Зі здобуттям незалежності Україна вийшла на світову арену як рівноправний суб’єкт міжнародних відносин. З цього часу перед нею постала потреба врегулювання правових відносин з іншими державами.

Починаючи з 1992 року, триває робота по укладенню міжнародних договорів з питань правових відносин і правової допомоги у цивільних, сімейних та кримінальних справах. Схвалені Верховною Радою, такі договори закріплюють додаткові гарантії громадян України в інших державах та забезпечують можливість співробітництва органів юстиції нашої держави з відповідними іноземними установами.

На сьогодні забезпечено фаховий підхід до розвитку міжнародних правових відносин і закріплені механізми міжнародної правової допомоги.

Договірно-правова база у цій сфері щороку поповнюється двосторонніми і багатосторонніми договорами, що дає змогу громадянам нашої країни вступати у правовідносини з громадянами або установами інших держав.

У всіх цих випадках права та інтереси громадян повинні бути надійно захищені.

Міністерство юстиції України надає правову допомогу громадянам, які проживають в Україні, щодо порядку витребування документів про реєстрацію актів цивільного стану, здійснених компетентними органами іноземної держави.

За загальним правилом зазначені документи витребовуються через Департамент консульської служби Міністерства закордонних справ України, якщо інший порядок не встановлено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Надаючи важливого значення розвитку співробітництва в галузі надання правової допомоги у цивільних та сімейних справах, на сьогодні Україною підписано та ратифіковано договори з багатьма державами про правову допомогу та правові відносини у цей сфері. Зокрема, з Китайською Народною Республікою, Республікою Польща, Литовською Республікою, Республікою Молдова, Естонською Республікою, Монголією, Республікою Грузія, Латвійською Республікою, Республікою Узбекистан, В’єтнам, Болгарією, Румунією, Македонією, Турецькою Республікою, Чеською Республікою, Грецькою Республікою, Угорською Республікою, Корейською Народно- Демократичною Республікою, Республікою Куба, Кіпр.

Крім того, Україна є учасницею Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, яку було підписано 22 січня 1993 року у Мінську, та Протоколу до цієї Конвенції від 28.03.1997. На даний час Протокол набув чинності для Республік Білорусь, Україна, Казахстан, Таджикистан, Вірменія, Молдова, Російської Федерації.

Договори, як правило, встановлюють, що установи юстиції зносяться між собою безпосередньо через свої центральні органи.

Переважно, до центральних органів відносяться Міністерство юстиції та Прокуратура з боку України і відповідні органи з боку іншої Договірної Сторони держави - учасниці Договору.

Проте, відповідно до Договору між Україною і Китайською Народною Республікою до центральних установ відносяться з боку України - Міністерство юстиції України, Верховний Суд України, Генеральна прокуратура України, з боку Китайської Народної Республіки - Міністерство юстиції КНР, Верховний Суд КНР і Верховна Народна прокуратура КНР.

Відповідно до Договору між Україною і Угорською Республікою, між Україною і Республікою Узбекистан при наданні правової допомоги установи юстиції Договірних Сторін зносяться одна з одною через Міністерства юстиції Договірних Сторін.

Разом з тим деякими договорами передбачено, що прохання про надання правової допомоги можна надсилати безпосередньо до потрібного відділу реєстрації актів цивільного стану. Так, відповідно до п.3.ст.3 Договору між Україною і Республікою Польща центральні органи можуть домовитися, що установи юстиції Договірних сторін зносяться між собою безпосередньо.

Громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території іншої Договірної Сторони таким же правовим захистом особистих і майнових прав, як і громадяни другої Договірної Сторони.

Громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно і без перешкод звертатися до органів іншої Договірної Сторони, до компетенції яких відносяться цивільні та кримінальні справи, можуть виступати в них, подавати клопотання, пред’являти позови, а також здійснювати інші процесуальні дії за тих же умов, що і громадяни цієї Договірної Сторони. Обсяг правової допомоги визначено у Договорах і в Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної державами-членами СНД у Мінську 22.01.1993. Так, у статті 6 Конвенції зазначено, що Договірні Сторони надають одна одній допомогу шляхом виконання процесуальних та інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, зокрема пересилки документів.

Прохання про надання правової допомоги складається у письмовій формі і повинно містити:

• найменування запитуючої установи;
• найменування запитуваної установи;
• найменування справи, по якій запитується правова допомога;
• імена, прізвища сторін; місце і дата їх народження, імена їх батьків.
• прізвища та адреси їх уповноважених;
• зміст прохання, а також інші відомості, необхідні для його виконання.

У проханні про вручення документів мають бути зазначені точна адреса одержувача та найменування документів.

Прохання повинно бути підписане запитуючою установою Договірної Сторони та скріплене його гербовою печаткою.

Після виконання прохання запитувана установа пересилає документ запитуючій установі.

У випадку, коли прохання не може бути виконане, запитувана установа повертає його, повідомляючи про причину невиконання.

Установи юстиції Договірних Сторін, як правило, користуються державними мовами, якщо інше не передбачено Договорами. Наприклад, Договір з Узбекистаном передбачає використання української, узбецької та російської мов, Договір з Польщею передбачає використання української, польської, англійської чи російської мов.

В основному, документи, що направляються на мові запитуючої Договірної Сторони, супроводжуються засвідченим перекладом на мову запитуваної Договірної Сторони чи на російську мову.

Зазвичай Договірні Сторони зобов’язані пересилати одна одній за проханням без перекладу і безоплатно свідоцтва про реєстрацію актів цивільного стану – безпосередньо через органи реєстрації актів цивільного стану з повідомленням громадян про пересилку документів.

Конвенцією та окремими договорами передбачено, що Договірні Сторони мають право вручати документи громадянам своєї держави через свої дипломатичні представництва чи консульські установи. Наприклад, про це зазначено у Конвенції, Договорі між Україною і Республікою Польща, Договорі між Урядом України та Урядом Литовської Республіки, Договорі між Україною та Угорською Республікою й інших договорах.

Робота Управління у справах цивільного стану громадян Мін’юсту безпосередньо пов’язана з наданням правової допомоги громадянам, які проживають в Україні, щодо порядку витребування документів про реєстрацію актів цивільного стану, здійснених компетентними органами іноземної держави. Упродовж 9 місяців поточного року Управлінням надано правову допомогу у витребуванні понад 2 тисяч документів про реєстрацію актів цивільного стану .

Головний спеціаліст відділу
нормативно-правового та методичного забезпечення
Управління у справах цивільного стану громадян
Міністерства юстиції України
Поворозник Ольга Орестівна

Погоджено
Начальник Управління у справах
цивільного стану громадян
В.Кунда