З початку 60-х років захоплювалася “альтернативними” ідеями, які пропагувала на шпальтах “Конкрету”. Своїми “гарячими” матеріалами про “соціальне підпілля” здобула славу найкращої журналістки Західної Німеччини. Ульріка брала активну участь у студентських бунтах 1968 року. Проте навіть у них вона знаходила сліди опортунізму. Вона активно підтримала перший теракт Баадера та Ейслін. У 1968-році Ульріка покинула журналістику зі словами: “Журналістика – це лайно. Треба робити революцію”. Перебравшись до Західного Берліна, знайомиться з адвокатом вищезгаданих терористів Х.Малєром. Він влаштовує їй інтерв’ю з ув’язненими борцями. 14.V.1970 група терористів, очолювана Ульрікою, влаштовує втечу Баадера з приміщення тюремної бібліотеки, яку відвідував ув’язнений.

Більш ніж 2 роки група “Баадер-Майнгоф”, відома як RAF (“Фракції Червоної Армії”), здійснювала напади на поліцейських, бізнесменів, військовослужбовців, грабувала банки, магазини, викрадала авто та зброю. На початку 70-х років У.Майнгоф написала низку ідеологічних праць: “Міська ґерилья та класова боротьба”, “Концепція міської ґерильї” та “Маніфест” (опублікований у “Шпіґелі”), в яких пропагувала ідею перманентної революції.

Після чергового вдалого пограбування група РАФ-івців змогла відвідати 60-денний вишкільний табір в Палестині. Після нього група була повністю готова до війни: три підрозділи по 10 осіб в кожному. В 1972 році РАФ провели 55 акцій, експропріювали 2 млн. марок. У 1972 році РАФ розпочали антиполіцейський терор. Але поліцейська система спрацювала, і в 1972 році були арештовані Малєр, Баадер, Еллін, зрештою, 15.VI.1972 року на квартирі шкільного товариша в Ганновері було заарештовано і У.Майнгоф. 21.V.1975 розпочався суд над РАФівцями. Їх звинувачували у 55 замахах, серії підпалів і викрадень (всього було здійснено 100 замахів, 39 осіб вбито, 75 осіб поранені при вибухах). Була підступно вбита поліцією в камері тюрми.