Приємно відзначити, що станом розвитку сучасного українського нотаріату цікавляться та переймаються не лише нотаріуси та особи, діяльність яких безпосередньо пов\’язана з належною організацією системи, а і наукова та громадська еліта України. В свою чергу це свідчить про стурбованість не лише проблемами та долею нотаріату, а і станом правової захищеності громадян України.

Стаття С.Фурси "Развернутый анализ проекта Закона (правовой анализ законопроекта о нотариате : общие концепции законопроекта и предлагаемые изменения)" ("Юридична практика " №23(285), 10 червня 2003 року) викликала особисто в мене не аби-яку зацікавленість. Статтею аналізується нова редакція законопроекту про нотаріат, подана в порядку законодавчої ініціативи народним депутатом України минулого скликання І. Коліушко.

Перша, висловлена автором статті, пропозиція була висловлена стосовно необхідності прийняття законопроекту про нотаріат у вигляді Нотаріального кодексу.

Сьогодні національна законотворча діяльність має тенденції до нівелювання поняття законодавства, як системи нормативних актів, якими регулюються суспільні відносини.

До законодавства слід відносити не лише прийняті Верховною Радою законодавчі акти, а і укази Президента України, постанови, декрети, розпорядження Кабінету Міністрів, а також нормативні акти міністерств і відомств, місцевих рад та адміністрацій. І цей перелік не є вичерпним. Головним критерієм належності до законодавства є прийняття відповідного акту згідно з вимогами та в порядку, передбаченому Конституцією.

На жаль, ті питання, які можуть і повинні бути вирішені відомчим нормативним актом, нерідко вирішуються через прийняття закону, а питання, які повинні вирішуватися законами, вирішуються шляхом прийняття кодексів. На мій погляд, це ні що інше, як дань моді, або штучне підвищення статусу прийнятого документу. Така практика тягне за собою зайве перевантаження законопроектами Верховну Раду, а відтак прийняття, м\’яко кажучи, неякісних законодавчих актів.

Зважаючи на зазначене, визначення законопроекту про нотаріат як Закону України, на мій погляд, є правильним. Хоча б тому, що з метою його належної реалізації нам не доведеться приймати ще один або декілька законодавчих актів для відповідного впорядкування процесу встановлення особи чи посвідчення угод про відчуження майна, а регламентувати ці питання відомчим нормативним актом, відповідно до положень Закону України "Про нотаріат", Цивільного, Сімейного, Земельного кодексів України та інших актів законодавства.

Друга пропозиція С.Фурси полягає в тому, щоб поділити законопроект на два розділи, а саме: "Структура нотаріальних органів" та " Процедура вчинення нотаріальних проваджень".

На жаль, я так і не зрозуміла, чим автору статті не до вподоби існуюча структура законопроекту і чому поняття нотаріату, нотаріальної діяльності, або розділ II "Організація нотаріальної діяльності", в якому визначаються поняття нотаріального округу, фінансового забезпечення нотаріальної діяльності, страхування ризику професійної діяльності нотаріуса тощо, відносяться до структури нотаріальних органів. Це не кажучи про те, що я маю великий сумнів щодо визнання нотаріуса як "органу" з одночасним наділенням його правом мати помічника. Як, до речи, і запропонований термін визначення особи, яка звертається до нотаріуса ( в тому числі юридичної особи ) як "клієнт".

Сміливою є заява про те, що кваліфікаційно-дисциплінарні комісії не можуть ототожнюватися з окремим нотаріусом. Саме кваліфікаційно-дисциплінарні комісії, до складу яких входить що найменш по три нотаріуса, вирішують питання, пов\’язані з прийняттям кваліфікаційних іспитів, наданням методичної допомоги окремим нотаріусам, продовженням права на зайняття нотаріальною діяльністю після досягнення нотаріусом 65-річного віку, оголошенням та проведенням конкурсу на зайняття вакантної посади нотаріуса тощо. Тому я переконана в тому, що діяльність Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної та кваліфікаційно-дисциплінарних комісій безпосередньо пов\’язана з нотаріусом, його правами та обов\’язками.

Найболючіше питання законопроекту, що, на жаль, не знаходить свого аналізу ні на шпальтах друкованих засобів масової інформації, ні в наукових дослідженнях, - це утворення професійної палати нотаріусів.

Законопроектом запропоновано окремим розділом виділити та описати статус, структуру, повноваження тощо Палати нотаріусів України, виходячи з наступного.

Всім нам відомо, що чинне законодавство України не передбачає існування такої чи їй подібної професійної організації, як та, що запропонована законопроектом. У зв\’язку з чим порядок її утворення, функціонування, структура, повноваження, тобто статус такої організації, повинні бути чітко виписані у самому законі.

Головною метою такої організації є обов\’язкове об\’єднання осіб по принципу належності до професії нотаріуса.

Останнім часом в юридичній пресі нав\’язується думка про те, що існування організації нотаріусів у тому вигляді, який запропоновано проектом закону, протирічить Конституції України, посилаючись при цьому на положення статті 36.

У зв\’язку з цим хотілось би сказати, що стаття 36 Конституції встановлює право громадян на свободу об\’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров\’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Аналізуючи зміст цієї статті, дозволю собі зробити наступний висновок.

Головною метою політичних партій в Україні є сприяння вираженню політичної волі громадян, формуванню органів державної влади, виробленню загальнодержавної політики, тобто об\’єднання на принципах прихильності до певної програми розвитку суспільства.

З метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів громадяни мають право на участь у професійних спілках, які, в свою чергу, є громадськими організаціями, що об\’єднують громадян, пов\’язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності.

Враховуючи зазначене, можна дійти висновку, що громадянам України надано права на об\’єднання за власною ініціативою, з метою забезпечення власних прав та інтересів або з метою впливу на політичне життя країни.

Саме виходячи з принципу добровільності волевиявлення, висновком статті є те, що ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об\’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

В свою чергу, перед Палатою нотаріусів України інші завдання та цілі.

Головною метою Палати нотаріусів України є об\’єднання на професійній основі зусиль нотаріусів по виконанню покладених на них цим Законом обов\’язків і забезпечення прав, зокрема, інтересів громадян, територіальних громад, підприємств, установ і організацій незалежно від їх форм власності, а також держави - від можливо неякісної або такої, що не відповідає чинному законодавству, діяльності самих нотаріусів.

В свою чергу, можна окреслити наступні основні завдання:

- утворення на професійній основі самоорганізованої системи нотаріального забезпечення населення;

- утворення чіткої організації внутрішньопрофесійної етики та дисципліни нотаріусів;

- представлення інтересів в органах державної та судової влади нотаріату як публічно-правового інституту.

Виходячи з цього, принципом для об\’єднання є виключно добровільне обрання для себе професії нотаріуса, з притаманними для неї умовами та обмеженнями щодо здійснення професійних обов\’язків.

Саме з метою окреслення цих питань Статус Палати нотаріусів виписаний окремим розділом.

Окремої уваги, на мій погляд, потребує зауваження автора статті щодо запропонованого законопроектом поняття нотаріату.

Сподіваюсь, що хоча б трохи обізнана людина знає, що інститут як установа, зокрема вищий навчальний заклад, - це лише одне з можливих розумінь перекладу лат. institutum.

Визначаючи нотаріат публічно-правовим інститутом, розробники мали на увазі форму організації та регулювання певних суспільних відносин. Якщо говорити більш конкретно, то це форма цивільно-правових відносин, заснована на чітко регламентованій системі норм та правил, а також контролі за їх виконанням.

Тобто запропоноване визначення нотаріату значно ширше, ніж передбачено чинним законом "Про нотаріат", і вже не обмежує його сприйняття лише як системи органів та посадових осіб або організаційної структури, як це пропонує автор статті.

Законопроектом, на мій погляд, чітко виписані умови вчинення або відмови у вчиненні нотаріальних дій, а також надання нотаріусом правової допомоги. Крім того, окремими статтями виписані права та обов\’язки нотаріуса, у зв\’язку з чим відпадає потреба в дублюванні тих самих норм, але вже для осіб, які звертаються до нотаріуса. Наприклад, якщо статтями 8, 24 законопроекту встановлений обов\’язок нотаріуса дотримуватися нотаріальної таємниці, навіть якщо його діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами, і вчинення нотаріальної дії не відбувається, визначення окремою статтею права особи, яка звертається до нотаріуса на дотримання ним нотаріальної таємниці, є зайвим перевантаженням закону. Це ж стосується і запропонованого автором статті наділення особи правом на звернення до суду за захистом порушених нотаріусом прав, а також відшкодуванням завданої шкоди. Вже не кажучи про Конституцію України та Цивільний процесуальний кодекс, таке право особи закладено статтею 15 законопроекту, а саме шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій нотаріуса, відшкодовується у повному розмірі. Розмір відшкодування заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку.

Крім того, до основних обов\’язків особи, яка звертається до нотаріуса, автором пропонується віднести, наприклад своєчасну оплату за вчинену нотаріальну дію. Така пропозиція висловлена, незважаючи на те, що за законопроектом, а саме статтею 5, оплатність є принципом здійснення нотаріальної діяльності, статтею 23 передбачено право нотаріуса на одержання плати за виконання своїх професійних обов\’язків, статтею 29 встановлений порядок оплати діяльності нотаріуса і, в кінцевому разі, статтею 70 передбачено те, що нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, в день подачі всіх необхідних документів.

Я зупинилася лише на основних пропозиціях, висловлених автором статті. Але, на мій погляд, їх достатньо для розуміння мого ставлення до вітчизняної законотворчої техніки, а також пропозицій до її вдосконалення.

Наприкінці хотілось би сказати, що Закон України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року не лише започаткував реформування системи нотаріату, а і заклав можливості для його розвитку. Вже на сьогоднішній день сектором реєстрації законопроектів Верховної Ради України за №2338-1 зареєстрований, внесений народними депутатами України В.Онопенко, Ю.Кармазіним, В.Мойсиком проект нової редакції закону України "Про нотаріат". Цей проект закону підготовлений на основі прийнятого у першому читанні законопроекту, поданого народним депутатом минулого скликання І. Коліушко, з урахуванням висловлених до нього зауважень та пропозицій.

Я переконана в тому, що прийняття цього законопроекту надасть нам можливість піднятися на останню ступінь у реформуванні системи нотаріату в державі.

Директор Департаменту нотаріату
та реєстрації адвокатських об\’єднань
Міністерства юстиції України Н.В.Круковес.