Останнім часом у суспільстві активно обговорюється тема подорожчання нафти і природного газу та можливі негативні наслідки цього для вітчизняної економіки. Враховуючи значну питому вагу витрат енергоресурсів у складі собівартості продукції українських товаровиробників ситуація на світовому ринку об’єктивно впливає на процеси ціноутворення в різних сферах господарської діяльності. В той же час твердження про те, що вказані тенденції можуть зруйнувати національне промислове виробництво та найближчим часом викличуть глибокі цінові кризи є необґрунтованим, оскільки вартість лише окремих товарів та послуг безпосередньо залежить від подорожчання енергоносіїв.

            Згідно проведених спеціалістами розрахунків на ринку соціально важливих товарів та послуг у зв’язку із зростанням цін на природний газ найбільше можуть збільшитися тарифи на теплопостачання. Враховуючи, що ціна палива в собівартості цієї послуги складає більше половини всіх витрат, опалення в середньому може подорожчати на 50 відсотків. Таке підвищення буде досить відчутним для пересічного громадянина, проте у органів місцевого самоврядування, які затверджують тарифи на комунальні послуги, є передбачена чинним законодавством можливість обмежити подорожчання, частково компенсувавши збитки підприємств комунальної теплоенергетики за рахунок відповідних дотацій з місцевих бюджетів. В разі ж, якщо у місцевих бюджетах відсутні необхідні для цього кошти, споживачі мають право скористатися допомогою загальнодержавної програми надання субсидій і таким чином компенсувати свої додаткові втрати від подорожчання житлово-комунальних послуг.

            На продовольчому ринку у зв’язку із зростанням цін на енергоресурси незначне підвищення цін може спостерігатися лише на хлібобулочні вироби. Проте частка витрат на газ та електроенергію у структурі собівартості цієї продукції є значно меншою, ніж у житлово-комунальних послуг, тому прогнозоване підвищення цін на хліб може скласти до 10 відсотків. Найбільшу ж питому вагу у витратах на виробництво хлібобулочних виробів займає борошно, вартість якого в даний час є стабільною, тому у хлібопекарських підприємств є значний резерв для утримання цін, отже значного подорожчання цих продуктів першої необхідності не очікується.

            Всі інші соціально важливі послуги та товари першої необхідності можуть подорожчати ще меншою мірою або взагалі не підвищаться у ціні. Загальна цінова ситуація на споживчому ринку доводить справедливість таких висновків.  Так, за даними Держкомстату, рівень інфляції в цілому по Україні у січні-травні поточного року склав 2,8 відсотки, а в Сумській області загальний індекс споживчих цін за цей же період був ще меншим – 2,0 відсотки. Зазначені темпи нижче аналогічних показників відповідного періоду минулого року – у січні-травні 2005 року рівень інфляції по Україні становив 5,7 відсотки, по області – 7,6 відсотки. Як бачимо, темпи інфляції навіть уповільнюються, незважаючи на значне подорожчання російського газу у 1 кварталі цього року.

Вказані тенденції обумовлені, перш за все, відносною стабільністю цін на продовольчому ринку, на якому поряд із підвищенням вартості окремих товарів деякі продукти харчування першої необхідності подешевшали. Так, за даними моніторингу з початку року середня по області ціна на яйця курячі знизилася з 3,97 до 1,91 грн. за 1 десяток (-50%), на молоко – з 1,90 до 1,49 грн. за 1 літр (-22%), на творог – з 9,32 до 7,62 грн. за 1 кг. (-18%), на сметану – з 8,82 до 7,53 грн. за 1 кг. (-15%).

Таким чином прогнози деяких економістів про різке та масове підвищення цін на споживчому ринку у зв’язку з подорожчанням російського газу не справдилися, а висновки про можливі негативні наслідки для національної економіки виявилися перебільшеними. Не зважаючи на це, у населення зберігаються песимістичні очікування щодо збільшення вартості основних споживчих товарів та послуг, які ґрунтуються на тому переконанні споживачів, що держава нібито не має реальних важелів впливу на виробників та продавців продуктів першої необхідності.

Дійсно, однією з ознак розбудови ринкової економіки України є поступове розширення сфери застосування вільних цін на продукцію, яка реалізується населенню. У цих умовах головним завданням соціальної політики держави залишається захист громадян від надмірного та необґрунтованого зростання цін на споживчі товари та послуги.

Контроль органів виконавчої влади за ціновою ситуацією в даний час здійснюється за двома основними напрямками: проведення постійного моніторингу цін на основні соціально важливі товари та здійснення державного регулювання цін на продукти і послуги першої необхідності.

Моніторинг цін проводиться спеціально уповноваженими органами з метою дослідження динаміки і тенденцій інфляційних процесів на загальнодержавному та регіональних ринках для інформування центральних органів влади та внесення пропозицій щодо стабілізації цінової ситуації.

За результатами моніторингу, в разі необґрунтованого зростання цін, органами виконавчої влади приймається рішення про запровадження їх державного регулювання адміністративними або ринковими методами. Крім цього, незалежно від рівня цін, державою постійно регулюється вартість продукції та послуг природних монопольних утворень.

В даний час згідно чинного законодавства центральними органами виконавчої влади встановлюються тарифи на такі послуги: залізничні пасажирські перевезення, електроенергію та побутовий газ, телефонний зв’язок. На регіональному рівні обласним державним адміністраціям надано право регулювати: торговельні надбавки на побутове паливо (вугілля, газ скраплений), тарифи на медичні послуги у державних лікувальних закладах, торговельні надбавки на основні лікарські засоби, тарифи на внутрішньообласні пасажирські автомобільні перевезення, торговельні націнки на основні продовольчі товари та продукти дитячого харчування. Органами місцевого самоврядування регулюються тарифи на житлово-комунальні послуги: утримання житла, водопостачання і водовідведення, теплопостачання та пасажирські перевезення у міському транспорті.

На перелічені товари та послуги державне регулювання здійснюється адміністративними (прямими) методами: шляхом встановлення фіксованих та граничних рівнів цін, торговельних надбавок, нормативів рентабельності, декларування зміни цін тощо. Проте в умовах розвитку ринкової економіки адміністративні методи не завжди є ефективними і можуть призвести до порушення ринкового балансу попиту і пропозиції товарів. У таких випадках досягнення стабільної цінової ситуації забезпечується органами влади виключно ринковими методами. Найбільш ефективним шляхом стабілізації цін є здійснення товарних інтервенцій та насичення ринку продукцією доступної вартості з державного резерву.

Вказаний метод вже фактично використовувався під час подорожчання цукру влітку 2005 року, коли середні ціни на цей продукт в області підвищилися з 3,50 до 4,32 грн. за кг., або на 23%. Рішенням Кабінету Міністрів України для нашого регіону було виділено майже 1,5 тисячі тонн дешевого цукру, який протягом місяця реалізовувався населенню всіх міст та районів області. В результаті вжитих заходів та створення на ринку реальної конкуренції в період проведення товарних інтервенцій середня по області ціна цукру в серпні минулого року зменшилася і повернулася до рівня 3,45 грн. за кг. Аналогічний вплив органи влади можуть здійснювати за рахунок державних резервів в разі необґрунтованого підвищення цін на інші продовольчі товари.

Проте штучне стримування цін у довгостроковій перспективі призведе лише до збитків у виробників споживчих товарів та послуг, а тому не може застосовуватися постійно і розглядатися як єдиний засіб соціального захисту вразливих верств населення. У цій ситуації серед пріоритетних завдань органів влади найбільш ефективним методом мінімізації негативних наслідків підвищення цін є забезпечення гарантій щодо поступового підвищення доходів всіх громадян. За наявними статистичними даними у січні-квітні 2006 року розмір середньомісячної номінальної заробітної плати по області збільшився з 713,93 до 824,75 грн. (+16%) і перевищив рівень прожиткового мінімуму на 66%, в той час як споживчі ціни за цей же період зросли на 1,2%.

Отже, у реалізації державної соціальної політики стратегічним напрямком збільшення купівельної спроможності споживачів та підвищення життєвого рівня людей залишається забезпечення випереджаючого зростання реальних доходів населення у порівнянні з темпами інфляції.

Заступник начальника

головного управління економіки

облдержадміністрації                                                                                  О.О. Оксантюк