| Забезпечення права засуджених і осіб, які тримаються під вартою, на листування з Європейським судом з прав людини |
Ратифікувавши у 1997 році Конвенцію про захист прав і основних свобод людини (далі - Конвенція), Україна визнала її частиною національного законодавства. Відповідно до статті 34 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов’язані не перешкоджати ніяким чином ефективному здійсненню права звернення будь-якої особи, неурядової організації чи групи осіб до Європейського суду з прав людини. Право на безперешкодне та конфіденційне листування передбачене також статтею 8 Конвенції, частина 1 якої закріплює право кожної людини на таємницю листування. Також у частині 2 статті 8 Конвенції передбачається, що "Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров ’ я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей". При розгляді питання дотримання вимог Конвенції в частині забезпечення права на листування Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення статей 8 та 34 Конвенції з огляду на перегляд органами влади листів затриманих або засуджених, адресованих Європейському суду з прав людини. При цьому за рішеннями Європейського суду з прав людини на користь відповідної особи стягувались значні суми компенсації за порушене право. Так, наприклад, при розгляді питання дотримання вимог Конвенції державними органами Польщі у справі "Матвійчук проти Польщі" (заява № 37641/97, рішення Суду від 02.12.2003 р.) Європейський суд з прав людини констатував порушення статей 8 та 34 Конвенції з огляду на перегляд адміністрацією в’язниці листів ув’язненого до Європейського суду з прав людини і зобов’язав Польщу сплатити заявнику 2000 ЄВРО компенсації за нематеріальну шкоду та 1500 ЄВРО судових витрат. Відповідно до частини 3 пункту (b) статті 31 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів від 1969 р., ратифікованої Україною 14.05.1986 р., поряд з контекстом враховується наступна практика застосування договору, яка встановлює угоду учасників щодо його тлумачення. Відповідно до статті 32 Конвенції питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду з прав людини, який діє відповідно до Конвенції. Таким чином, рішення Європейського суду з прав людини є невід’ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення. Закон України "Про попереднє ув’язнення" та Кримінально-виконавчий кодекс України не відповідають статтям 8 та 34 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, яка була ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475-97/ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції") та є відповідно до статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України. Отже, з метою приведення законодавчих актів України у відповідність до вимог Конвенції та уникнення констатації порушень з боку України статей 8 та 34 Конвенції у випадку звернення до Європейського суду з прав людини засуджених і осіб, які тримаються під вартою, зі скаргами на порушення їх права на листування з Судом необхідно внести відповідні зміни до Закону України "Про попереднє ув’язнення" та до Кримінально-виконавчого кодексу України. Крім того, такі зміни дозволять уникнути значних витрат з державного бюджету на виплати сум справедливої сатисфакції та судових витрат за рішенням Європейського суду з прав людини у разі констатації порушень. У законодавчих актах, до яких пропонується внести зміни, передбачені категорії кореспонденції засуджених і осіб, які тримаються під вартою, що не переглядаються адміністративними органами установ виконання покарань: листи, заяви, пропозиції та скарги, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та прокуророві. Проте не закріплена заборона перегляду кореспонденції, яка направляється до Європейського суду з прав людини. Мета запропонованих змін полягає в посиленні законодавчих гарантій захисту прав людини, зокрема у сфері забезпечення права засуджених і осіб, які тримаються під вартою, на листування та приведення законодавства у відповідність до положень Конвенції з урахуванням їх тлумачення Європейським судом з прав людини. Закон України "Про попереднє ув’язнення" та Кримінально-виконавчий кодекс України на цей час не передбачають заборону перегляду адміністративними органами установ виконання покарань та місць тримання під вартою кореспонденції засуджених та осіб, відносно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до Європейського суду з прав людини. Прийняття відповідних змін дозволить усунути неузгодженість чинного законодавства України з положеннями Конвенції, що не тільки буде відповідати проголошеному конституційному принципу верховенства права, але й усуне проблеми при практичному застосуванні положень чинного законодавства та дозволить у майбутньому уникати констатації Європейським судом з прав людини порушення Україною статей 8 та 34 Конвенції та витрат з державного бюджету на виплати сум справедливої сатисфакції. Провідний спеціаліст відділу |
| На попередню сторінку |