіб, встановлюючи іноді й жорсткі заходи щодо непоширення цієї хвороби.

Також, існує особливий порядок лікування осіб, хворих на туберкульоз. Так, частиною першою статті 12 Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" встановлено, що лікування хворих на туберкульоз здійснюється під обов’язковим медичним контролем із дотриманням установлених стандартів лікування. Лікування та медичний (диспансерний) нагляд за всіма хворими на туберкульоз, інфікованими мікобактеріями туберкульозу та особами, які були в контакті з хворими на заразні форми туберкульозу, здійснюються спеціалізованими протитуберкульозними закладами.

Також, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення боротьби із захворюванням на туберкульоз" від 15.03.2006 р. № 3537-IV) внесено зміни до чинного законодавства з метою його удосконалення в частині забезпечення обов’язкового лікування хворих на туберкульоз в тому числі й примусового лікування осіб, які ухиляються від лікування туберкульозу.

У боротьбі з епідемією беруть участь не лише державні органи, але й підприємства, установи, організацій та фізичні особи-підприємці, які надають певні пільги особам, хворим на туберкульоз, зокрема особам працездатного віку, в яких уперше виявлено захворювання на туберкульоз або стався його рецидив, може видаватися листок непрацездатності для проведення безперервного курсу лікування та оздоровлення на строк до 10 місяців. За такими особами протягом цього строку зберігається місце роботи.

Особи, які хворіють на туберкульоз в активній формі, мають право на першочергове поліпшення житлових умов у порядку, встановленому законодавством.

Підприємства, установи, організації незалежно від форм власності можуть витрачати власні кошти на поліпшення умов праці, відпочинку, харчування тощо працівників, які хворіють на туберкульоз.

Виходячи з наведеного, держава в особі компетентних органів, які розробили та прийняли зазначені вище нормативно-правові акти у сфері захисту населення від захворювання на туберкульоз, забезпечила правові підстави для ефективної боротьби з цією соціально-небезпечною хворобою.

На даний час Президент України взяв під особистий контроль ситуацію, що склалася в країні з епідемією туберкульозу. Тому, робота державних органів щодо реалізації всіх можливих засобів у сфері боротьби з туберкульозом, зокрема, прийняття відповідних нормативно-правових актів, триватиме й надалі.

Так, відповідно до Указу Президента України від 06.12.2005р. № 1694 „Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я населення" Кабінету Міністрів України було доручено забезпечити розроблення в установленому порядку та внести на розгляд Верховної Ради України загальнодержавну програму протидії захворюванню на туберкульоз.

На виконання цього Указу розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 червня 2006 р. № 354-р було схвалено Концепцію Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007 - 2011 роках, метою якої є поліпшення епідемічної ситуації шляхом зниження серед населення темпів збільшення показників захворюваності та смертності від туберкульозу, запобігання поширенню хіміорезистентного туберкульозу, підвищення ефективності лікування, удосконалення підготовки і перепідготовки медичних працівників, покращення лабораторної діагностики туберкульозу.

На даний час іде робота з розробки та погодження проекту Закону про затвердження Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007 - 2011 роках.

І тільки безумовна реалізація усіх зазначених вище нормативно-правових актів як зі сторони органів державної влади, так і зі сторони пересічного громадянина дозволить значно скоротити поширення епідемії туберкульозу в Україні.

Провідний спеціаліст
Департаменту соціального,
трудового та гуманітарного законодавства
Лідія Олександрівна Жуковіна