Банкрутство – це одна із юридичних підстав ліквідації підприємства, яка виявляється у неспроможності суб’єкта підприємницької діяльності задовольнити у встановлений для цього термін пред’явлені йому кредиторами вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом. Основна мета банкрутства – не ліквідація підприємства, а задоволення вимог кредиторів через визнання боржника банкрутом. Тобто банкрутство не є самоціллю, а лише засобами для звільнення від боргів.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України. Крім того, для врегулювання багатьох проблем, що виникають між боржником і кредитором в господарському процесі, сторони і учасники застосовують цілий ряд норм Господарського кодексу України, Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та інших законодавчих актів. Одночасно в багатьох випадках сторонам і учасникам господарського процесу при провадженні у справах про банкрутство допоможуть цілий ряд підзаконних актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України тощо.

Згідно із Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторони у справі про банкрутство - це кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут). Сторони – це головні діючі й процесуальні особи, серед яких виникають горизонтальні відносини. Тільки вони можуть ініціювати питання про банкрутство, вирішити питання про його припинення.

Поряд зі сторонами у справі про банкрутство є й інші учасники – це арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна боржника (орган, уповноважений управляти майном), а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

Особливим учасником в процедурі банкрутства є арбітражний керуючий. Через нього здійснюється зв’язок між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство.

Законом встановлено, що арбітражний керуючий - це фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду. У різних судових процедурах він називається розпорядником майна, керуючим санацією та ліквідатором. Закон дозволяє участь однієї особи в якості арбітражного керуючого на всіх стадіях судового процесу , однак це можуть бути і різні люди.

Арбітражним керуючим може бути призначено фізичну особу – суб’єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.

Для здобуття спеціальних знань арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) суб’єкт господарської діяльності повинен пройти навчання в навчальних закладах, які уклали відповідні договори про навчання арбітражних керуючих з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України (далі – Мінекономіки). Навчання здійснюється на договірних умовах між навчальним закладом та фізичною особою, яка претендує на право здійснення функцій арбітражного керуючого. Навчання арбітражних керуючих здійснюється відповідно до Переліку питань, за яким проводиться навчання арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацію, ліквідаторів), питання поділені на блоки: загальні основи та концепція антикризового управління; правові аспекти антикризового управління; економічні основи антикризового управління; антикризовий менеджмент.

За підсумками навчання навчальний заклад видає відповідне свідоцтво. Контроль за видачею фахівцям свідоцтв здійснюється Мінекономіки, яке веде загальну реєстрацію виданих свідоцтв.

Обов’язковою умовою провадження діяльності арбітражного керуючого є наявність у суб’єкта господарської діяльності ліцензії на провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), яка видається Мінекономіки. Ліцензії надаються в індивідуальному порядку фізичним особам - суб’єктам підприємницької діяльності. Ліцензування здійснюється на основі Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності", постанов Кабінету Міністрів України „Про перелік органів ліцензування", „Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності". За видачу ліцензії справляється плата. Суб’єкт господарювання зобов’язаний провадити свою діяльність відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України від 4 травня 2001 року № 72/49 (зареєстровано в Мін’юсті 22 травня 2001 р. за № 436/5627).

Без ліцензії можуть призначатися: розпорядник майна селянського (фермерського) господарства; керуючий санацією – керівник боржника; ліквідатор у разі банкрутства боржника, який ліквідується власником ( частина дев’ята статті 50; частина друга статті 51; стаття 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Арбітражні керуючі у справі про банкрутство призначаються господарським судом.

Розпорядник майна призначається судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України. Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає встановленим вимогам.

Розпорядник майна призначається на строк не більше ніж шість місяців. Цей строк може бути продовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів чи самого розпорядника майна або власника (органу, уповноваженого управляти майном) боржника.

Суд може відхилити кандидатуру розпорядника майна, якщо вона не відповідає вимогам статей 3-1, 13 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Призначення керуючого санацією здійснюється шляхом винесення судом ухвали на строк, що не може перевищувати строку дії процедури розпорядження майном. Кандидатури керуючого санацією можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-яким із кредиторів, представником органу, уповноваженого управляти майном боржника. Керуючим санацією може бути особа, яка виконувала повноваження розпорядника майна, або керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів та (або) інвесторів.

У постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд призначає ліквідатора. Господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією боржника.

При призначенні арбітражного керуючого господарським судом враховується: факт відсутності у арбітражного керуючого заінтересованості стосовно боржника; факт відсутності судимості за вчинення корисливих злочинів; що це не є особа, яка здійснювала раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; що це не є особа, якій заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади.

До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

При реалізації своїх прав та обов’язків арбітражний керуючий зобов’язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Функції арбітражного керуючого у процедурі банкрутства дуже широкі. В числі його головних прав та обов’язків на різних стадіях процесу є: скликання зборів і комітету кредиторів; здійснення заходів щодо захисту майна боржника; виявлення кредиторів і дебіторів боржника; розгляд вимог кредиторів, заявлених до боржника; формування та ведення реєстру кредиторів; аналіз фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника, його становище на ринках; розробка плану санації боржника, мирової угоди між боржником і кредиторами; ліквідація боржника, визнаного банкрутом; інші функції, передбачені законодавством.

Оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв’язку з виконанням ним своїх обов’язків здійснюються за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Життя та здоров’я арбітражного керуючого можуть бути застраховані за рахунок коштів кредиторів.

Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду. Кредитори мають право встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується господарським судом.

Підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов’язків може бути: анулювання ліцензії в установленому порядку; невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків, що завдало значної шкоди боржнику чи кредиторам; рішення суду про призначення нового арбітражного керуючого за клопотанням комітету кредиторів.

Контроль за діями арбітражних керуючих здійснюють комітет кредиторів, суд, державний орган з питань банкрутства. Розпорядник майна надає суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника. Він також зобов’язаний надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство.

Керуючий санацією зобов’язаний повідомляти державний орган з питань банкрутства про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, про своє звільнення від обов’язків.

Ліквідатор щомісяця надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів. Ліквідатор зобов’язаний на вимогу господарського суду або державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури.

Органи ліцензування мають розроблену систему контролю за роботою тих, кому вони видали ліцензії. Контроль за додержанням арбітражним керуючим ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих здійснюють Мінекономіки (і його регіональні та обласні управління з питань банкрутства) як орган ліцензування та Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (і його представництва) як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та органи контролю у межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Планові перевірки дотримання арбітражними керуючими Ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік згідно з річним планом перевірок, який затверджується наказом органу контролю. Плани перевірок узгоджуються між Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції та Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва.

Позапланові перевірки здійснюють органи контролю лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення арбітражними керуючими Ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень Ліцензійних умов.

Для проведення перевірок органом контролю видається розпорядчий акт про утворення комісії та призначення голови і членів комісії. Комісії видається посвідчення на проведення перевірки арбітражного керуючого, яке засвідчується підписом керівника або заступника керівника органу контролю та скріплюється печаткою. За результатами перевірки комісія складає у двох примірниках акт перевірки додержання арбітражним керуючим Ліцензійних умов. Один примірник акта видається арбітражному керуючому, який перевіряється, другий – зберігається органом контролю, який здійснив перевірку.

Орган контролю не пізніше десяти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень Ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов або орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії.

У разі усунення виявлених перевіркою порушень у десятиденний термін та надання органу контролю відповідних документів розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов не видається.

Арбітражний керуючий, який одержав розпорядження про необхідність усунення ним виявлених порушень Ліцензійних умов, зобов’язаний його виконати і в установлений у розпорядженні термін у письмовій формі повідомити про це орган, який видав розпорядження.

У разі невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення виявлених порушень Ліцензійних умов орган контролю за результатами перевірки складає акт про невиконання розпорядження про усунення виявлених порушень Ліцензійних умов, який є підставою для анулювання ліцензії.

Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, рішення вручається (надсилається) арбітражному керуючому із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.

Питання про анулювання ліцензії на підставі акта про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії; акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих арбітражним керуючим для одержання ліцензії; акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій фізичній особі для провадження діяльності арбітражних керуючих; акта про невиконання розпорядження про усунення виявлених порушень Ліцензійних умов розглядаються Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції з обов’язковим запрошенням арбітражного керуючого. У разі неявки арбітражного керуючого в протоколі засідання робиться відповідний запис, і рішення приймається без арбітражного керуючого.

Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через десять днів з дня його прийняття.

У разі анулювання ліцензії на підставі акта про повторне порушення арбітражним керуючим Ліцензійних умов, акта про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб’єктом господарювання для одержання ліцензії, акта про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов арбітражний керуючий може одержати нову ліцензію на право провадження цього виду господарської діяльності не раніше ніж через рік з дати прийняття рішення Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції про анулювання попередньої ліцензії.

Якщо арбітражний керуючий протягом десяти днів з дня прийняття рішення про анулювання ліцензії подає скаргу до експертно-апеляційної ради, то дія даного рішення Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Рішення експертно-апеляційної ради з питань звернень (апеляцій) є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, допущених Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції.

Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено в судовому порядку.

Таким чином, можна зробити висновок, що серед основних нормативно-правових актів, що врегульовують процедуру банкрутства, безумовно, знаходиться Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Позитивні аспекти Закону та його вади визначила практика його застосування. Так, почастішали випадки, коли арбітражні керуючі, використовуючи прогалини законодавства, суперечності та недоліки в законодавстві, ухиляються від проведення перевірок, неефективно працюють, спрямовуючи свою діяльність не на відновлення платоспроможності підприємств та задоволення вимог кредиторів, а навпаки – на незаконний перерозподіл власності шляхом використання механізму банкрутства.

На даний час розглядається можливість введення ліцензування господарської діяльності арбітражних керуючих із сфери дії Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Пропонується, щоб ліцензування цієї діяльності регулювалось Законом „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і саме в ньому визначались особливості ліцензування діяльності арбітражних керуючих, а Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" застосовувався в частині, що не врегульована Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Запровадження таких норм дозволить посилити роль держави (в особі державного органу з питань банкрутства) у частині контролю за виконанням арбітражними керуючими повноважень розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів у ході провадження у справі про банкрутство підприємств-боржників та підвищити відповідальність арбітражних керуючих за результати їх діяльності.

Зокрема, непоширення дії Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" на діяльність арбітражних керуючих дозволить ввести інститут „зупинення дії ліцензії"; розширити підстави для анулювання ліцензії та відмови у видачі ліцензії; підвищити вимоги до рівня освіти арбітражного керуючого.

Головний спеціаліст
Управління комерційного законодавства
Департаменту цивільного законодавства
та підприємництва Міністерства юстиції України А.С.Яблонська