Якщо подивитися дані географічної розвідки, можна дізнатись, що у Львові налічується близько 40 водойм, 100 джерел, потоки та річки загальною довжиною 51 км. Доцент кафедри фізичної географії Львівського національного університету ім. І.Франка Ольга Загульська в одній зі своїх наукових публікацій навіть пропонує маршрут гідрологічної екскурсії: «Об'єктами гідрологічної екскурсії можуть бути джерела парку «Залізна вода»; місця витоків Полтви - Сорока (Кульпарків) і Пасіка (парк «Погулянка»); притоки Полтви: Ортим, Снопківський потік з притокою Залізна Вода, Вулецький, Клепарівський та Голосківський потоки; витоки притоки Маруньки - Медовопечерського потоку на вул. Дж. Вашингтона, у який впадають численні долинно-балкові утворення; Піскові (Алтайські) озера на р. Сорока, основою яких стали так звані стави Франца; зарослі очеретом два озера у гідропарку «Горіховий гай», озерця «Зелене око» на вул. Кримській».
Але якби я була екскурсоводом, то не дуже б ризикувала водити туристів усіма цими місцями, просто щоб не розчаровувати їх, адже більшість цих водойм - занедбані. З усіх перелічених місць можна сходити хіба що на Піскові озера.
«Минулого року, завдяки старанням районної адміністрації, увазі міського голови, який мешкає поруч з озерами, і громадських організацій, знайшлися кошти, щоб підживити ці озерця водою, - прокоментувала ZAXID.NET член комісії природокористування Львівської міської ради Тетяна Крушельницька - Там водяться качки, є риба. Місце дуже гарне, але, на жаль, дуже затиснене будинками. Нові котеджі збудовані при самому березі».
Т.Крушельницька додала, що якщо львів'яни будуть агресивно засмічувати цю територію, то «врешті-решт це буде дві калюжі, і їх спіткає та ж доля, що й інші водойми у зелених зонах».
Безповоротні втрати
За її словами, «втрачені малі річки, потоки, джерела замулені і втрачені цілком». Чи можливо їх повернути? «Ні, це - абсолютні втрати», - вважає Тетяна Крушельницька. «Прикладом такої втрати може бути каскад мальовничих ставків «Зелене око, що на вул. Кримській. У старших львів'ян є ще фотокартки тамтешніх купалень, напрочуд гарного місця відпочинку, а зараз туди на схили методично скидають сміття. Сміття скидають і в «Горіховому гаю», пересохли озерця у парку Знесіння», - перелічила депутат. Крушельницька вважає, що кошти і зусилля, затрачені на упорядження ставків у парку «Погулянка», - теж марні, адже належно їх також не доглядають.
Причину цього вона вбачає не у владі, а в дикунській поведінці львів'ян. Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. Тим часом управління екології та благоустрою витрачає гроші на ліквідацію наслідків відпочинку львів'ян. «У місцях для рекреації й оздоровлення, де можна було б мати контакт з водою і дихати чистим повітрям, мешканці міста поводяться як орда варварів, й поступово перетворюють їх на смітники», - зазначила Т.Крушельницька.
На її думку, проблема в тому, що міське населення не має міської культури. «Львів після війни втратив міське населення. Євреїв вибили, знищили українську й польську інтелігенцію, - роздумувала Тетяна Крушельницька. - Напевне, більшість людей, які прийшли сюди, не полюбили це місто, і до сьогоднішнього дня ставляться до нього по-варварськи. Нищать природу люди дуже низької культури. Для них демонстрація вседозволеності - спосіб самоутвердження».
Нові українці хочуть будуватися
Ще однією причиною, через яку ставкам і паркам не залишається у місті місця - є апетити будівельників. І не можна сказати, що це почалося лише зараз.
Кількість населення Львова від початку ХІХ до початку ХХ століття збільшилася у чотири рази. Значно зріс попит на житло і, щоб задовольнити його, почалось будівництво багатоквартирних будинків. Якщо в 1873 році у місті було 2 594 житлові будинки, переважно одно- і двоповерхові, то 1900 року - 4 360 висотою вже в три-чотири поверхи. У 1931 році - 13 734 будинки. У 1940 році - 16 300. Забудова у 20-40 роки ХХ ст. уже велася за рахунок близьких приміських зон із залученням багатих на ліси та поля земель.
Повоєнний Львів розвивався ще стрімкіше, з 1945 по 1955 рік кількість населення подвоїлася. Проблема житлового будівництва знову вийшла на перший план. У 1956 році був затверджений генеральний план розвитку міста на період до 1970 року. Радянські будівничі розвинули ідею створення «Великого Львова» І.Дрексела, який у своєму генплані 30-х років запропонував збільшення міста за рахунок приміських зон. В межі міста увійшли села Голоско, Збоїща, Кривчиці, Пасіки-Зубрицькі, Котельники, Сокільники, Сигнівка, Левандівка. За 15 повоєнних років житловий фонд збільшився у 1,5 разу, у 1960 році він налічував 4 418 тис. кв. м, у 1970 - 6 410,7, у 1980 - 8 953,6, у 1990 - 11 940,7, 2000 - 14 276,7.
На сьогодні місто має найбільшу щільність забудови серед великих міст України. Резервні території для містобудівного розвитку можуть бути вичерпані за найближчі 6-7 років.
От і не дивно, чому будівельники так рвуться будувати у парках. «Нові українці не думають про майбутнє своїх нащадків, майбутнє громади, вони намагаються задовольнити свої першочергові інтереси - збудувати собі житло. І чомусь їм не припадають до смаку околиці Львова, апетити женуть їх у зелені міські зони», - зазначила ZAXID.NET Тетяна Крушельницька.
Беручи до уваги уже просто хронічний лемент екологічних і природоохоронних громадських організацій про спроби забудови парків, досвід відвідин мутних львівських ставів на Науковій, на території колишнього Ізоляторного заводу, й те, що міська рада починає виділяти гроші лише на озеленення й ліквідацію стихійних сміттєзвалищ, говорити, що у зелених зонах Львова можна відпочити із користю для здоров'я, язик не повертається.
Й не проти повідпочивати
А проте львів'яни таки відпочивають. Цікаво, де?
Відвідують гранд-клуб «Софія», комплекси «Євроспорт», «Дельфін», «Динамо», «Спартак», «Медик». Усі вони різні за розміром, сервісом і цінами. Найдешевше задоволення - 10 грн за годину на «Медику». У «Євроспорті» можна взяти денний абонемент для плавань у басейні та занять за 50 грн. Однак за відпочинок із сім'єю на день набігає кругленька сума.
Охочі до природних умов виїжджають за місто. Розраховувати на безпечний для здоров'я відпочинок можна у «Львівській Швейцарії», на Винниківському озері, в Брюховицькій «Колибі», «Озерному краю», не забувають і про совдепівський «Електрон».
За словами завідувача відділення комунальної гігієни обласної санепідемстанції Сергія Ющенка, головні показники, якими керуються, видаючи дозвіл на відкриття відпочинкової зони для купального сезону, - це якість самої води, наявність у ній нормального санітарно-хімічного та бактеріологічного складу. Працівники санстанції орієнтуються також і на наявність повного «пляжного обладнання» - санітарно-побутових приміщень, фонтанчиків із питною водою і т.д. «Без дозволу водолазів не відкриється жодна відпочинкова зона, на території якої розташоване озеро», - стверджує начальник водолазної служби Львівської області Роман Фіц.
Тим часом у «Бухті Вікінгів» можна відпочити з комфортом, якщо добре порахувати, які саме розваги замовляти, взяти достатньо грошей і вибрати вдалий день, коли люду буде трошки менше, ніж зазвичай.
Загалом, маючи у кишені від 50 до 300 гривень, можна провести чудовий день за містом.
До цього переліку більш-менш цивілізованих зон відпочинку цього року додався цілий перелік «виїзних фестивалів». Їх розвій почався завдяки успіхові «Шешор». Оскільки цьогоріч проведення фестивалю було перенесене із Карпат у Вінницьку область, то ніша залишилася порожньою при вже стабільному попиті. Відтак, особливих обертів набрав фестиваль електронної музики на озері в с. Задорожнє, де протягом усього літа влаштовуються вечірки за участі відомих ді-джеїв. Крім цього, відбувся рок-фестиваль у Славському, відтерміновано, але не скасовано «Підкамінь».
Після нас - хоч сміттєзвалище
Однак, якщо згадати причини перенесення Шешор-2007, то можна зробити доволі неприємний прогноз. За словами організаторів, однією з причин, чому місцева адміністрація не дала дозволу на проведення фестивалю, було невдоволення мешканців села. Мовляв, після туристів земля потовчена, як після орди. Те ж саме, до речі, говорили славчани, люди, що мешкають у Задорожньому. Та й на Винниківському ставі після відпочивальників залишаються просто купи сміття.
Якщо львів'яни й надалі в таких місцях поводитимуться по-дикунськи, то доведеться їм повертатися до Львова. І тут є два варіанти: бідніші далі борсатимуться у технічних кар'єрах і водоймах для риболовлі, не пристосованих для купання, наражаючи себе на небезпеку зараження кишковими, шкірними й грибковими інфекціями. А звиклі платити за все, - платитимуть за все.
Тим паче, що у близькому майбутньому для цього з'явиться ще одне місце - аквапарк, який доволі швидко будують на Кн. Ольги, 114, де колись був палац водних видів спорту. Його планують здати в експлуатацію уже на початку 2008 року. Очевидно, тут смітити не доведеться. За іронією, саме тому, що це - не ставок і не озерце. Однак купання в аквапарку уже не має нічого спільного з контактом із природою.
Фото з сайту www. Delfin-tour.ru