Кабаре, шансон, трава (Прем’єра вистави театру «Арабески» Радіошансон) 15 квiтня 2007

Нічні жахи завзятого театрала! Шансон. На сцені театру української драми. У виконанні авангардних «Арабесок». І що найгірше: це не сон! Втім, не поспішайте хапатися за серце. Нова вистава театру-студії «Арабески» дійсно називається «Радіошансон». Але назва ця нічого спільного зі змістом п’єси не має. Її вигадано лише для того, щоб зацікавити прем’єрою якомога ширше коло публіки. Бо чим іще можна заманити великоднього понеділка пересичених здобою глядачів?

Вісім історій про Юру Зойфера — на афіші ці слова в дужках, але, певно, саме так мала б називатися вистава. Принаймні ця назва лежить трішки ближче до тіла п’єси. Тіла, вбраного в яскраве шмаття «політичного кабаре». Зважаючи на останні події на українській законодавчо-виконавчій сцені, із жанром вистави «Арабески» не помилилися, хоч це і випадковий збіг, як запевняє режисер Світлана Олешко:

- Ми насправді планували цю прем’єру зробити на півроку раніше, звичайно, ми не чекали спеціально поглиблення української політичної кризи. Так просто співпало.

Юра Зойфер — австрійський антифашистський поет, драматург і журналіст. Народився в 1912 році у Харкові, у заможній єврейській родині, що мешкала у великому будинку на Сумській — в ньому зараз кафе «Коники». Після революції Зойфери змушені були емігрувати — спочатку до Туреччини, а згодом до Відня. Наприкінці двадцятих — початку тридцятих Юра (він так і не змінив це ім’я на щось більш німецьке) із головою поринув у політику. Незважаючи на капіталістичне минуле родини, він захопився ідеями соціал-демократичної партії. Його гостросоціальні п’єси та скетчі з успіхом йшли на сценах політичних кабаре. Памфлети і вірші друкувала соціал-демократична преса. Основним мотивом його творчості стало передчуття неминучої катастрофи, яку несе фашизм. Юру Зойфера арештували просто на вулиці, помилково, переплутавши з лідером заборонених австрійських комуністів. Його особу швидко було встановлено, але марксистська література, яку було знайдено у нього при обшуку, стала приводом для тепер уже справжнього, непомилкового арешту. Раптова загальна амністія подарувала була свободу, але ненадовго. Зойфер це розумів і спробував нелегально перетнути швейцарський кордон. Тут його було затримано остаточно. Далі були Дахау і Бухенвальд. Він помер від тифу у лютому тридцять дев’ятого. Коли він помирав, у канцелярії табору вже лежав наказ про його звільнення — родина Зойферів встигла вчасно емігрувати до Штатів і ціною багатьох зусиль домоглася дозволу на його виїзд із країни. Казали, якби він не загинув, то став би одним із видатніших німецькомовних драматургів двадцятого сторіччя.

- Існує співзвучність часів Юри Зойфера і наших часів, — вважає Світлана Олешко. — Тоді цензура була офіційна, тепер вона прихована. Можна поставити будь-яку орендну плату, абсолютно не цікавлячись, що проект є некомерційним. Можна не підписати договір про оренду. Або дозволити незалежним театрам грати тільки по понеділках або в святкові дні. Зокрема, і про це йдеться в нашому спектаклі.

Текст п’єси «Радіошансон» (вісім історій про Юру Зойфера) написав Сергій Жадан.

- Спочатку була ідея зробити виставу просто за п’єсою Зойфера, — розповідає він. — Але потім ми вирішили, що краще зробити щось більш оригінальне, більш настроєве за мотивами творчості Юри Зойфера. Власне, вийшла така апокаліптична штука.

Не слід сподіватися, що побувавши на цій виставі, ви більше дізнаєтеся про австрійського драматурга чи ближче познайомитеся з його творчістю. «Штука», дійсно, вийшла не стільки про Зойфера або Австрію коричневих тридцятих (про ті часи нагадують хіба що чудово стилізовані костюми й музика), скільки про апокаліпсис, передчуття його незворотнього наближення. А отже, це шанс побачити Зойфера не зовні, а зсередини, прожити хоча б півтори години у стані відчаю, безсилля перед системою, безсилля, з якого народжується істерично-веселе божевілля. Цю атмосферу допомагає створити музика у виконанні Kharkiv Klezmer Band — просякнуті мінором приречених мажорні єврейські традиційні мелодії.

Система нав’язує свою гру. «Ти завжди маєш можливість не приймати їхні умови, ти завжди маєш можливість уникнути відповідальності, ніхто не може тобі заборонити гарти за власними правилами, єдине, чого вони не дозволять — це зовсім не брати участі в грі», — наспівує на мотив клезмерської пісеньки герой Михайла Барбари. Веселі міські божевільні — фріки, п’яниці, наркомани, повії, трансвестити — люди, що живуть якщо не поза системою, то десь на її кордоні і, звичайно ж, грають за своїми правилами. Вісім історій — про них. Всі ці образи, плюс образи бездушних державних механізмів, шляхом швидкісного перевдягання втілюють всього п’ять акторів — уже згаданий соліст «Мертвого півня» Барбара, Наталія Цимбал, Валерія Полянскова, Павло Савельєв та Юрій Чеботарьов.

Втілюють досить достовірно. Принаймні, коли на сцені герої роздмухують у пластиковій пляшці своє наркотичне зілля, не хвора на нежить публіка помітно пожвавлюється. Дійство вистави, взагалі, досить динамічне: герої, наприклад, розбризкують шампанське і кидаються яйцями (про алюзії промовчимо). Герой Барбари — єдиний наскрізний персонаж усіх восьми історій (очевидно, це й є Зойфер). Це, здається, його намагається витравити усіма силами система, звужуючи довкола нього коло і знищуючи оточуючих. Втім, ці історії переповідати неможливо. Це поезія не тільки за текстом Жадана, але й за візуальним рядом. А хто ж переповідає вірші? Можна зазначити лише, що частини не однакові за силою впливу на глядача. Перша, що має назву «Шулери сидять у задніх кімнатах і чесно ділять виручку», пропливає повз увагу майже непоміченою. А друга, «Рахуючи проституток щоп’ятниці у парку для розваг», захоплює. Не кажучи вже про «трав’яну» частину «Слідкуй за руками цього проповідника».

Кінець вистави досить оптимістичний. Вихід знайдено. «Цирк, революція і кабаре врятують наші міста від апокаліпсису», — упевнені Жадан, Юра Зойфер і театр-студія «Арабески».

Ірина Скачко, Медіапорт

Фото Євгена Короля 

Фото Сергія Мішакіна

Пов'язана інформація

• Медiа файли 
  • Переваги окупаційного режиму (муз. Мертвий півень, вірші С. Жадана)
  ,
  • «Beautifull Карпати»
  ,
  • «Франсуа»
  ,
  • «Старенький трамвай»
• Афіші 
  • Другий музично-літературний андерграундовий фестиваль ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ З МАХНОМ 2007 (м. Гуляйполе, Запорізька обл.) ОНОВЛЕНО!
• Медiа файли 
  • Мистецькі Zтрави, або Нема Бога окрім Zі Zі Топа (Імпровіzований перфоменс Класиків сучасної літератури: Сергія Жадана та Любка Дереша, за участю Сергія Васильєва)
  ,
  • «Купальська» (в обробці Ю. Єфремова, слова С. Жадана)
• Автори 
  • Театр-студія Арабески
  • Сергій Жадан
  • Олександр Король
• Новини 
  • За документальне кіно взявся Місько Барбара
  • Мертвий Півень збирається закукурікати по-польськи
  • Михайло Барбара: «Насправді «Мертвий півень» — це колекція монстрів»
  • 5 копійок «Мертвого Півня»
  • Вітаємо все чесне суспільство з Днем Незалежності!
  • Перший дніпропетровський книжковий ярмарок «Буквиця»
  • Римські легіонери тішилися би. Славське-Рок фест
  • З НОВИМ РОКОМ! (Традиційне новорічне бліц-опитування наших «зірок»: де і як вони планують зустрічати Новий Рік)
  • «Мертвий Півень»: «Ми робили виступи у гей клубах»
  • Знову пісні Мертвого Півня
  • «Пісні для Мертвого Півня» — скільки їх? («Фенікс постав!» О. Євтушенко)
  • Книжковому Клубу «Білокнижник» два роки!
  • «БУ-БА-БУ: ДВАДЦЯТЬ РОКІВ ПО ТОМУ»
  • Другий міжнародний літературний фестиваль у рамках 14 Форуму Видавців
  • Анархіст літератури Олесь Ульяненко
  • Ті, що прокладають шлях поміж учора і сьогодні (розповідають Владислав Троїцький (театр Дах), Лірник Сашко, Федот («Перкалаба»)
  • Про що читають на пляжі? Пляжні принади читанню не заважають, а радше навпаки – такої думки дотримуються відомі люди
  • Чи потрібен Україні літературний інститут? Полемічні роздуми Олександра Ірванця
  • Чому я люблю Лобкову Балку (Сергій Жадан)
  • Михайло Бриних: «Запит на літературний алкоголізм невпинно зменшується…»
  • I.R.A. (з днем молодьожі!) від Сергія Жадана
  • «Четвер» повернувся
  • Александр Кабанов: «Читатель всегда чем-нибудь возмущен»
• Товари 
  • LЮК: «Tourist Zone»
  • Міколай Тшаска: Музика до вистави «Критичні дні» театру студії «Арабески»
  • Kharkiv Klezmer Band і театр Арабески: «РАДІОШАНСОН (Вісім історій про Юру Зойфера)»
  • Сергій Жадан: «РАДІОШАНСОН (вісім історій про Юру Зойфера)»
  • Мультимедійна збірка: «Музика свободи»
  • Мертвий півень: «Спільні проекти. CD 2.»
  • Мертвий півень: «Повна дискографія. CD 1.»
  • Мертвий півень: «Пісні для Мертвого Півня»
  • Гуррт Мандрівних Дяків Вертеп: «Бучалчин Ґандж»
  • ШО: «ШО №5–6, травень-червень 2006 рік»
  • Сергій Жадан: «Історія культури початку століття»
  • Андрухович, Бондар, Жадан: «MASKUL`T»
  • Антологія: «Нерви ланцюга». 25 есеїв про свободу
  • Сергій Жадан: «Біґ Мак»
  • Сергій Жадан: «Депеш Мод»
  • Сергій Жадан: «Діти Райнера і Марії»
  • Центрально-європейський часопис Потяг-76: «Вибране 2003 — 2004»
  • Сергій Жадан: «Цитатник»
  • Сергій Жадан: «Anarchy in the UKR»
  • Часопис текстів та візій: «Четвер» № 23, 2005. Проект «Демоверсія»
  • Народознавчі зошити: «Цигани-роми. Зошит № 3–4, 2005 р.»
  • Віктор Король: «Історія України»

Коментарі

	Коментар:

27 липня — 18 серпня

Всеукраїнський тур
гурту «Sтереометрія»

Iншi події

 Експорт новин