На тлі політичної кризи, що охопила систему державної влади України, виявилася практично непоміченою зустріч, що відбувалася в Києві 3 квітня 2007 року. Зустріч була присвячена проблемам будівництва й фінансування нової лінії електропередачі - ЛЕП між Києвом та Рівенською АЕ. Передбачається, що ця ЛЕП, що на 100% перебуває у державній власності, стане однією з найважливіших ліній єдиного енергетичного комплексу країни. Однак у консультаційних бесідах, які не мали юридично значимого офіційного статусу, брали участь не більше трьох десятків людей. З одного боку - представники Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, "Укренерго" та обслуговуючі проект експерти, з іншого боку – учасники громадських та екологічних організацій, серйозно стурбовані будівництвом.

Власне, це була вже друга зустріч. Перша, котру ЄБРР та "Укренерго" намагалися організувати 23 лютого, фактично виявилася проваленою. Зобов'язання, взяті на себе банком за планом проведення консультаційних заходів, були порушені. Виявився не підготовлений ряд документів, необхідних для обговорення проекту, зокрема – громадським організаціям не були вчасно представлені карти траси проходження ЛЕП. Своєрідно вирішили організатори зустрічі 23 лютого й проблему перекладу з англійської. Незадовільної кваліфікації перекладача, як не дивно, цілком вистачило на те, щоб просто не перекладати найбільш гострі питання.

Явна невідповідність заходу 23 лютого форматові слухань і стала причиною повторної, квітневої зустрічі, на проведенні якої наполягли громадські організації. Цього разу організатори нібито чесно намагалися виправити попередні недоліки. Почасти їм це вдалося. Новий перекладач, наприклад, відробив блискуче. Та й атмосфера в залі в цілому розташовувала до конструктивного обговорення проблем. Нажаль - лише обговорення, але не рішення.

Нажаль, статус зустрічі свідомо не давав можливості вирішити основні, стратегічні питання. Представники "Укренерго" і ЄБРР неодноразово посилалися на прийняту раніше державою "Стратегію розвитку енергетичного сектора України до 2030 року", згідно з якою однією з базових складових української енергетики продовжує залишатися енергетика атомна. Без атомної електростанції в Рівному будівництво ЛЕП від неї до Києва безглузде. Нагадаємо, що кожна атомна станція має свій обмежений проектний термін експлуатації. Якщо ЛЕП все-таки буде побудована, з цього логічно випливатиме постановка питання про продовження терміну експлуатації діючих блоків станції. В Росії, наприклад, проектний термін експлуатації реакторів РБМК на Ленінградській АЕС минув понад десять років тому - але станція дотепер працює. Плюс до того - вирішення питання про заміщення вибуваючих енергетичних потужностей новими АЕС. Негативний приклад такого  "рішення" наочно демонструють не тільки влада Росії, де атомна енергетика споконвічно й нерозривно пов'язана з військово-промисловим комплексом. Останній, четвертий, енергоблок Рівенської АЕС побудований і виведений "на мінімально контрольований рівень потужності" 24 вересня 2004 року. Щоправда, його енергія не цілком затребувана, реактор працює не на повну силу - але ступінь ризику це не знижує.   

Європейський експерт Костас Батос, який ретельно вивчив безліч другорядних аспектів проблеми, заявив на зустрічі 3 квітня, що про переоцінку енергетичної  стратегії не може бути й мови. Однак якщо хтось думає, що атомні станції після того, що трапилося на Чорнобильській АЕС стали повністю безпечними, то він сильно помиляється. Аварія на американській АЕС Трімайл Айленд відбулася, як відомо, на реакторі типу ВВЕР. У Рівному - теж ВВЕРи. Від повторення аналогічних катастроф - і, можливо, з іще більш серйозними наслідками - гарантований захист неможливий.  

Представники "Укренерго" визнали, що населення районів, по яких проходить ЛЕП, про будівництво інформоване недостатньо. Ні на радіо, ні по телебаченню, ні в газетах загальноукраїнського значення проект не висвітлювався. Зрозуміло, будь-яке масштабне будівництво породжує ряд проблем, і не тільки місцевого значення. Знищуються унікальні природні об'єкти, порушуються шляхи міграції тварин, вирубуються ліси. Серйозним питанням є відчуження землі в тих, хто живе на лінії будівництва.

Але з безлічі порушених тем особливо цікавою ще одна, фінансова. За твердженням п Ходоковського, що представляв «Укренерго», ціна електроенергії, яка постачається споживачам наразі, нижча вартості її виробництва. Іншими словами, діяльність енергетичного комплексу України на погляд енергетиків, у сьогоднішніх економічних умовах нерентабельна, збиткова. При цьому представник "Укренерго" намагався запевнити учасників зустрічі, що жодного підвищення тарифів для споживачів електроенергії не планується. Питання - з якою ж метою ЄБРР ( що є аж ніяк не благодійною, а комерційною організацією) фінансує збитковий проект? Як банк припускає дістати прибуток з того, що його не приносить?

Нажаль, зараз не можна дати на це розгорнутої відповіді. Схема зрозуміла лише в загальному вигляді - банки виділяють кошти під гарантії держави. Яким чином планує розраховуватися з боргами держбюджет, народу поки знати не дають. Можливо, "Укренерго", запевняючи нас у тому, що тарифи не будуть підвищуватись, вводить людей в оману. Можливо, бюджет хочуть поповнити введенням нових податків. Однак і в тому, і в іншому випадку атомний проект ЄБРР планують оплачувати за рахунок народу України. Інших джерел прибутку в держави немає.