| Виплата дивідендів по акціям |
Відносини, пов’язані з виплатою дивідендів, регулюються Господарським та Цивільним кодексами України, Законами України "Про господарські товариства", "Про цінні папери і фондову біржу". В контексті розгляду питання про виплату дивідендів слід звернути увагу на законодавче визначення поняття "акції". Так, акція згідно з статтею 4 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" - це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Тобто, акція як документ засвідчує участь в товаристві. Акція є неподільною. У разі коли одна і та ж акція належить кільком особам, усі вони визнаються одним власником акції і можуть здійснювати свої права через одного з них або через спільного представника. Отже, акція надає акціонеру право на отримання дивідендів. Поняття „дивіденд" визначено чинним законодавством. Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дивіденд – це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав у зв’язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Іншими словами, дивіденд – це платіж, який провадиться юридичною особою на користь акціонерів у зв’язку з розподілом її прибутку. Прибуток є показником фінансових результатів господарської діяльності товариства. Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов’язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства. І саме з цього прибутку, що залишається після сплати встановлених законодавством платежів, виплачуються дивіденди. Строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) та визначення порядку покриття збитків належить до виключної компетенції загальних зборів, а отже не може бути передане іншим органам товариства. Тобто, чинне законодавство про господарські товариства розгляд питань стосовно нарахування та виплати дивідендів відносить до компетенції вищого органу управління акціонерного товариства – загальних зборів. Нарахування та виплата дивідендів проводиться за рішенням загальних зборів один раз на рік за підсумками календарного року після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. Усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є, мають право брати участь у загальних зборах, який є вищим органом управління акціонерного товариства. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Загальні збори можуть прийняти рішення одну частину прибутку використати на виплату дивідендів, а іншу - на розширення та оновлення виробництва, фінансові інвестиції, придбання нерухомості, створення та поповнення фондів товариства, соціальні програми тощо. Чинним законодавством не встановлений обов’язок для акціонерного товариства щорічно нараховувати дивіденди. Рішенням загальних зборів акціонерного товариства прибуток може бути направлений на розвиток виробництва даного товариства, а не на виплату дивідендів. В деяких акціонерних товариствах дивіденди не виплачуються, навіть якщо прийнято відповідне рішення загальними зборами акціонерів. На сьогодні ця проблема найбільше турбує акціонерів. Крім того, чинним законодавством не передбачено чіткої форми такої виплати дивідендів. Тому, інколи акціонери погоджуються на заміну виплати дивідендів у грошовій формі - на продукцію. Якщо ж загальні збори прийняли рішення про виплату дивідендів, право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають акціонери, які є такими на початок строку виплати дивідендів. Дивідендні зобов’язання товариства перед акціонерами підлягають належному виконанню, тобто в установлений строк та в належному обсязі. Початок строку виплати дивідендів також визначається рішенням загальних зборів акціонерного товариства. Початок строку виплати дивідендів також може визначатися у інформації про випуск акцій, положенні про виплату дивідендів, положенні про акції акціонерного товариства та інших внутрішніх документах товариства. Статут акціонерного товариства повинен містити відомості про строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів). Визначення у статуті порядку нарахування та виплати дивідендів на практиці з одного боку призводить до непорозумінь і виникнення спорів між учасниками, оскільки в статутах товариства порядок виплати дивідендів не прописаний чітко, і як наслідок виникнення конфліктів між акціонерами, а з іншого - кожне товариство може самостійно на власний розсуд закріпити в статуті свій порядок нарахування та виплати дивідендів. У разі нарахування дивідендів у акціонера виникає питання: які дії необхідно вчинити для отримання дивідендів? Для отримання конкретної інформації щодо виплати дивідендів акціонеру доцільно звертатись безпосередньо до товариства. Відомості про порядок виплати дивідендів також повинен містити статут акціонерного товариства. У разі ненадання товариством інформації на вимогу акціонера, необхідно звертатися до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка здійснює державне регулювання ринку цінних паперів. Строк виплати дивідендів містить акція. До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів. Купон на виплату дивідендів повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів, порядковий номер акції, по якій виплачуються дивіденди, найменування акціонерного товариства і рік виплати дивідендів. Наприкінці, слід зазначити, що практика доводить, що чинне законодавство щодо акціонерних товариств не є досконалим. Для ефективного регулювання питання створення, діяльності та ліквідації акціонерних товариств потребує якнайшвидшого прийняття Закон України „Про акціонерні товариства", який має бути спрямований на захист прав акціонерів, у тому числі і в питанні виплати дивідендів по акціям. Головний спеціаліст відділу законодавства |
| На попередню сторінку |