Достатньо великий час на законодавчому рівні залишалася правова невирішеність питання соціального забезпечення осіб, які були неповнолітніми в період Великої Вітчизняної війни.

Врегулювання правового статусу дітей війни було викликане необхідністю визнання суспільного значення нелегкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство співпало з роками Великої Вітчизняної війни. Важке воєнне дитинство наклало відбиток на усе подальше життя таких громадян.

Лише нормами Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" було встановлено соціальний і правовий захист осіб, які були неповнолітніми в період Великої Вітчизняної війни та мають статус ветеранів війни.

Тобто особи, чиє дитинство співпало з роками Великої Вітчизняної війни та які одночасно є ветеранами війни, мають право на пільги та гарантії їх соціального захисту.

Цим Законом визначено правовий статус саме ветеранів війни та їх соціальні гарантії.

Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Так, учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи, які в період Великої Вітчизняної війни перебували у складі частин і підрозділів діючої армії та флоту як сини, вихованці полків і юнги до досягнення ними повноліття; особи, які у неповнолітньому віці були призвані до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941-1945 років.

Крім того, прирівняними до учасників бойових дій вважаються колишні неповнолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 16 років) в’язні концтаборів, гетто та інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період другої світової війни, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків.

До інвалідів війни належать також інваліди з числа малолітніх (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язнів фашистських концтаборів та інших місць примусового тримання, які визнані інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин; особи, які стали інвалідами внаслідок воєнних дій громадянської та Великої Вітчизняної воєн або стали інвалідами від зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки.

Також, учасниками війни вважаються особи, які в період Великої Вітчизняної війни перебували у складі армії та флоту як сини, вихованці полків та юнги до досягнення ними повноліття; діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з німецько-фашистськими загарбниками в тилу ворога, які у зв’язку з патріотичною діяльністю їх батьків були піддані репресіям, фізичним розправам, гонінням.

Враховуючи наведене, законодавством України врегульовано питання соціального забезпечення осіб, які були неповнолітніми в період Великої Вітчизняної війни та мають статус ветеранів війни.

Проте питання соціального забезпечення осіб, які не мають статусу ветеранів війни та які були неповнолітніми в період Великої Вітчизняної війни, тривалий час на законодавчому рівні було не врегульовано.

Так, з метою надання соціальних гарантій і пільг особам, чиє дитинство співпало з роками Великої Вітчизняної війни, для забезпечення їх конституційного права на достатній життєвий рівень і соціальну захищеність Верховною Радою України 18 листопада 2004 року прийнято Закон України „Про соціальний захист дітей війни". Прикінцевими положеннями цього Закону передбачено, що він набере чинності з 1 січня 2006 року.

Зазначеним Законом встановлюється правовий статус дітей війни. Так, дитиною війни є особа, якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Норми Закону поширюються виключно на осіб, які на даний момент є громадянами України.

Закон визначає основи соціального захисту дітей війни та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання їм певних пільг і належного рівня державної соціальної підтримки.

Так, дітям війни надаються такі пільги, зокрема:

• право на переважне залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників;
• виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;
• право на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах області (Автономної Республіки Крим) за місцем проживання;
• право на 25-відсоткову знижку при платі за користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах середніх норм споживання та інше.

Разом з тим Законом передбачається право органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб за рахунок власних коштів і благодійних надходжень установлювати додаткові гарантії соціального захисту дітей війни.

Також передбачається підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни, які отримують пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державну соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії.

Крім того, встановлено, що діти війни можуть створювати громадські організації, які утворюються та діють відповідно до законодавства України про об’єднання громадян. Реєстрація та легалізація інвалідських організацій, громадських організацій дітей війни, а також місцевих осередків таких організацій відбувається безплатно.

Отже, прийнятий Верховною Радою України Закон України „Про соціальний захист дітей війни" встановив законодавчі гарантії соціального захисту громадян України, дитинство яких збіглося з роками Великої Вітчизняної Війни, зокрема, право на отримання пільг з метою їх соціальної підтримки, що є одним із засобів визнання суспільного значення нелегкого життєвого шляху таких громадян.