Європейський Союз має систему угод про асоційоване членство, угод про співробітництво і торгівельних угод, у яких беруть участь країни практично всіх регіонів світу, починаючи з найближчих сусідів ЄС у Європі і закінчуючи найбільш далекими партнерами з Азії і Тихоокеанського регіону. Для врегулювання цих відносин, ЄС регулярно проводить зі своїми основними партнерами зустрічі на вищому рівні або на рівні міністрів.

Найбільш інтенсивні відносини ЄС встановив із чотирма західноєвропейськими сусідніми країнами: Швейцарією, Норвегією, Ісландією та Ліхтенштейном. Усі вони є членами Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), які привели свої законодавства у відповідність до більшої частини законодавства щодо внутрішнього ринку ЄС і слідують за ЄС в інших сферах політики. Всі ці країни, за винятком Швейцарії, є учасниками Європейської економічної зони (ЄЕЗ) нарівні з ЄС.

ЄС готується до нових розширень

Чотири країни південно-східної частини Європи є кандидатами в члени Європейського Союзу. Очікується, що в 2007 році до ЄС приєднаються Болгарія і Румунія. Відносно дати приєднання Туреччини така визначеність відсутня. Туреччина є одним із найдавніших торгових партнерів ЄС – договір про асоційоване членство був підписаний ще в 1963 році, і тепер включає митний союз. Туреччина подала заявку на вступ до ЄС у 1987 році. Четверта країна, Хорватія, була прийнята як кандидат на вступ в ЄС у червні місяці 2004 року. Дата її вступу буде залежати від темпів проведення переговорів щодо її членства.

Ще одна західно-балканська країна – Колишня Югославська Республіка (БЮР) Македонія – подала заявку на вступ у березні місяці 2004 року. Подача такої заявки є першим кроком до надання державі статусу кандидата.

Європейський Союз і західні країни Балканського півострова спільно створили "процес стабілізації і підготовки до асоційованого членства", який, крім Хорватії і БЮР Македонії, охоплює також Албанію, Боснію і Герцеговину, а також Сербію і Черногорію. Оскільки, основною метою є членство в ЄС, ці країни мають вільний доступ на ринок ЄС і одержують підтримку для проведення національних програм реформування. Як наступний крок вони можуть укладати з Європейським Союзом "договори про стабілізацію і асоційоване членство" , як це зробили Хорватія і БЮР Македонія перед тим, як згодом подали заявки на членство в ЄС.

Дружнє сусідство

Європейський Союз готовий докласти всіх зусиль, щоб розширення 2004 року і будь-які подальші розширення ЄС не створювали нові бар'єри між розширеним ЄС і його сусідами. Ось чому ЄС готовий налагоджувати тісніші відносини зі своїми сусідами на сході (Росія, Україна, Молдова і, згодом, Білорусь) і на півдні (країни Середземномор'я).

У рамках "Європейської політики сусідства" ЄС планує розповсюдити на ці країни багато з переваг внутрішнього ринку, запропонувати їм додаткові торгівельні концесії та фінансову допомогу. У свою чергу країни-сусіди ЄС, візьмуть на себе більш серйозні зобов'язання щодо проведення демократичної реформи і формуванню ринкової економіки, а також більшою мірою забезпечать повагу до прав людини. Оскільки розширення ЄС веде до прямих контактів з сусідніми державами, що характеризуються політичною і соціальною нестабільністю, ЄС готовий "поділитися" з ними своїм процвітанням і стабільністю, посилюючи, таким чином, свою власну безпеку.

Оскільки сусідні країни є пунктами транзиту для нелегальних іммігрантів, торговців наркотиками і людьми, ЄС допомагає деяким з цих країн підвищити ефективність їхнього прикордонного управління та імміграційних процедур.

Росія, Україна, Молдова, а також більшість країн Південного Кавказу і Середньої Азії мають угоди з ЄС про торгівлю, політичне співробітництво, захист навколишнього середовища, а також співробітництво у сфері науки і культури. Зі своїм найбільшим сусідом, Росією, ЄС розробляє цілу схему співпраці у різних сферах.

Зазначені країни є також бенефіціарами за програмою сприяння ЄС ТАСІС, обсяги фінансування якої на період 2000-2006 р.р. становлять 3,14 млрд. евро. За цією програмою фінансуються проекти, що стосується інституційної реформи, інфраструктурних систем, розвитку приватного сектора, захисту навколишнього середовища і аграрного сектора.

У рамках "Барселонського процесу" ЄС бере на себе зобов'язання до 2010 року сформувати зону вільної торгівлі з сусідніми країнами Середземномор'я. Ця зона буде включати арабські країни, розташовані в південно-східній частині Середземномор'я, а також Ізраїль і Палестинську Автономію. Між Європейським Союзом та кожним із його партнерів встановлюються торгові відносини, причому країни роблять кроки для збільшення обсягу взаємних торгових операцій. Так, наприклад, в 2004 році Єгипет, Марокко, Йорданія і Туніс підписали між собою "Агадірську угоду" - угоду про вільну торгівлю.

На Близьому Сході ЄС проводить переговори про підписання угоди про вільну торгівлю з шістьма країнами, які входять до Ради зі співробітництва країн Перської затоки (Бахрейн, Кувейт, Оман, Саудівська Аравія і Об'єднані Арабські Емірати). ЄС також підтримує зусилля, спрямовані на відновлення Іраку.

Трансатлантичні зв'язки

У зовнішніх відносинах ЄС трансатлантичній співпраці зі Сполученими Штатами відводиться центральне місце. Обсяг торгових та інвестиційних потоків через Атлантичний океан, складає приблизно один мільярд евро в день. Вашингтон уже давно підтримує Європейську інтеграцію. ЄС і США розділяють багато спільних цінностей і спільних інтересів, хоч між ними час від часу і виникають розбіжності в питаннях акцентів і підходів.

З урахуванням таких обсягів двосторонньої торгівлі (на США припадає 25% експорту ЄС і 20% його імпорту), не дивно, що час від часу між ними виникають суперечки. Хоч ці суперечки широко освітлюються друкується, вони представляють менше за 2% загальних трансатлантичних торгових операцій. Те, як ЄС і США вирішують загальні питання, що стосуються конкурентного законодавства або обопільного визнання технічних стандартів, служить за модель для налагодження відносин між Європейським Союзом та іншими країнами, включаючи Японію і Канаду.

У 2004 році ЄС спільно з Канадою розробив дві кардинально нові ініціативи для поглиблення відносин. Одна з них розроблена для створення партнерської програми ЄС-Канада з метою співпраці в глобальних питаннях. Друга – для підписання нового договору з метою збільшення об'ємів двосторонньої торгівлі та інвестицій.

Азія стає ближчою

Хоч Китай і Японія є найбільшими торговими партнерами ЄС в Азії, Європейський Союз має найбільш давні відносини з сьома членами Асоціації держав південно-східної Азії (АСЕАН). Ці торгові відносини були встановлені в 1972 році і офіційно оформлені в угоді про співпрацю від 1980 року. АСЕАН взяла на себе ініціативу по розширенню відносин з ЄС за допомогою процесу, відомого як АСЕМ (Азіатсько-європейська зустріч), в якій також беруть участь Японія, Китай і Південна Корея. АСЕМ проводить самміт на вищому рівні кожні два роки.

За останні роки ЄС зміцнив свої відносини з Японією. Відповідно до плану дій ЄС-Японія, прийнятому в 2001 році, здійснюється розширення двостороннього співробітництва, крім питань торгівлі і інвестицій, також охоплює питання політики і культури. Європа стала основним джерелом прямих зарубіжних інвестицій у Японію та найбільшим реципієнтом зарубіжних інвестицій із Японії, випереджаючи Сполучені Штати і Китай.

Зі зростанням значущості ЄС і Китаю як політичних гравців глобального масштабу, в останні роки динамічно розширяються і їхні відносини, причому, все більше значення надається політичному діалогу, договорам у галузях і інституційним перетворенням. На комерційному фронті Китай зараз є по величині другим після Сполучених Штатів неєвропейським торговим партнером ЄС і випереджає Японію.

ЄС є найбільшим торговим партнером і зарубіжним інвестором Індії. Після того, як у червні 2000 року вони провели перший самміт на вищому рівні, відносин між ЄС і Індією процвітають і охоплюють зараз не тільки сферу торгівлі, але і політичний діалог, бізнес-самміти, співпрацю в сфері культури і спільні науково-дослідні проекти.

Китай та Індія приєднуються до проекту "Галілео"

Китай та Індія вирішили взяти участь у проекті "Галілео" – супутниковій навігаційній системі ЄС. Це є ознакою бажання Азіатських країн вийти за рамки торгівельних відносин з Європейським Союзом.

Система "Галілео", введення в експлуатацію якої заплановане на 2008 рік, стане більш точною альтернативою мережі глобальної супутникової системи місцевизначення (GPS), створеної США. В основному система Галілео буде використовуватись для визначення географічного місцезнаходження транспортних засобів та інших видів транспорту, а також для наукових досліджень, землеустрою та моніторингу стихійних лих. Система також буде включати програми, передбачені для використання державними органами, доступні виключно для держав-членів ЄС.

Латиноамериканські контакти

Європейський Союз є другим за важливістю торговим партнером Латинської Америки, важливим джерелом прямих зарубіжних інвестицій і провідним донором, що надає допомогу з метою розвитку регіону.

Кожні два роки ЄС та всі країни Латинської Америки і Карибського басейну проводять дворегіональну зустріч на вищому рівні, яка охоплює широкий спектр питань: політичних, економічних, освітніх, наукових, методологічних, культурних та соціальних. Всі латиноамериканські країни, сформовані за групами або кожна окремо, пов'язані зараз з Європейським Союзом угодою про асоційоване членство, угодами про співробітництво або торгівельними угодами.

ЄС проводить переговори про підписання угоди про асоційоване членство з країнами Південної Америки, які входять до спільного ринку (Бразілія, Аргентина, Парагвай і Уругвай), включно зі створенням зони вільної торгівлі між двома групами.

Наприкінці 2003 року ЄС провів два політичних діалоги і уклав дві угоди про співпрацю, одну – з Андським співтовариством, а іншу – з Центральною Америкою. Наступним кроком буде підписання договорів про асоційоване членство з обома регіонами. Європейський Союз вже підписав угоду про асоційоване членство (включаючи угоди про вільну торгівлю) з Мексикою та Чилі в 1997 і 2002 роках відповідно.

Співробітництво з Африкою

Крім традиційних відносин з африканськими країнами в рамках угод зі Середземноморськими країнами і країнами Африки, Карибського басейну і Тихоокеанського регіону, ЄС почав новий діалог із Африканським Союзом (АС). Цей діалог охоплює питання запобігання та вирішення конфліктів, допомогу з боку ЄС в заходах АС і ООН із підтримки миру на континенті.

Партнерство ЄС-Африка також охоплює регіональне економічне співробітництво, інтеграцію і торгівлю, боротьбу із посухами та опустелюванням, профілактику ВІЛ/сніду та інфекційних захворювань, забезпечення продовольством, права людини, демократію і боротьбу з тероризмом.