Василь Єрошенко :: 1901 - 1972
Василь Єрошенко - мандрівник, дослідник країн Сходу, письменник, популяризатор ідеї миру між народами земної кулі. Він жив у Франції, Англії, Японії, Египті, Бірмі, Індії, Китаї, на Чукотці та в Середній Азії. Скрізь, де бував, залишав добру пам'ять у серцях людей і свої твори, в яких іскрилося життя зовсім різних народів і культур. Знав сімнадцять іноземних мов: англійську, французьку, німецьку, італійську, іспанську, португальську, японську, китайську, бірманську, тайську, хінді, санскрит, есперанто, латинську, туркменську, чукотську і пушту.
Василь Єрошенко народився 13 січня 1890 року в українській слободі Обухівці на Білгородщині (сьогодні - територія Російської Федерації) у родині заможного селянина. Чотирирічним хлопчиком після тяжкої хвороби втратив зір. "Ніч... навчила мене сумніватися в усьому і в усіх..." - писав Єрошенко в оповіданні "Сторінки з мого шкільного життя". "Мені треба багато бачити!" - казав він матері.
Годинами блукав у навколишніх лісах, прислухаючись до співу пташок, шелесту дерев, сюрчання коників у густій траві. "Я завжди відрізню жорстку мову дуба від нервової скоромовки осики, запах лісових квітів від квітів польових", - писав він згодом у листах до друзів. Батьки, виявивши у сина винятковий музикальний слух, навчали його вдома гри на гітарі й скрипці. Згодом він навчився грати і на фортепіано. З допомогою місцевого поміщика, графа Орлова-Давидова, який був членом опікунської ради Московського товариства виховання і навчання сліпих дітей, дев'ятирічний Василь став вихованцем школи-притулку для сліпих дітей у Москві, де здобув фах скрипаля і знання ремесла щіткаря і кошикаря. Після закінчення навчання Василь, витримавши конкурс, став скрипалем московського оркестру сліпих. Доленосною стала для юнака зустріч з Ганною Шараповою - вчителькою іноземних мов, прихильницею мови міжнародного спілкування есперанто. Вона допомогла Єрошенку вивчити есперанто і влаштувала його першу поїздку за кордон. На той час жодного підручника з іноземних мов для сліпих ще не існувало. З 1912 року Єрошенко навчався у Королівському коледжі та музичній академії сліпих в лондонському передмісті Новуд. Тогочасний Лондон, столиця колоніальної Британської імперії, був одним із світових центрів сходознавства. В.Єрошенко вивчив там досконало англійську (написав нею кілька казок, що привернули увагу видатних англійських критиків), вивчав японську, захопився буддизмом та готувався до поїздки на Схід. Тоді ж з'явився перший вірш Єрошенка на мові есперанто, що починався словами: "Щасливішої людини за мене немає в світі - я бачу сонце, бачу світло..." Через деякий час Єрошенко поїхав до Франції, вивчив там французьку мову, слухав лекції в Сорбонському університеті.
1914 року Єрошенко за відрядженням товариства есперантистів виїхав до Токіо, де викладав в одному з університетів есперанто. Закінчив Токійську школу сліпих (Японія), де опанував чотири предмети - психологію, медицину, музику, японську мову і літературу; оволодів мистецтвом гри на традиційних інструментах японських сліпих - кото і сямісені. Репертуар (близько 200 п'єс) учень мав заучувати напам'ять від учителя. Поглиблено вивчав філософію та мистецтво, поєднував викладацьку роботу в університеті з працею в школі для сліпих. Виступав з концертами, одним з перших познайомив японців та китайців з українськими народними піснями.
Перші свої літературні твори - казки - Єрошенко опублікував ще під час навчання в Лондоні. Але саме в Токіо він виявив себе як зрілий і талановитий письменник. Його літературним дебютом у Японії стало автобіографічне "Оповідання про ліхтарик" (1916 р.). Згодом, у 1920-х рр., уже після від'їзду Єрошенка з Японії, тут були видані три його збірки: "Пісні досвітньої зорі", "Останнє зітхання" і "Заради людства". У 1959-1961 рр. в Японії двічі перевидавався тритомник вибраних його творів (1969 р. в Києві була видана українською мовою його книжка "Квітка справедливості"). За свідченням очевидців, портрет В.Єрошенка висить у палаці імператора в Токіо. А 1956 року в Японії була опублікована монографія Т.Ітіро "Сліпий поет Єрошенко".
У літературній творчості Єрошенко поєднав традиції Заходу і Сходу. У казці-притчі "Дощ іде" він розмірковує про спільність усіх релігій та про те, що - залежно від сприйняття різних людей - абстрактне божество, всесвітній дух може конкретно втілюватись у Христі, Магометі або Будді. У його творах відчутний вплив ідей бахаїзму (вчення, що виникло у Персії і було досить популярне на Сході на початку ХХ ст.). Бахаїсти проголошували рівність усіх людей, пропагували есперанто як мову міжнаціонального спілкування. Єрошенко переклав з перської мовою есперанто "Одкровення" засновника цього вчення - Алі Бахаули. |
Матеріали виставки
«Джерела толерантності»
--------------
Вступ
Митрополит Андрей Шептицький
Родина Глаголєвих. о. Олександр Глаголєв
Родина Глаголєвих. о. Олексій Глаголєв
Януш Корчак
Сергій Аверинцев
Петро Григоренко
Василь Єрошенко
Микола Лукаш
Дітячий табір «Джерела толерантності»
Солідарність політв'язнів у радянських концтаборах |