Одна з кримінальних справ, заведених проти Братства, обвинувачує в захопленні адміністративних держ. установ. При відсутності складу злочину і будь-яких доказів, слідчий або суддя намагаються розкрутити клієнта на власні свідчення. Аби той сам на себе наговорив. Суд відбувається, як у старому анекдоті:
Сидить заєць, читає книжку. Підходить до нього вовк: - Що читаєш? - Про логіку. - А що це? - Ну дивись, у тебе в кишені сірники є? - Є. - Якщо є сірники, значить ти палиш? - Так, палю! - Якщо палиш, то мабуть і горілку п’єш? - П’ю. - Ага, якщо горілку п’єш, то і з жінками гуляєш? - Ну так, буває. - Якщо з бабами гуляєш, значить ти не імпотент. - Ну да! - Оце і є логіка. - О, клас, дай почитати. Сидить вовк читає, підходить ведмідь: - Що читаєш, вовк? - Про логіку. - А що це? - Ну дивись, у тебе сірники в кишені є? - Немає. - Значить ти імпотент.
Братству інкримінують захоплення Київської міської державної адміністрації.
Суддя: З якою метою ви приїхали до Києва? Підсудний: Я киянин. Суддя: Ви були на вул. Хрещатик? Підсудний: Так звісно, а хто ж не був! Суддя: Ви знаєте, що на цій вулиці розташована будівля міської ради? Підсудний: Так, звісно, я бачив КМДА. Суддя: Ви бачили на цій будівлі висить табличка КМДА? Підсудний: Ну так, авжеж бачив. Суддя: Тобто Ви знали що це будівля КМДА! Скажіть, а ви коли-небудь зверталися до міської ради? Якщо так, то з яким питанням? Підсудний: Так, звертався, з особистим питанням. Суддя: А як це відбувалося? Підсудний: Я прийшов до приймальні міської ради, записався на прийом, пішов в кабінет до чиновника, який мені був потрібен. Суддя: Скільки часу це тривало? Підсудний: хвилин 20-30. Суддя: Таким чином, з Ваших слів випливає, що Ви заздалегідь дізналися про місце розташування КМДА, проникли в приміщення, і протягом 30 хвилин утримували його!
Тоді наші хлопці провели в тюрмі 9 місяців, і тільки принципова відмова від дачі показань допомогла випустити їх на підписку. Ось як описує свій суд відомий революціонер 1870-х років Морозов: «Тих з моїх товаришів, хто намагався виправдовуватись і покаятися, засудили до смертної кари. Я ж не давав жодних свідчень, і мені винесли пом’якшуючий вирок – довічне ув’язнення…»
Морозов провів у тюрмі 25 років. Весь цей час він сидів в одиночній камері, практично голодував, хворів на цингу. Листування зі свободою було повністю заборонене. Його товариші-зеки вмирали від хвороб, недоїдання, у багатьох їхав дах. Він звільнився під час амністії 1905 року, завдяки революційним подіям, що розгорталися тоді в Російській імперії. Схема «жодних поступок правосуддю» допомогла йому вижити й звільнитися – навіть тоді – в часи набагато жорстокіші.
Той, хто став на цей шлях сьогодні, нехай пам’ятає, що краще перетерпіти кілька місяців в тюрмі та звільнитися, аніж потім довгими роками скніти на зоні. Той, хто тільки збирається стати на цей шлях, нехай стає швидше. Революція – це навіть краще, ніж статевий акт.
Амінь.
З моїх слів записано вірно, мною прочитано. Брат Аттіла
|