У Києві відбулося криваве побоїще між підлітками й столичними ментами, у якому двоє правоохоронців одержали поранення. Вендета трапилася в п'ятницю в Дарницькому районі столиці. Як вдалося дізнатися від жителів вулиці Горловской, приблизно в 1.30 ночі на ментів, що поверталися в гуртожиток напали невідомі, пролунали 6-7 пострілів і двоє правоохоронців були поранені. І хоча на місці НП дотепер збереглися плями крові, у ЦОС МВС України в Києві стверджують, що їм нічого відомо.

ПОМСТА? НП відбулося в спальному районі міста. Про неї знають практично всі, однак свідки категорично відмовляються називати імена й прізвища. Але анонімно охоче розповідають про НП. За версією жінки, що проживає в сусідній з гуртожитком дев’ятиповерхівці, правоохоронці, повертаючись додому, з невідомої причини побили місцевого хлопця, а через кілька хвилин потерпілий знайшов друзів і помстився. Серед ночі пролунали сухі постріли, потім лементи.

“Один міліціонер одержав гумові кулі в коліно й спину, другого порізали ножем”, - розповідають свідки. Побоїще тривало лічені хвилини, потім нападники зліняли. При цьому в столичному ЦОС МВС України, стверджують, що нічого не знають про випадок. На думку адвоката Тетяни Монтян, подібне мовчання може мати під собою досить банальнне коріння: “У більшості випадків подібні бійки мають під собою побутовий ґрунт. Але оскільки ніхто не хоче визнаватися, що, мов, я когось послав, а мені за це наваляли - подібні інциденти замовчуються”.

Однак це не означає, що менти не будуть шукати нападників. Може так статися, що невдовзі когось з них посадять за підкинуту наркоту, когось просто покалічать біля під’їзду «невідомі». Все ж перевага в живій силі, озброєнні та поінформованості у великих містах залишається за «синіми мундирами».

З другого боку іншої можливості зупинити зарвавшегося мусора (тут саме «мусора», а не «мента») фактично не має. Від міліцейського свавілля, як показує практика, реально захистити (законно) може хіба що депутатська недоторканність у поєднанні із особистою зброєю, що передбачена цим статусом. Ми же з вами можемо зі свідками, відеозаписами, висновками судмедекспертів та заявами ходити хоч в прокуратуру, хоч у відділ внутрішніх розслідувань, хоч до президента. Все це – що мертвому припарки. Максимум – трохи попсуєте нерви своєму кровнику. Але результат один – «за недостатністю доказів у відкритті справи відмовити». 

Це коли ви зіб’єте фуражку – це «напад на співробітника при виконанні». А коли вам на допиті чи при затриманні щось зламають – то це «сам впав на сходах». І причому все РОВД бачило і може підтвердити.

Очманілі від безкарності менти та беркутята продовжують «боротися зі злочинністю» з новим натхненням. Часто доводиться чути скніння про те, що є і порядні менти. І, безумовно, іноді зустрічаються такі, що поводяться адекватно. Проте навіть з них більшість обов’язково «прикриє» свого колегу-садиста.

От і трапляються «різні випадки». То підріжуть когось з ментів, то пристрелять. Буває, страждають міліціянти, які самі нікого ще й не встигли образити (як у торішній резонансній справі про вбивство сержанта Юхненко). Проте кругова порука природно передбачає і корпоративну відповідальність. Отже невинних немає.