Функціональна основа діяльності органів юстиції в сфері правосуддя зазнала за часи державної незалежності суттєвих трансформацій, які, перш за все, відображали відповідні підходи на фундаментальному, ідеологічному рівнях. Так, на початку 90-х років домінувало прагнення максимально обмежити вплив установ юстиції на систему органів здійснення та забезпечення правосуддя. Таке ставлення, з одного боку, було продиктовано намірами мінімізувати недоліки радянської доби щодо надмірного управління судами з боку органів державного управління, з іншого – гіперболізованим захопленням ідеєю розподілу влади, прагненням її втілити всюди, „сліпо" відокремлюючи судову владу від всіх інших інституцій.

В Концепції судово-правової реформи (1992 р.) було закріплено, що Міністерство юстиції України серед інших напрямків:

• бере участь у розробці законодавчих актів і координує роботу по практичній реалізації судової реформи;
• веде державну реєстрацію нормативних актів міністерств і відомств України, які стосуються прав і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер ... ;
• здійснює керівництво виконанням судових рішень, ...видає ліцензії особам на право займатись наданням юридичної допомоги громадянам, організаціям, підприємствам та установам;
• виконує функції замовника спеціалістів у вищих юридичних учбових закладах, організовує роботу з професійної підготовки суддів, спеціалістів органів і установ юстиції та підвищення їх кваліфікації;
• в межах своєї компетенції укладає угоди з відповідними органами інших держав та міжнародними юридичними організаціями про надання юридичної допомоги;
• здійснює судово-експертне забезпечення.

З часів схвалення цієї Концепції, в тому числі в контексті реалізації положень Конституції України, на системному рівні відбулось чимало змін, які обумовили динаміку розвитку законодавства та отримали апробацію на практиці. Зазначені зміни супроводжувались ґрунтовною науковою дискусією, число учасників якої склали такі вітчизняні правознавці, як Г.І.Чангулі, М.М.Михеєнко, Ю.М.Грошевий, В.Т.Нор, М.Я.Сєгай, А.П.Заєць, В.Т.Маляренко, Д.М.Притика, Г.М.Омельяненко, С.П.Головатий, І.Є.Марочкін, М.І.Сірий, О.В. Лавринович та ін. За результатами набутого досвіду в суспільстві та серед фахівців все більше укріплюється розуміння того, що не відсторонення органів юстиції від справ правосуддя, а навпаки, посилення їх ролі, але на нових демократичних засадах, є вірним сучасним підходом у справі державотворення та правотворення.

Це розуміння знайшло своє відображення у Програмі Уряду „Назустріч людям", в якій, зокрема, зазначено наступне: „Уряд бачить за необхідне ввести механізм аналізу судових рішень на предмет їхньої відповідності Конституції і законам; посиленні ролі відповідних державних органів і органів суддівського самоврядування у запобіганні корупції в судах і забезпечення суддям гідної зарплати. Крім того, Уряд планує зміцнити правову базу діяльності державної виконавчої служби, зокрема з метою усунення законодавчих дір, які дають можливість боржникам уникати відповідальності за несвоєчасне виконання своїх обов’язків. Кабмін має намір удосконалити діяльність державних установ судової експертизи з метою усунення будь-якої можливості зовнішнього втручання в їхню діяльність". „Головне завдання Уряду – зробити суддів незалежними", – було нещодавно проголошено Прем’єр-міністром України Ю.Тимошенко.¹

Нині органи юстиції беруть активну участь у роботі з підготовки найважливіших законопроектів судово-правової реформи, зокрема, процесуальних кодексів, з забезпеченням їх публічного обговорення; реалізують Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, прийняту Верховною Радою України у 2004 році; забезпечують представництво України в Європейському суді з прав людини; беруть активну участь у роботі з підготовки, укладання та виконання міжнародних договорів про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах; здійснюють представництво інтересів держави в судах України та в закордонних юрисдикційних органах; виконують значний обсяг роботи щодо належної організації експертного забезпечення правосуддя та вдосконалення діяльності науково-дослідних інститутів судових експертиз; забезпечують належне функціонування державної виконавчої служби. ²

Важливим і одночасно проблемним напрямком діяльності органів юстиції є підвищення ефективності виконання судових рішень. Так, наприкінці 90-х років рішення судів в Україні виконувались на рівні 20%, в 2005 році цей показник сягнув 50%. В перспективі ж є потреба досягти середньоєвропейського рівня, що складає бизько 80%³. Проблема невиконання судових рішень значною мірою пов’язана з об’єктивними і суб’єктивними обставинами, що впливають на діяльність виконавчої служби.

Нещодавно на найвищому державному рівні з метою забезпечення виконання зобов’язань України перед Радою Європи Департамент України з питань виконання покарань було вирішено підпорядкувати Міністерству юстиції. Враховуючи досвід багатьох країн світу, це дійсно правильне рішення. Міністерство юстиції України є цивільним відомством, яке відповідає за утвердження прав і свобод людини через реалізацію державної правової політики, а тому підпорядкування Державного департаменту України з питань виконання покарань Міністерству юстиції України відкриває можливість якісно змінити як внутрішній стан кримінально-виконавчої системи, так і ставлення до її діяльності з боку суспільства. При цьому створяться об’єктивні передумови подальшого реформування кримінально-виконавчої системи, підняття рівня виконання покарань, створяться можливості для переорієнтації роботи кримінально-виконавчої системи на якісно новий рівень роботи з урахуванням міжнародного досвіду, принципів гуманізму, законності, диференційованого впливу на засуджених, виключаючи можливість негативного впливу на процес виконання покарань з боку правоохоронних органів, що відповідають за боротьбу зі злочинністю.

У зв’язку з тим, що Державний департамент України з питань виконання покарань нині функціонує в статусі центрального органу виконавчої влади, реалізація такого підходу, безперечно, сприятиме скороченню витрат з Державного бюджету України.

Органи юстиції мають бути відповідальними за утримання та забезпечення всієї системи обмеження в порядку кримінального судочинства свободи особи. Так, поряд з установами виконання покарань під управління Міністерства юстиції мають перейти і всі слідчі ізолятори. Така міра дозволить зробити суттєвий крок вперед на шляху забезпечення прав взятих під варту осіб. Дотепер обвинувачені утримуються в слідчих ізоляторах МВС та СБУ, тобто утримуються під наглядом тих відомств, що здійснюють кримінальне переслідування. За таких обставин складаються сприятливі умови для застосування незаконних методів „впливу" на обвинувачених з метою отримання необхідних органам дізнання та слідства показань. Як результат, чисельні випадки застосування тортур, знущання над обвинуваченими, про що свідчать дані, в тому числі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Об’єднання в одному відомстві функцій зі здійснення кримінального переслідування та з утримання і забезпечення установ, в яких утримуються взяті в кримінально-процесуальному порядку під варту особи, в кінцевому результаті суттєво шкодить і самій системі правосуддя, яка дуже часто отримує недоброякісні, а також невідповідні до дійсності докази. Таким чином, передача під управління органів юстиції слідчих ізоляторів забезпечує належне „розведення" між відомствами функцій, поєднання яких шкодить демократичному правопорядку, інтересам правосуддя та особи.

Органи юстиції, безперечно, мають відіграти помітну роль і у справі забезпечення доступу суспільства до інформації про судові рішення через розміщення останніх в Інтернеті. Як з технічної, так і з правової точки зору в цьому плані відсутні будь-які суттєві, нездоланні перешкоди. В разі розміщення судових рішень на електронних сторінках судів, кожен громадянин матиме можливість зайти на сайт та прочитати відповідне рішення. Такого роду прозорість судових рішень забезпечить належну поінформованість громадськості, що відповідає вимогам відкритого демократичного суспільства та може дати суттєвий поштовх для подальшого розвитку судової реформи.

В Програмі Уряду визнано за необхідне ввести механізм аналізу судових рішень на предмет їхньої відповідності Конституції і законам України. Дана ідея має вагоме підґрунтя в плані проведення глибокої аналітичної роботи з залученням широкого кола вітчизняних правознавців для здійснення оцінки узгодженості та ефективності законодавства через призму судової практики. Її реалізація дозволила б зробити швидку „ревізію" стану національної нормативно-правової бази і, одночасно, відрізнити дійсно „проблемні зони" правозастосування, в яких об’єктивно неминучі судові помилки, від випадків прояву суддями явного непрофесіоналізму, зволікання, халатності, несумлінності і т.п. Але в жодному випадку цей можливий напрямок діяльності не повинен перерости у форму нагляду з боку виконавчої влади за судами, що мало місце за радянських часів.

З огляду на те, що рівень правосуддя в значній мірі залежить від суддівського корпусу, підхід до діяльності органів відбору суддів має бути жорстким та прискіпливим. Більш дієвим інструментом на шляху підвищення якості суддівської роботи має стати механізм притягнення несумлінних суддів до різних видів відповідальності.

Все суспільство нині дуже турбує ситуація, яка склалась у суддівському корпусі, зокрема, рівень професійної підготовки, моральний стан в корпусі суддів та рівень корупції в судах. Відносно судової гілки влади, з одного боку, Конституція України та закони забороняють будь-яке втручання у діяльність суддів, а з іншого - Міністерство має можливість запобігати випадкам корупційної діяльності суддів через роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. В минулому році було подано 19 звернень до Вищої кваліфікаційної комісії щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, але рівень їх задоволення виявився надзвичайно низьким. Зазначене свідчить і про певні вади самої кваліфікаційної комісії, яка покликана контролювати діяльність судової влади. Нині Міністерство юстиції має намір значно посилити свою роль у процесі підбору кадрів у цей контролюючий орган суддівської системи, а також планується підготовка пропозицій по вдосконаленню діяльності всіх кваліфікаційних комісій, з одночасним встановленням жорстких строків для розгляду кожного випадку порушення суддею вимог закону⁴. З іншого боку, важливим чинником у боротьбі з корумпованістю у цій сфері є забезпечення належної оплати праці суддів всіх рівнів, вдосконалюватиметься також процес підбору суддівських кадрів.

В найближчій перспективі планується провести трансформації в системі забезпечення судової діяльності, зокрема, пропонується здійснити спрямування і координацію Державної судової адміністрації України через Міністерство юстиції України, що сприятиме більш ефективному виконанню державної політики у відповідній сфері зазначеним органом. Поряд з цією пропозицією обговорюється підхід щодо підпорядкування Державної судової адміністрації України Верховному Суду України. Але останній має суттєвий недолік, що полягає в загрозі у такий спосіб посилення внутрішніх адміністративних впливів у судовій системі, тобто створення умов для жорсткого управління нижчестоящими судами з боку вищих. Посилення важелів адміністрування у судовій системі суперечить основним засадам організації судової влади та може бути шкідливим для забезпечення незалежності суддів.

Також пропонується підпорядкувати Міністерству юстиції України систему паспортних столів та покласти на нього здійснення функцій щодо забезпечення реалізації законодавства з питань громадянства, міграції, реєстрації фізичних осіб, біженців, за винятком функцій щодо боротьби з нелегальною міграцією. Зазначені функції є цивільними за своїм змістом, вони передбачають значну концентрацію приватної інформації, доступ до якої, в тому числі з боку правоохоронних органів, має бути теж належним чином упорядкованим і формалізованим, а не вільним і безперешкодним. Таке підпорядкування повною мірою відповідає принципам побудови правоохоронних органів та судів у демократичній державі, зокрема началам охорони сфери особистого життя громадян, і тому заслуговує на обґрунтовану підтримку.

Саме органи юстиції мають опікуватись питаннями надання правової допомоги населенню, при цьому частину таких послуг адвокати мали б надавати і безкоштовно. У 2004 році зусиллями Міністерства юстиції України було вирішено питання поточного фінансування оплати праці адвокатів, що виконували свої дії у судових справах за бюджетний кошт, а також здійснено погашення заборгованості минулих років.

Важливим напрямком в сфері юстиції, що потребує особливої уваги з боку держави, є забезпечення захисту прав та законних інтересів осіб, які потерпіли від злочинів. Даний напрямок в розвинених правових системах втілюється в життя через функціонування системи надання жертвам злочинів правової допомоги за рахунок держави, відшкодування збитків, спричинених злочинною діяльністю, та надання різних видів соціальної допомоги.

За досвідом широкого кола країн завдання щодо надання правової та соціальної допомоги і здійснення компенсації жертвам злочинів покладено на органи юстиції. Зокрема, цю функцію виконують Міністерства юстиції або аналогічні до них відомства у Чехії, Данії, Фінляндії, Франції, Люксембурзі, Норвегії, Швейцарії. У Швеції завдання щодо одержання запитів про допомогу і вжиття відповідних заходів покладено на Міністерство закордонних справ (в частині реалізації Європейської Конвенції про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів), але загальну координацію здійснює Міністерство юстиції.

Для Англії, Шотландії та Уельсу центральним органом щодо реалізації державної політики у цій сфері визначена Рада з питань відшкодування за збитки, завдані злочином; для Північної Ірландії – Відділ відшкодувань за збитки, задані злочином, Управління Північної Ірландії. Також спеціальні центральні органи діють у Нідерландах та Португалії. У деяких країнах, зокрема у Німеччині, Іспанії та Кіпрі, за дану сферу відповідають Міністерства праці і соціального забезпечення та подібні їм відомства.

В США діє Національна організація та Федеральний фонд допомоги жертвам злочинів, у Міністерстві юстиції США функціонує спеціальний департамент.

Цілий перелік стандартів щодо організації та упорядкування даних механізмів закріплено на міжнародному рівні, зокрема у Декларації Основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживань владою (Резолюція 40/34 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року) та Європейській конвенції про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів (від 24 листопада 1983 року). Саме ці стандарти виступають в якості основних орієнтирів формування та розвитку відповідних механізмів на національному рівні.

Суттєвою особливістю сучасних національних систем забезпечення відшкодування збитків жертвам злочинів є те, що держава активно взаємодіє з недержавними інституціями у цій сфері. Зокрема, в європейських країнах та в США, Канаді активно функціонують різноманітні недержавні організації, добровільні асоціації з надання допомоги жертвам злочинів, діють професійні центри допомоги різним категоріям потерпілих, запроваджені телефони довіри, на що постійно звертається увага в юридичній літературі. ⁵

В Україні пропозиції по формуванню системи захисту жертв злочинів на державному рівні здобули підтримку на початку 90-х років. Згодом і на рівні громадських організацій було задекларовано прагнення спрямувати зусилля по розбудові відповідних механізмів. Відомчі та громадські ініціативи обумовили появу відповідного Розпорядження Президента України №35 від 10 лютого 1995 року, в якому було поставлено завдання розпочати роботу по створенню Державного фонду допомоги потерпілим від злочинних посягань. На жаль, з огляду на політичні та економічні причини ці зусилля тривалий час не давали очікуваного результату. Лише 28 грудня 2004 року Указом Президента України №1560 було схвалено Концепцію забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів. Відповідно до напрямків реалізації даної концепції в Україні до 2006 року має бути запроваджена система надання жертвам злочинної діяльності правової, медичної, соціальної і матеріальної допомоги, створено Державний фонд надання допомоги потерпілим від злочинів та умови для розвитку громадської ініціативи у цій сфері, зокрема, щодо створення недержавних фондів. З огляду на зарубіжний досвід та враховуючи роль і місце органів юстиції, даний напрямок має логічно доповнити систему функцій Міністерства юстиції України в сфері правосуддя.

Таким чином, підсумовуючи, можна зробити висновок про те, що сучасне оновлення напрямків діяльності органів юстиції в сфері організації та діяльності правосуддя щодо взяття відповідальності за управління пенітенціарною системою, виконання вироків, забезпечення доступу суспільства до інформації про судові рішення, посилення вимог до відбору суддів, підвищення якості дії механізму притягнення несумлінних суддів до різних видів відповідальності, здійснення спрямування і координації діяльності Державної судової адміністрації України та забезпечення захисту прав та законних інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, цілком відповідає засадам демократичного розвитку, тенденціям формування національної правової системи, зорієнтованої на стандарти європейського правопорядку.

Використана література:

¹ Див.: Шевчук Ю. Сподівання на правосуддя і справедливість // Голос України. – 2005. – 12 березня (№45). – С.9.

² Див.: Ємельянова І.І. Основні підсумки діяльності Міністерства юстиції України у сферах судово-правової реформи, нормотворчості щодо забезпечення діяльності правоохоронних органів, національної безпеки та оборони // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. - №2-3 (28-29). – С.160-169; Заєць А.П. Про основні підсумки діяльності Міністерства, органів юстиції України у 2004 році та завдання щодо підвищення ефективності їх роботи у поточному році // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. - №2 (40). – С.98 – 124.

³ Некрасов В. Р. Зварыч: «Я хочу предложить Президенту более жесткий подход к подбору судейских кадров» // Закон и бизнес. – 2005. - №8(684). – 19-25 февраля. – С.8.

⁴ Косянчук І. І „Чисті руки" і Кодекс честі (матеріал з прес-конференції Міністра юстиції України Романа Зварича) // Урядовий кур’єр. – 2005. – 12 лютого (№27). – С.5; Зварич хоче зайнятися забезпеченням судів // Дзеркало тижня. – 2005. - №12 (540), 2 квітня. – С.7

⁵ Квашис В. Жертвы преступлений: кто им поможет?// Советская юстиция. – 1993. - №7. – С.8-10; Гошовський М.І.., Кубинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. – Київ: Юрінком Інтер, 1998. – С.158-160.