Украина одна – герои разные

у нас в Кременчуге (Полтавская область) все центральные и не только улицы сплошь ленина, съезда, КПСС: (((

всьо чьотко!

Кожна епоха повинна мати власну атмосферу, займати окрему експозицію в музеї. Тоді легше говорити про помилки, легше рухатись вперед. Ми поки що мозоком у минулому, і рухаємось в невідому напрямку. Навіть без намагання збагнути що саме було зроблено помилково. Аналіз поки що слабке місце не тільки середньостатистичного мешканця Великих Міст, але й "державних діячів". Які вбачають проблему в табличках. Нібито зміна назв призведе до зміни свдомості...
Я особисто в це не вірю. Свідомість,як на мене, первинна.

кулаків, сексу та здорового глузду повинні відмовлятися від такого "безцінного" скарбу? Що вони отримують взамін? маловідомі символи якоїсь несуттєвої та безрезультатної боротьби за химерну (на їх думку) незалежності?... А кому вона була потрібна та незалежність? І, що головне, кому вона потрібна зараз? Відповідь на це питання треба шукать у продовольчих крамницях та мережах гіпермаркетів. Але нажаль цим ніхто не займається. Сучасність, поки що не викликає такого захоплення серед дослідників, як "героїчне" минуле.

Насправді це мало кого турбує... Багато моїх знайомих вважає, що назви нічого не значать. Але ви б бачили як вони обирають ім'я для власної дитини! Це глибокий аналіз дідв-прадідів, хто вони були, яка то була доля. Або яке ім'я що означає в Китаї, Греції, Давньому Римі або у Велесовій Книзі. Вісім місяців іде відбір того самого простого Петра або Олі, Ганни або Дмитра. Батьків можна зрозуміти, бо вони не байдужі до власного чада.
А ось байдужість суспільства до назв засмучує. "Не пізнавши та проаналізувавши минулого, нема доргоги в майбутнє". Але кому воно потрібно те майбутнє, коли під рукою таке героїчне минуле? Чому люди, яки вважають себе потомками переможців Білої гвардії, фашизму,