| Законодавчі аспекти регулювання діяльності ринків в Україні |
| Діяльність українських ринків, на сьогоднішній день, регулюється, зокрема, нормативно – правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності. На території України функціонують ринки (торговельні комплекси) різної форми власності, підпорядкування, спеціалізації, які для здійснення торговельної діяльності надають велику кількість торговельних місць. Для України розвиток таких господарських структур є перспективним напрямом, оскільки за останні декілька років спостерігається тенденція до збільшення кількості ринків та, відповідно, кількості нових робочих місць. Зважаючи на те, що ринок є місцем роботи великого числа осіб, які проживають на території України, то слід звернути увагу на діяльність ринків. Постає закономірне запитання: як саме регулюється діяльність ринків? Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 28 липня 2004 року № 281 затверджені Методичні рекомендації щодо базових моделей ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, які носять рекомендаційний характер. У Методичних рекомендаціях вказуються види місцевих ринків, об’єкти ринкового господарства, процеси вдосконалення діяльності ринків, основні етапи реконструкції діючих ринків з метою створення сучасних ринкових комплексів. Ринки функціонують і розміщуються в усіх типах населених пунктів: міських і сільських поселеннях. У складі міських виділяють ринки, розміщені в обласних центрах і містах всеукраїнського значення; у містах обласного підпорядкування і райцентрах; у селищах міського типу. Сільські ринки функціонують у кущових і звичайних селах. За ступенем концентрації торгівлі й торговельно-побутових послуг ринки поділяються на: ринкові комплекси, які здійснюють повний обсяг торговельних функцій і всебічне обслуговування ринкових продавців і покупців; ринки, орієнтовані тільки на організацію ринкового торгу; відокремлені структурні підрозділи (підприємства) головного ринкового комплексу, які виконують обмежену кількість функцій. За ступенем господарської самостійності ринки поділяють на підприємства - самостійні суб’єкти господарської діяльності з правами юридичної особи і філії ринків - територіально відокремлені зони і майданчики для ведення власної діяльності під керівництвом основних ринків. На рівень організації ринкового торгу впливають тип улаштування ринку і види ринкових споруд. Ця ознака дозволяє поділяти ринки на криті, павільйонного типу, відкриті і комбіновані. Спеціалізація або товарний профіль ринку залежить від основного асортименту продукції, що реалізується. За цією ознакою всі ринки можна поділити на спеціалізовані і змішані. Спеціалізовані і вузькоспеціалізовані ринки - це продовольчі, непродовольчі, автомобільні, фуражні, тваринні, квіткові та інші ринки. Змішані ринки поєднують різні напрями товарної спеціалізації - продовольчо-речові, продовольчо-квіткові, худобо-фуражні тощо. Основними типами місцевих ринків є ринки з продажу сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів, непродовольчих товарів і універсальні (змішані) ринки. Крім того, наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року № 57/188/84/105 затверджені Правила торгівлі на ринках (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 року за № 288/6576), які визначають вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства. Торгівлю на ринках можуть здійснювати фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, суб’єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від форм власності (далі - продавці). Адміністрація ринку узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-будівельної комісії, державтоінспекції - проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об’єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану. Улаштування та утримання території ринків повинно відповідати вимогам Санітарних правил утримання територій населених місць (СанПіН N 4690-88) та Ветеринарно-санітарних правил для ринків, затверджених наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 4 червня 1996 № 23 (зареєстрованих у Мін’юсті України 19 червня 1996 року за № 314/1339), які вміщують санітарні вимоги до території, обладнання, торговельно-технологічного устаткування, інвентаря, утримання ринків, продажу продукції, а також обов’язки дирекції ринків по їх дотриманню. Реалізація сільгосппродуктів, продовольчих, непродовольчих товарів, живої худоби, птиці, кормів, домашніх тварин, декоративних птахів, акваріумних риб, посадкового матеріалу плодово-ягідних культур, овочевої і квіткової розсади, живих садових квітів, насіння овочевих культур і квітів проводиться на спеціалізованих ринках чи на спеціально виділених рядах (секціях) змішаних ринків з обов’язковим дотриманням санітарно-епідеміологічних вимог. Продавці повинні дотримуватися Правил користування засобами вимірювальної техніки у сфері торгівлі, громадського харчування та надання послуг, затверджених наказом Держстандарту України від 24 грудня 2001 року № 633 (ПМУ 21-2001) і зареєстрованих у Мін’юсті України 10 січня 2002 року за № 18/6306. Розрахунки з покупцями за товари, придбані на ринку, здійснюються відповідно до встановленого законодавством порядку. На вимогу покупця продавець (суб’єкт підприємницької діяльності, який відповідно до законодавства звільнений від застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок) повинен видати товарний чек, що засвідчує факт купівлі, у якому зазначаються: найменування суб’єкта господарювання та ринку, ряд та номер торговельного місця, найменування товару, ціна товару, дата продажу, прізвище, ініціали продавця та його підпис. Адміністрація ринку зобов’язана створити на ринку необхідні умови для здійснення правоохоронними і контрольними органами діяльності згідно з їх повноваженнями. Продаж продовольчих товарів на ринках здійснюється з додержанням також Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 11 липня 2003 року № 185 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції 23 липня 2003 року за №628/7949 ), Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі від 8 липня 1996 року № 369 (зареєстрованих в Міністерстві юстиції 23 липня 1996 року за № 372/1397), інших нормативно-правових актів, які регулюють торговельну діяльність та захист прав споживачів. Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу і продаж продовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги в дотриманні прав споживачів щодо якості й безпеки товару та рівня торговельного обслуговування. Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі визначають вимоги до організації дрібнороздрібної торговельної мережі, її приміщень та обладнання і поширюються на господарюючі суб’єкти всіх форм власності, що здійснюють підприємницьку діяльність у сфері торгівлі та громадського харчування. На ринках дозволяється реалізовувати як нові непродовольчі товари, так і ті, що були в користуванні, крім заборонених для продажу. Продаж непродовольчих товарів здійснюється з додержанням Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 11 березня 2004 року № 98 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції 29 березня 2004 року за № 379/8978 ), санітарних норм і правил, інших нормативно-правових актів, які регламентують торговельну діяльність та захист прав споживачів. Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та продаж непродовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги щодо дотримання прав споживачів стосовно належної якості та безпеки товарів і рівня торговельного обслуговування. Якщо покупцю продано неякісний товар, він має право вимагати від продавця (суб’єкта підприємницької діяльності) задоволення своїх вимог, передбачених Законом України „Про захист прав споживачів". Так, статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:
Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров’я і життєдіяльності. Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди (стаття 5 Закону). Разом з цим, статтею 20 Закону встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджуються правила торговельного, побутового та інших видів обслуговування населення (виконання робіт, надання послуг), які не можуть суперечити законодавчим актам. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 108 затверджено Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення, яким визначаються загальні умови заняття торговельною діяльністю, основні вимоги до торговельної (торговельно-виробничої) мережі і торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для власних побутових потреб у підприємств (їх об’єднань), установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-підприємців та іноземних юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України у сфері торгівлі. Що стосується побутового обслуговування населення та відносин між замовниками та виконавцями у наданні побутових послуг на території України, то основні вимоги до даного обслуговування регулюються Правилами побутового обслуговування населення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року № 313. Отже, ринок - це суб’єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов’язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій. Провідний спеціаліст |
| На попередню сторінку |