Останнім часом спостерігається тенденція до підвищення темпів росту злочинності, особливо серед неповнолітніх. Реакцією держави на таке явище, як правило, є активізація інституту покарання за вчинені злочини – розширення складів злочинів у кримінальному законодавстві, призначення більш жорсткого покарання, що призводить до значного збільшення чисельності засуджених у місцях позбавлення волі, їх переповнення, а відтак збільшення витрат держави на утримання пенітенціарної системи.

Отже, необхідно констатувати, що запроваджені способи реагування на злочин не вирішують існуючих проблем, і ті каральні підходи, які передбачені чинним законодавством, не спроможні досягти основної мети кримінального судочинства – виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а так само не в повній мірі враховують інтереси потерпілих.

У зв’язку з цим, існує необхідність у заснуванні нового підходу реагування на злочин – запровадженні процедури примирення (медіації) у кримінальних справах, який базується на принципах примирення конфліктуючих сторін, припинення самого конфлікту шляхом взаємного вибачення, каяття у вчиненому, усунення завданої потерпілому емоційної, матеріальної та фізичної шкоди, та прийнятті правопорушником відповідальності за скоєне, що особливо актуально для неповнолітніх.

Цей підхід вже понад 25 років розвивається в багатьох країнах світу, зокрема, в Новій Зеландії, Норвегії, Німеччині, Франції та Польщі, що законодавчо включили програми відновного правосуддя до кримінального процесу, як альтернативу чи доповнення до системи правосуддя.

Україна на даний час знаходиться тільки на етапі формування національної моделі відновного правосуддя. Останнім часом широким колом фахівців обговорюється і вивчається питання щодо можливості та доцільності запровадження в Україні інституту відновного правосуддя.

Серед документів, які так чи інакше стосуються застосування медіації в кримінальних справах, можна виділити, зокрема, Основоположне рішення ради Європейського союзу від 15 березня 2001 року "Про місце жертв злочинів у кримінальному судочинстві" (2001/220/JHA), Рекомендацію № R (99) 19 від 15 вересня 1999 року "Медіація у кримінальних справах" тощо.

Також на необхідності розвитку відновного правосуддя наголошено в Концепції удосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, яка схвалена Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361.

Так, пунктом 5 Розділу Х "Суміжні інститути" вказаної Концепції передбачено, що з метою розвантаження судів потрібно розвивати альтернативні (позасудові) способи врегулювання спорів, а також створити умови для стимулювання дешевших і менш формалізованих способів їх врегулювання. Саме тому, наукового обґрунтування і практичного втілення потребує медіація – діяльність професійних посередників, які спрямовують учасників юридичного спору до компромісу і врегулювання спору самостійно самими учасниками.

З метою розроблення єдиної науково – обґрунтованої концепції впровадження інституту відновного правосуддя в правову систему України при Міністерстві юстиції України було створено міжвідомчу робочу групу, до складу якої увійшли представники Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України у справах молоді та спорту, Верховного Суду України та Генеральної прокуратури України, а також представники громадських організацій та провідних вищих навчальних закладів України.

За результатами роботи цієї робочої групи розроблено проект Концепції законодавчого врегулювання застосування програм відновного правосуддя (медіації) у кримінальному судочинстві України (далі – проект Концепції), який визначає шляхи запровадження в Україні процедури медіації у кримінальному судочинстві та окреслює ключові правові проблеми, які перешкоджають впровадженню медіації у національну практику і потребують законодавчого врегулювання.

Так, в проекті Концепції наголошено на необхідності внесення змін в діюче кримінальне та кримінально – процесуальне законодавство та розробки окремого законодавчого акту про застосування програм відновного правосуддя (медіації) у кримінальних справах.

У кримінальному законодавстві, насамперед, необхідно розширити випадки звільнення осіб від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям або примиренням винного з потерпілим шляхом поширення дії статей 45 та 46 Кримінального кодексу України на осіб, які вчинили необережні злочини середньої тяжкості. Зазначені положення передбачені у проекті Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України (щодо гуманізації кримінальної відповідальності)", який розроблено Міністерством юстиції України.

Крім того, законодавчого закріплення у кримінально-процесуальному законодавстві потребує надання потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, а також органу дізнання, слідчому, прокурору та судді права ініціювати проведення процедури примирення (медіації); визначення кола справ, щодо яких можливе призначення медіації, та максимальні терміни її проведення; принцип добровільної участі у процедурі медіації (програмі відновного правосуддя); конфіденційність всіх переговорів між медіатором та сторонами; встановлення форми звіту про проведення медіації та угоди між потерпілим і обвинуваченим/підсудним; визначення умов та обсягу інформації по справі, яку мають отримувати медіатори; зазначення про неприпустимість розцінювання участі в медіації як свідчення вини в подальшому судовому розгляді тощо.

Законом про застосування програм відновного правосуддя (медіації) у кримінальних справах мають бути визначені поняття програми відновного правосуддя (медіації), статус медіаторів, вимоги до них та процедура їх обрання (віковий критерій, професійні навички тощо), гарантії їх діяльності, права та обов’язки, підстави відповідальності, порядок оплати праці та соціальні гарантії, орган/професійне об’єднання, який видаватиме дозвіл на право займатися медіацією у кримінальних справах та здійснюватиме контроль за діяльністю медіаторів.

В проекті Концепції також наголошено на необхідності врегулювання на законодавчому рівні питання щодо застосування процедури медіації за участю неповнолітніх, а саме встановлення підвищених вимог до медіаторів, що працюють з неповнолітніми, обов’язковість залучення до процедури медіації батьків або опікунів неповнолітнього. Законодавством має також бути чітко регламентовано особливості укладання примирних угод за участю неповнолітнього (з 15 до 18 років – за згодою батьків (усиновителів, опікунів); до 15 років – укладення угоди батьками (усиновителями, опікунами)).

Серед наслідків впровадження програм відновного правосуддя у систему кримінального судочинства необхідно виділити, насамперед, можливість частково змінити спосіб реагування системи правосуддя на злочин з карного на відновний, що позитивно впливатиме на учасників кримінального процесу та на стан правопорядку й громадського миру, стане конкретним механізмом забезпечення права на примирення, визначеного чинним законодавством, а також сприятиме формуванню позитивного іміджу країни серед світової спільноти.

Крім того, відновне правосуддя могло б допомогти зменшити навантаження на систему карного судочинства через впровадження концепції компенсації шкоди, виведення певних справ із системи карного правосуддя, підвищення участі потерпілого у процесі.

Заохочення людей до поваги один до одного та до вирішення конфліктів, у разі їх виникнення, на відновних засадах – це два найважливіших шляхи розбудови справедливого та гуманного суспільства.

Головний спеціаліст відділу з питань
кримінального та процесуального права
Департаменту законодавства про правосуддя,
правоохоронну діяльність та боротьбу із злочинністю
Шаланська Ірина Володимирівна