Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішень), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України „Про виконавче провадження".

Статтею 10 Закону України "Про державну виконавчу службу" визначено організаційні засади контролю за діяльністю державних виконавців, зокрема, контроль за діяльністю державних виконавців здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - через відповідні відділи державної виконавчої служби.

Необхідно зазначити, що сутність контролю за діяльністю державних виконавців полягає у спостереженні та перевірці їх діяльності відповідно до законодавчо визначених вимог, а також у запобіганні та виправленні можливих помилок і неправомірних дій, що перешкоджають такій діяльності.

Предметом контролю за діяльністю державних виконавців є законність, повнота і своєчасність виконання рішень.

Так, відповідно до статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснює начальник відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу.

Керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений державним виконавцем у виконавчому провадженні або зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом.

Частина третя статті 8 Закону визначає органи, які наділені правом здійснення контролю за законністю виконавчого провадження та фактично дублює положення статті 10 Закону України "Про державну виконавчу службу".

Разом з цим, слід зазначити, що Законом чітко визначено коло осіб, які мають право перевірити законність виконавчого провадження, зокрема, відповідно до статті 8¹ Закону таке право мають:

• директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступники - виконавче провадження, що знаходиться на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби;
• начальники відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, їх заступники - виконавче провадження, що знаходиться на виконанні підрозділів примусового виконання рішень цих відділів державної виконавчої служби та районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби, що підпорядковані зазначеним управлінням юстиції.

Посадові особи, зазначені у статті 8¹ цього Закону, вправі витребувати виконавче провадження з відповідного органу державної виконавчої служби для його перевірки.

Перевірка законності виконавчого провадження (стаття 83 Закону) вищезазначеними посадовими особами може проводитись:

• за дорученням вищестоящої посадової особи;
• з власної ініціативи;
• під час розгляду скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесеної за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби.

На час перевірки виконавче провадження може бути зупинено посадовою особою, яка його витребувала, про що зазначається у постанові.

Необхідно звернути увагу, що матеріали по завершених виконавчих провадженнях можуть підлягати витребуванню у разі:

• надходження у порядку та строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесеної за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби;
• оскарження у порядку та строки, встановлені вказаним Законом, постанов державного виконавця про закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа;
• оскарження у порядку та строк, встановлені зазначеним Законом, постанов про проведення перевірки, витребування та результати перевірки виконавчих проваджень.

Про проведення перевірки виконавчого провадження та його витребування відповідною посадовою особою виноситься вмотивована постанова (стаття 8² Закону). У такій постанові мають зазначатися обставини, що зумовили проведення перевірки та витребування виконавчого провадження, визначаються посадові особи, на яких покладається обов’язок направлення даного виконавчого провадження до органу державної виконавчої служби, що здійснюватиме його перевірку, строки його направлення та чи підлягає воно зупиненню на строк проведення перевірки, порядок оскарження даної постанови.

Перевірка законності виконавчого провадження проводиться протягом 10 робочих днів, а зведеного виконавчого провадження – протягом 15 робочих днів, після надходження витребуваного виконавчого провадження (частина друга статті 8³ Закону).

Про результати перевірки виконавчого провадження посадовою особою, яка його витребувала, виноситься постанова, що є обов’язковою для виконання державними виконавцями та підлеглими посадовими особами державної виконавчої служби.

У такій постанові мають зазначатися: підстави здійснення перевірки даного виконавчого провадження; в мотивувальній частині – коротко зміст проведених виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства; в резолютивній частині надається висновок з урахуванням вимог чинного законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні; визначається особу, яку зобов’язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення); особу, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови; встановлюється строк виконання даної постанови; інша необхідна інформація; коло осіб, яким надсилаються копії постанови та порядок її оскарження.

У постанові про результати перевірки виконавчого провадження за скаргою на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесеної за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби чи при оскарженні постанови про проведення перевірки, витребування та результати перевірки виконавчого провадження зазначається: в мотивувальній частині – правові висновки оскаржуваної постанови з урахуванням вимог чинного законодавства; в резолютивній частині – підлягає скарга задоволенню чи ні; у разі задоволення скарги вирішується питання про скасування оскаржуваної постанови; визначається особу, яку зобов’язано вжити заходів щодо усунення виявлених недоліків; особа, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови; встановлюється строк виконання даної постанови; інша необхідна інформація; коло осіб, яким надсилаються копії постанови та порядок її оскарження.

Відповідно до частини п’ятої статті 8³ Закону України "Про виконавче провадження" постанова про перевірку чи результати перевірки виконавчого провадження може бути оскаржена до вищестоящої особи органів державної виконавчої служби або до суду.

Щодо контрольних функцій у виконавчому провадженні органів прокуратури, то необхідно зазначити наступне. Органи прокуратури згідно статті 121 Конституції України здійснюють специфічні контрольні функції у формі нагляду. При виявленні у процесі нагляду порушень законодавства прокурор реагує на них шляхом видання актів прокурорського реагування у формі протесту, припису, подання та постанови.

Перехідними положеннями Конституції України зазначено, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Варто звернути увагу на те, що нова редакція статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" та доповнений Закон статтями 81 – 83 реалізують вимоги Перехідних положень Конституції України, зокрема діяльність державного органу щодо контролю за додержанням законів, а саме: встановлюється контроль за законністю виконавчого провадження, визначаються посадові особи, які мають право проводити перевірку виконавчого провадження, його витребування, а також визначена процедура перевірки виконавчого провадження.

Крім того, чітко встановлено, що забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Разом з цим, відповідно до статті 121 Конституції України прокуратура здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах. Державна виконавча служба здійснює виконання вироків у кримінальних справах в частині майнових стягнень. Статтею 21 Кримінально-виконавчого кодексу України прямо закріплено право органів прокуратури проводити перевірки в частині конфіскації та виконання штрафів органами державної виконавчої служби.

У всіх випадках необхідно мати на увазі, що відповідно до статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" виїмка чи вилучення виконавчого документа чи виконавчого провадження здійснюється лише за рішенням суду.

Незаконне втручання в діяльність державного виконавця (стаття 14 Закону України "Про державну виконавчу службу") по виконанню рішень та інших дій, які перешкоджають виконанню покладених на нього обов’язків, тягнуть за собою кримінальну, адміністративну чи іншу встановлену законом відповідальність.

І нарешті – судовий контроль, сутність якого полягає у використанні судом своїх повноважень у випадку встановлення факту здійснення незаконної, необґрунтованої або несправедливої дії для поновлення законних прав та інтересів. Згідно статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до статті 85 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду.

Скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ. Скарги по виконанню інших рішень подаються до суду за місцем знаходження відповідного відділу державної виконавчої служби, крім скарг на дії (бездіяльність) державних виконавців та посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, які подаються до апеляційного суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби.

Крім того, Законом України "Про виконавче провадження" визначено можливість судового оскарження процесуальних дій державних виконавців, зокрема, до суду може бути оскаржено постанови державного виконавця: про відкриття виконавчого провадження (стаття 18 Закону); про відмову у відкритті виконавчого провадження (стаття 26 Закону); про відкладення провадження виконавчих дій (стаття 32 Закону); про зупинення виконавчого провадження або поновлення виконавчого провадження (стаття 36 Закону); про закінчення виконавчого провадження (стаття 37 Закону); про повернення виконавчого документа (стаття 40 Закону); постанову про повернення виконавчого документа до суду, що його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ та прийняття цієї апеляційної скарги до розгляду (стаття 401 Закону); про відмову у розшуку майна боржника та про стягнення витрат, пов’язаних з розшуком (стаття 42 Закону); про стягнення з боржника витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (стаття 45 Закону); про стягнення виконавчого збору (стаття 46 Закону); про арешт коштів чи майна боржника (стаття 55 Закону); оцінку майна боржника (стаття 57 Закону) тощо.

З огляду на вищевикладене, Законом України "Про виконавче провадження" забезпечено різновекторне здійснення контролю за законністю виконавчого провадження.