This version of the page http://www.sho.kiev.ua/article/249 (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2007-08-07. The original page over time could change.
Журнал культурного сопротивления «ШО»
  • На первую
  • Карта сайта
  • Архив номеров
  • Контакты
  • О ПРОЕКТЕ
  • РЕДКОЛЛЕГИЯ
  • Подписка 2007
  • Киевские Лавры 2007
  • РЕКЛАМА
  • КОНТАКТЫ
  • ФОРУМ
АРХИВ НОМЕРОВ
#08. АВГУСТ 2007
Любко Дереш - осеменитель культуры
[...]
  • Кино
  • Афишо
  • Галерея
  • ТВ
  • ШО маемо
  • Вне Шоу-бизнеса
  • ШО пишем
  • Пятна с Анатолием Ульяновым
  • Шок номера
  • Проза
  • Поэзия
  • Книжный дозор

#08. Август 2007
На книжном форуме
П'ять нескладних, а подекуди відверто дурних питань п'ятьом українським поетам і письменникам, що приїхали до Львова на Книжковий форум (офіційний сайт: http://www.bookforum.com.ua/) у вересні 2005 року.

1. Що ви робите у Львові?
2. Чи знаєте ви сучасну російську поезію та прозу?
3. Що вас у Львові порадувало, здивувало, розчарувало, розізлило?
4. Назвіть три головних для вас літературних імені.
5. Що таке щастя?


ЛЮБКО ДЕРЕШ
Головна сенсація і головна надія юної української літератури. В свої двадцять років є автором трьох романів — «Культ», «Архе», «Поклоніння ящірці». Дуже вродливий та чемний хлопець. Преса про автора
1. По-перше, у Львові я мешкаю. Зокрема, навчаюся. По-друге, я є учасником 12 Книжкового форуму у Львові в якості одного з письменників. Тільки що разом з Юрком Іздриком брав участь у презентації. Я презентував свою книжку «Архе».

2. Взагалі я досить слабо обізнаний з цим великим обсягом російської поезії. З того, що я читав, найбільше мене вразив, мабуть, Могутін. А ще — Анашин... як його... так, Анашевич, звичайно. Проза — Пєлєвін, Єлізаров.

3. Порадувало те, що люди знов проявляють таку дивовижну ініціативу, увагу, зацікавлення Форумом. Мені неприємно було, що Форум так розрісся, що вийшов за межі Палацу Потоцьких. Мене тішить те, що стирається галицький страх перед російською літературою — про це свідчить запрошення Мариніної.

4. Я мушу подумати, то серйозно... (пауза) Едгар По, Курт Вонегут, Клайв Баркер.

5. Це зв'язок з вищим.

ІРЕНА КАРПА
Письменниця-екстремістка, брутальний ангел, infant terrible.
Авторка романів «Фройд би плакав», «50 хвилин трави», фронтвумен панк-групи «Фактично самі», кумир «продвинутих» тінейджерів. Читати
Слухати
1. Сиджу зараз з вами за столом. А до того давала дітям майстер-клас з літератури. Одні діти були майже повністю довбо*би, а інші дуже кайфові. Ну про довбо*бів не треба писати, краще писати, що вони були, мов «сусліки», що стоять «стовбиком». На моє питання, яких вони знають українських письменників, одна дитина сказала: «Тарас Шевченко», а інша: «Паоло Коельо».

2. Я обожнюю Ксенію Букшу. Абсолютно бєшена тьотька, яка виглядає як нормальна вчителька музики. Вона навіть молодша за мене. Ох*єнна чувіха... А мій улюблений російський письменник — Довлатов.

3. Поки ще нічого не розізлило. Порадує, якщо мені зараз принесуть нормальну хавку. Радують люди, які навколо мене, радує відсутність ублюдків. Але якщо до мене буде хтось з тупізмами приставати, я буду просто ї*ало бити.

4. Ой, зараз я просто назву улюблених письменників на даний момент. Чарльз Буковськи, Ерленд Лу... кого ж третього назвати... Давай я скажу: Софійка Андрухович.

5. Щастя це те, що в нас є, але ми його часто не бачимо. Це така фігня, яка завжди з нами є. Як печінка, але ми її часто не згадуємо, бо не бачимо в дзеркалі.

ЮРКО ПОКАЛЬЧУК
Романтичний та еротичний Мефистофель української літератури. Завзятий екстремал, громадянин світу. Від Колими до Амазонки відомий також як Пако. Автор більш ніж двадцяти книг поезії та прози. Про автора та книги
1. В моїх книжках написано, що Юрко Покальчук живе й працює в Києві, Львові та Парижі. Я приїхав на Форум, у мене вийшло дві книжки, такі трохи епатажні. Мене, в принципі, за епатажем шукати — не
новина... Одна книжка про мої такі пригоди... Я написав такі прості історіі, кого там хто трахав, короче, так, без понтів, по-чесному. А друга книжка трохи з містикою, з еротикою... «Заборонені ігри» — зрозуміло, що саме про те. Ну така от хєрня....

2. Сучасна російська література лишилась для мене трохи за бортом... Жданова знаю, розумієш от... Я, можливо, більше знаю російську прозу, але, скажімо, вибірково, скажімо, тих, хто зовсім на плаву. Я знаю, там, Пєлєвін, Сорокін, Єрофєєв... Я минулого року був у Москві, я там 12 років не був. Просто ставлення Росії до України — тут нема чого вигадувати — політично негативне, так що дуже добре, що ці поєздки почалися. Розумієш, інакше ми скоро будемо краще знати поляків, ніж росіян. Немає контактів, немає зв'язків...

3. Порадувало, що натовп людей, які хочуть придбати книжку, не менше, ніж минулого року. Розізлило, що бракує організованості. Форум розростається, керівництво умовне або неактивне. Треба найняти менеджерів і тупо платити їм гроші, а то нема зараз кому апаратуру для нашої групи принести. Здивувало... я хотів би бачити більш цікаві російські імена. Я розумію, що там ця Мариніна походить зі Львова, ну і шо? Оці детективи — рєбята, це ж не література... Конєшно, молодець, хороший подполковник. Вот і зашибісь...

4. Вабще? М-м... Хемінгуей, Кіплінг і Кортасар.

5. Твою мать... (розгублено) Да-да-да... (роздумливо) Я думаю, що відповідь ніхто не знає. Розумієш, воно ж у кожного своє. От чувак бухнув — і він щасливий. Або трахнув бабу — і вже повний пі*дєц. А для мене щастя — це якісь піки. Как Высоцкий пел: «Вершины, которые впереди». Момент тотожності внутрішнього «я» і хвилини.

СВІТЛАНА ПОВАЛЯЄВА
Найбільш поетична постать вітчизняної урбаністичної субкультури. Авторка романів «Замість крові», «Ексгумація міста». Виглядає і поводиться то як фея, то як фурія. Преса про автора
1. Тут Форум, а я «пысатель», тому в мене тут різні акції і презентації.

2. На превеликий жаль, мені дуже соромно, я страшний невіглас. Тобто Пєлєвіна знають всі, а от ту літературу, яка не є кон'юнктурную і всім відомою... Мені дуже приємно було познайомитися з Вєрою Павловою — мені дуже сподобалися її вірші. А так, окрім загально відомих імен, я майже нічого не знаю... вибачте... (знітившись)

3. Дратуватися в мене не було часу, в мене в перший же день була презентація, такий перформанс — бій на подушках. Мене це дуже порадувало, а потім ми всю ніч бухали, і мене це трошки втомило. Порадувало те, що дуже багато читачів. Мені страшно було приємно на стенді у Малковича «А-ба-ба-га-ла-ма-га» купити своїм дітям книжку «Чарлі та шоколадна фабрика». Роздратував лише дощ. У мене нема парасольки, я змокла і дуже змерзла.

4. Булгаков, Микола Хвильовий, Хантер Томпсон.

5. Це я! (голосно сміється)

СЕРГІЙ ЖАДАН
Улюбленець нової генерації читачів. Мабуть, найбільш відомий і талановитий молодий український поет та письменник. Автор роману «Депеш Мод», кількох збірок поезії та прози. Читати
1. Приїхав на Форум видавців. Що, коротка відповідь? Яке питання, така й відповідь.

2. Ти знаєш, у мене дуже суб'єктивний погляд. Маю своїх улюблених поетів та прозаїків, а іноді обидві ці галузі уособлюються в одній людині. Я дуже люблю поезію і прозу Пригова. Власне, дуже люблю школу московських концептуалістів. З інтересом слідкую за Дмітрієм Водєнніковим, Кирилом Мєдвєдєвим, Ярославом Могутіним. Мабуть, найулюбленіший російськомовний поет — це Андрій Поляков, він живе у Сімферополі.

3. Не розізлило ніщо. Найбільше розчарував мій насичений графік — я нічого не встигаю. Найбільше потішив мене фестиваль поезії — цікаво було послухати наших двадцятилітніх.


4. Немає таких.

5. Уй, боже мій... Давай я краще відповім про три літературні імені!
Материал подготовил Юрий Володарский
Средний балл: 10.00
Проголосовало: 1

Оставить комментарий

Имя:E-mail:
  • На первую
  • Карта сайта
  • Контакты
© ШО, 2006. По поводу перепечатки материалов и по вопросам рекламы
обращайтесь info@sho.kiev.ua