Визначення прав людини та їх дотримання завжди були у центрі уваги людства. Ще в античні часи стояло питання: як забезпечити існування сильної держави та при цьому зберегти права людини? Будучи споконвічним, це питання турбує нашу державу й сьогодні.

Ратифікація Конвенції про захист прав і основних свобод людини, одного з найбільш впливових і унікальних механізмів захисту прав людини в Європі, змінила правове поле в нашій державі, підтвердивши прагнення України створити правову державу.

Ставши відповідно до Конституції України частиною національного законодавства, Конвенція надала можливість захистити права особи не тільки на національному рівні, але й на рівні європейському - в Європейському суді з прав людини.

Враховуючи те, що розгляд справи в Європейському суді з прав людини відбувається на основі змагальності, кожна країна - сторона Конвенції має свого представника в Європейському суді, який повинен захищати інтереси держави. В Україні це завдання виконує Уповноважений у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а також Національне бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини, очолюване Уповноваженим.

З моменту набуття чинності для нашої держави Конвенції про захист прав і основних свобод людини до Європейського суду з прав людини зі скаргами на порушення в Україні прав, гарантованих Конвенцією, звернулось близько 3500 осіб.

Питання, яке не може не турбувати державу, - як ставитись до такої кількості звернень? Чи є така кількість показником того, що в Україні брутально порушуються права людини?

Якщо розглядати це питання виключно з формальної точки зору, то необхідно констатувати, що Україна знаходиться на сьомому місці серед країн - сторін Конвенції по кількості звернень. Попереду знаходяться країни, які ми вважаємо країнами з розвиненою демократією і які вже тривалий час є сторонами Конвенції. Серед них Великобританія, Федеративна Республіка Німеччина, Франція, Італійська Республіка. Чи є показник кількості звернень від цих країн показником порушень прав людини? Напевно, ні.

З іншого боку, якщо розглянути суть кожного рішення Європейського суду з прав людини, то можна дійти наступного висновку: держава не може програти в процесі розгляду справи в Європейському суді з прав людини.

Констатуючи порушення прав людини, гарантованих Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, Європейський суд з прав людини вимагає від держави-відповідача здійснення певних заходів, одна частина з яких стосується конкретної особи, що зазнала порушення свого права, інша частина стосується виправлення ситуації шляхом зміни законодавства або зміни практики застосування цього законодавства. Метою другої частини заходів є виправлення ситуації відносно того чи іншого питання настільки, щоб попередити майбутні звернення до Європейського суду з цього питання.

Оскільки жодна країна не змогла створити ідеальне законодавство, а також не змогла привести всю практику застосування цього законодавства до ідеалу, відповідно зміни, що вимагаються Європейським судом з прав людини, йдуть тільки на користь і державі, яка є відповідачем в процесі розгляду справи, і особі, яка проживає в цій державі.

Звичайно, від держав очікується, що, керуючись рішеннями Європейського суду з прав людини стосовно інших країн, вони самі змінять ті недоліки, що мають їх правові системи.

Але в будь-якому випадку в процесі розгляду справи Європейським судом з прав людини немає сторони, що програє.

Згідно з процедурою розгляду справ в Європейському суді перший розгляд заяви відбувається комітетом у складі трьох суддів Європейського суду, які мають визначити формальні питання - чи в наявних в справі документах дотримані основні принципи, які є необхідними для розгляду справи в Суді, тобто чи не порушив заявник правила звернення до Суду протягом шести місяців з моменту винесення остаточного рішення національних судових інстанцій, чи відповідає заява принципам ratione temporis (Суд уповноважений розглядати тільки ті події, які відбулись після набуття чинності Конвенції для України), ratione persone (чи є особа, яка подала заяву до Європейського суду, жертвою порушення, про яке йдеться в заяві) та ratione materie (чи право, про порушення якого йдеться в заяві, дійсно гарантується Конвенцією про захист прав і основних свобод людини), чи використані всі національні засоби захисту перед зверненням до Суду. В разі, якщо комітет у складі трьох суддів Європейського суду доходить висновку, що один із принципів порушений, заяву визнають неприйнятною до подальшого розгляду. Це рішення є остаточним і не підлягає оскарженню. В разі, якщо всі принципи дотримані, комітет приймає рішення про комунікацію з урядом країни - відповідача. Коли заява стосується України, заяву разом із запитаннями Європейського суду отримує Уповноважений у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини, який має представити позицію України щодо конкретних обставин в справі. Позиція держави, отримана Європейським судом, надсилається заявнику по справі, який має право висловити свої заперечення у випадку, коли він не згоден із позицією держави.

Після отримання позиції держави Європейський суд на засіданні секції приймає остаточне рішення щодо прийнятності або неприйнятності заяви до подальшого розгляду по суті. Це рішення також є остаточним і не підлягає оскарженню.

В разі, якщо Суд приймає рішення про прийнятність заяви до подальшого розгляду, заявник та держава мають час на досягнення дружнього врегулювання по справі. В компетенцію Уповноваженого у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини входить запропонувати заявнику шляхи досягнення дружнього врегулювання. Заявник може погодитись з ними або ні. У випадку, коли заявник погоджується із пропозицією Уповноваженого, до Суду надсилається відповідна заява, і Суд, якщо доходить висновку, що дружнє врегулювання відбулось на підставах поваги до прав людини, припиняє розгляд заяви і викреслює заяву з реєстру Суду. У випадку ж, коли заявник не погоджується на пропозицію Уповноваженого, Суд продовжує розгляд заяви. Умови дружнього врегулювання, якщо вони не були погоджені сторонами, є конфіденційними і не можуть фігурувати більше під час розгляду заяви в Суді.

Під час розгляду заяви по суті Суд має, зваживши позиції сторін - заявника і Уповноваженого, - дійти висновку, чи було порушено права особи, що гарантовані Конвенцією про захист прав і основних свобод людини. Рішення по суті може бути оскаржено сторонами до Великої Палати Європейського суду, яка засідає у складі сімнадцяти суддів.

Якщо Європейський суд приймає рішення, в якому констатує порушення прав особи, він має також вирішити питання, чи має право особа на справедливу сатисфакцію відповідно до статті 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

На всіх стадіях розгляду справи в Європейському суді Уповноважений має представляти інтереси держави, але було б нонсенсом, якби посадова особа держави мала, не дивлячись ні на що, захищати державу проти людини. Враховуючи це, одним із завдань Уповноваженого є попередження порушень прав людини в Україні шляхом, наприклад, внесення пропозицій щодо зміни законодавства України відповідно до вимог Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Уповноважений у справах дотримання
Конвенції про захист прав і основних свобод людини В.Лутковська