«Технологічні» передвиборні проекти – не новина для України. На минулих парламентських виборах таку роль відігравали Партія Зелених (1998 та 2002 – проект нафтобізнесу та металургійного бізнесу), Команда Озимого Покоління (креатура Віктора Пінчука), «Нова генерація» та низка інших.

Зараз, схоже, відбувається нова хвиля клонування політичних брендів. Однак якщо раніше «кольорові» об’єднання зосереджували свою діяльність на Південно-Східних регіонах, то провал подібних проектів на виборах-2002 та поразка Віктора Януковича у 2004 році змінили ситуацію. «Старим» олігархам тепер не до «технологічних» проектів, їх головне завдання сьогодні – самим потрапити у виборчий список якоїсь із «прохідних» партій. Натомість активізувалися олігархи «нові», метою яких, з огляду на невисокі передвиборні шанси провладної НСНУ, є контроль за новою Верховною Радою. В тому числі й через «треті», нібито «нові» і «незаангажовані» політичні сили.

В кампанії-2006 усі риси такого проекту має політична партія «ПОРА». «Розкручений» бренд, упізнавана символіка, революційне минуле, імідж «радикальної», безкомпромісної політичної сили, яка планує оновити владу - нібито всі складові успіху є. Виборцям, які втомилися від колотнечі у «помаранчевому» таборі, здавалося б, можна віддати свої голоси за «третю силу».

Одначе не все так просто. Історія «ПОРИ» як політичної партії почалася з піар-скандалу зі збором підписів (зрештою, партію таки дозволили зареєструвати) та розколу у лавах єдиного під час Помаранчевої революції руху. Найактивніша, «ідейна» її частина виступала проти перетворення громадської організації на політичну партію. Такий підхід був цілком зрозумілим – принципова «непартійність» дозволяла громадській організації здійснювати справді незалежний контроль за владою на всіх рівнях, відкинувши звинувачення в заангажованості. Розбудова ж політичної партії перетворювала її на закриту структуру, яка нічим не відрізняється від номенклатурних партій.

Справді, уважному спостерігачеві нескладно помітити дивну непослідовність політичного стилю «ПОРИ». Так, лідер «партійної» її частини, Владислав Каськів, є штатним радником Президента України і досі, попри хвилю відставок, обіймає цю посаду. Однак це не заважає його партії критикувати Президента та проводити ряд символічних акцій, спрямованих нібито на «очищення влади».Однією з таких акцій стало пікетування паркану біля Секретаріату Президента. Полеміка Глави Секретаріату Президента Олега Рибачука з однопартійцями свого підлеглого виглядала при цьому щонайменше дивно.

Робила «ПОРА» Президенту й інші послуги, наприклад, допомогла організувати телешоу під назвою «Похід до Піскуна». Реально вплинути на розслідування резонансних справ тоді не вдалося, однак телекартинку для сюжету «громадськість невдоволена діяльністю генпрокурора» було забезпечено - і наступного дня Президент звільнив Святослава Піскуна з посади. Зокрема - за нахабні висловлювання того саме на цій зустрічі.

Однією з головних проблем партії залишається особистість її лідера. Владислав Каськів широко відомий у вузьких колах своєю здатністю до «освоєння» чималих сум грантів від західних донорів, які спрямовувалися на «розвиток демократії». Тому «презентаційній» частині «ПОРИ» її ідеологи повинні приділяти не меншу увагу – адже виборці під час кампанії-2006 орієнтуватимуться не так на партії, як на персони їх лідерів. Під час «корупційного скандалу» у вересні цього року як імовірного кандидата на посаду лідера партії розглядали Олександра Зінченка. Цьому підтвердженням були і численні компліменти на адресу Зінченка. Однак повторити шлях екс-держсекретаря Владиславу, очевидно, забракло принциповості…

Після рішення Зінченка піти на вибори самостійно став актуальним інший варіант. На думку керівництва «ПОРИ» та її патронів, очолити список має Юрій Луценко, а до першої п’ятірки увійти польові командири Майдану – Володимир Філенко, Тарас Стецьків і Микола Томенко. Постаті польових командирів мали би забезпечити «ПОРІ» майже стовідсоткове потрапляння до парламенту.

Подібна ситуація викликає цілком очікуваний спротив рядових партійців. Нещодавно члени партії «ПОРА» Олександр Коваленко, Петро Піддубник, Андрій Журавльов та інші розповсюдили відкритого листа з закликом «Не дамо зруйнувати «ПОРУ»!», в якому, зокрема, йдеться:

«Керівництво організації майже повністю дистанціювалося від її рядових членів, за нашими спинами веде переговори про формування партійних списків та принципи фінансування кампанії. За думкою керівництва партії, очолити список має Юрій Луценко, а до першої п’ятірки повинні увійти польові командири Майдану – Філенко та Стецьків, головний діджей революції Томенко та один із найвідоміших журналістів України – Андрій Шевченко… Проте далі у списку знайдеться і сам Порошенко, і інші одіозні постаті», йдеться у листі, який його автори назвали спробою «спільними зусиллями зупинити цей процес».

Ідею присутності Порошенка в одному списку з Томенком та Зінченком навряд чи можна вважати реальною – настільки одіозна постать не відповідатиме меседжам про «безкомпромісну політичну силу». Однак Порошенко та інші олігархи-нашоукраїнці можуть і без власної присутності у списку впливати на політику «ПОРИ».

Щоправда, рейтинги партії зараз на рівні 0,5-1%, і до парламенту потрапити їм поки що не світить. Однак час іще є, а за належного фінансування встигнути можна багато. Принаймні, з матеріальною підтримкою виборчої кампанії в «ПОРИ» жодних проблем не спостерігається. Цьому свідченням – присутність «речників» партії ледь не на всіх телеканалах, та значні кошти, вкладені в розгортання регіональної структури. Це дало можливість «ПОРІ» однією з перших розпочати виборчу кампанію, а також поставило питання – за чий рахунок, власне, банкет, якщо бізнесменів у «ПОРІ» немає?

Для того, щоби відповісти на це питання, слід пригадати події минулого року. Численні звинувачення щодо закордонного втручання у вибори в Україні тоді лунали доволі часто. Чи не найбільше докорів було спрямовано на адресу міжнародних організацій та фондів, а участь Бориса Березовського у фінансуванні кампанії Віктора Ющенка ніхто і не спростовував. У вищезгаданому листі членів партії «ПОРА» згадується і про роль Березовського у нинішній кампанії, зокрема, в фінансуванні партії «ПОРА»: «Також все більше знаходить своє підтвердження інформація про фінансування партії Березовським, до якого останнім часом підключився найскандальніший помаранчевий олігарх Порошенко».

Та попри все, гасла чільних «пористів» - все одно привабливі і симпатичні. Всі, хто стояв на Майдані, не може залишитися байдужим до гасел «відстояти цінності Майдану», «бандитам - тюрми», «ми не конкуруємо з нинішніми політиками, ми просто йдемо їм на заміну». Насторожує лише одне – повна невідповідність дій партії задекларованим гаслам. «Помаранчеве озиме покоління» - чим не бренд, зрештою?

Сергій ГЕРМАНЧУК

обговорити на форумі

	КОМЕНТАРІ:
	ZZZZZ   2005.11.30, 00:01 Не трогайте ПОРУ, хоть кого-нибудь не обгаживайте! Молодым-дорогу за любые деньги.Понятно, что Ю. ПОРА сейчас мешает, она не идет за ней, значит надо травить ПОРУ.
	ЯкщоТо   2005.11.29, 07:52 Каськів - дуже відома постать в дуже вузьких колах.Дограється...

	ім'я:
	коментар:            коментар буде доданий після перевірки адміністратором

ОСТАННІ МАТЕРІАЛИ ЦІЄЇ РУБРИКИ:
	Причини актуальності мовного питання в сучасній Україні
	Без Медведчука, але з Богословською
	Бедуїн з ноутбуком. Єгипет історичний (ФОТОРЕПОРТАЖ)
	«Чи призведе вихід соціалістів з коаліції до автоматичної відставки уряду?» (ЕКСПЕРТ-ОПИТУВАННЯ)
	«Свобода сліва з Васіком Шустрим» та «Шість копійок з Романом Чайкою»
	Задовольніть феміністку!
	«Для чого потрібен четвертий Указ Президента?» (ЕКСПЕРТ-ОПИТУВАННЯ)
	Обережно! «Чорнуха»
	Світло й тіні мегаблоку
	Наскільки оптимальним є склад першої частини списку ПР? (ЕКСПЕРТ-ОПИТУВАННЯ)