This version of the page http://www.castles.com.ua/r.html (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2007-08-07. The original page over time could change.
Рогатин
Контакти   Чорний список   Guest-Up-Oh?   Галерея І   Галерея ІІ   Населені пункти   Типи об'єктів   Новини   Блог   Топ-13  
Рогатин



Рогатинський Миколаївський костел, попа Роксолани, ноги Блеки


 Батьківщина Роксолани

 Райцентр на півночі Івано-Франківської області, на річці Гнила Липа, в 32 км. на захід від від Бережан. За однією з версій, саме звідси походила Настя Лісовська (1505 – 1561 рр.), дружина Сулеймана Красивого, відома всім як Роксолана (за іншими даними, її батьківщиною були Чемерівці на Хмельниччині). В жовтні 1999 року на центральній площі міста було встановлено пам‘ятник українському секс-символові, прикрашений бронзовими птахами, біля якого молодята зараз покладають квіти. З монументом пов‘язано багато історій. Ще за радянських часів по школах і підприємствах не раз збирали гроші на пам‘ятник Настуні. Люди гроші здавали, а монумент все не зводили. Куди поділися зібрані населенням тисячі - досі ніхто не знає. Тривалий час рогатинців намагались переконати, що не пасує встановлювати пам'ятник султановій коханці, професори зі Львова закликали витратити краще кошти на церкву тощо.
До речі, після виходу на екрани серіала про Роксолану мешканці Рогатина почули себе глибоко ображеними. Обурило галичан не виконання і не сценарій – оьбурило те, що жодної сцени фільму не було знято в їхньому місті. Знімали навіть в горах Карпат, до яких звідси не так вже й близько, а в самому місті, де ще збереглися пам‘ятки архітектури того ж таки 16 ст. не відзняли ні одного кадру.
Свою краянку в місті шанують. Скажімо, її іменем названо радіостудію місцевої птахофабрики “Рогатинська”. Це така іронія, хто не зрозумів.
Про вік Рогатина, стверджує "Львівська туристична газета" (яка чомусь вперто не хоче давати посилання на мій сайт, використовуючи при цьому і фотографії, і матеріали), говорить його назва. Міста, назви яких закінчуються на “-тин”, дослідники вважають найдавнішими. Археологічні пам’ятки, знаряддя праці, посуд доби палеоліту та бронзи, статуї Велеса, Перуна, назви сіл (Перенівка, Замчище) свідчать про те, що Рогатин заснували на місці первісних поселень слов’янських племен.
Одна з легенд про заснування Рогатина розповідає, що якось під час полювання дружина Ярослава Осмомисла заблукала в темному лісі. Аж раптом вона побачила оленя з великими рогами, який і вивів її з лісу. На тому місці, де княгиня побачила оленя, щасливий князь вирішив побудувати місто. З того часу олень став символом Рогатина, на його гербі поруч із латинською літерою R зображено ріг благородної тварини.
Продовжу цитувати газету: Перші письмові згадки про Рогатин датують XII-XIV ст. Усупереч твердженням деяких дослідників, що Рогатин – пізньосередньовічне місто, про яке згадують лише в пізніших документах; що на його території не проводили активних археологічних розкопок, які б підтвердили його давньоруське походження; що нібито його попередником було місто Голодівка, деякі вчені датують тут окремі пам’ятки ХІІ-ХІІІ ст. Крім того, в церкві Святого Духа виявлено напис слов’янськими цифрами “1184”, який вважають датою її спорудження. Рогатин належав до міст, зайнятих Казимиром у 1340 році. Як фортецю його згадують 1366 року в листуванні з польським королем. 
Як би там не було, можна майже впевнено датувати виникнення міста часами Галицько-Волинського князівства. В околицях майже приміського села Підгороддя розкопано декілька городищ X-ХІІІ ст. Там збереглися залишки валів, укріпленого дитинця, фундаменти церкви, сліди житлової забудови.
У ХІІ-ХІІІ ст. Рогатином володіли українські бояри Рогатинські. Після захоплення 1340 року галицьких земель Польщею Рогатин розбудовується на теперішній території. Починаючи з 1535 року, місто отримало низку привілеїв як “наше місто Рогатин”, тобто королівське. В буллі папи Боніфація IX перемиському єпископу від 15 травня 1390 року Рогатин уперше названо містом. У 1539 році Рогатин отримав дозвіл на будівництво Ратуші та відкриття сукновальні, а прибутки від неї та від продажу горілки використовувати на спорудження оборонних мурів. В'їзд і виїзд із міста захищали Львівська та Галицька брами, що стояли над ровами на валах, укріплених частоколом, а потім мурами.
Після здобуття в 1415 році Магдебурзького права (з тим здобуттям магдебургії якась плутанина, кажу вам!) місто вже не платило натуральну данину, міщани могли вільно вирубувати ліси і торгувати м’ясом. Загалом, Рогатин розвивався як ремісничо-торговий та оборонний центр.

Тим, хто побуває в Рогатині, обов’язково розкажуть про місцевих визначних діячів культури, політики та мистецтва. Зокрема, з Рогатина походить славний рід Рогатинців. Брати Юрій та Іван Рогатинці (це на їхню честь у Львові назвали вулицю) належали до когорти провідних суспільно-політичних і культурно-просвітницьких українських діячів другої половини XVI ст. Чимало зусиль доклали вони, аби в 1589 році домогтися права організувати в Рогатині при церкві Різдва Пресвятої Богородиці місцеве братство за взірцем Львівського Успенського братства, яке подарувало йому свій статут, допомогли відкрити при ньому школу, прислали зі Львова дяків-учителів. У Рогатині народилися громадські діячі та політики Стефан Качала, Омелян Огоновський, історик Ісидор Шараневич, письменники Сильвестр Яричевський і Володимир Масляк, оперні співаки Роман Любинецький і Марія Сабат-Свірська, композитор Борис Кудрик...
Привертає увагу в Рогатині також знаменита гімназія імені Володимира Великого, побудована на початку ХХ ст. архітектором І. Левинським за кошти селянського мецената І. Телев’яка. А знаменита ця гімназія тим, що її учнями й учителями були Антін Крушельницький, Іван Крип’якевич, Денис Лукіянович, Роман Грицай, Микола Чайківський і багато інших відомих українців.
Біля греко-католицього храму за високими оборонними стінами з воротами, який знаходиться все на тій же центральній площі міста, позаду монументу Роксолани, є таблиця і вказівник, що запрошують відвідати гордість міста – найстаріший (чи один з найстаріших, принаймні) дерев‘яний храм України - церкву Святого Духа, що стоїть за свіжетесаними воротами на старому кладовищі, серед хрестів та надгробків. Споруджено храм ще 1598 року на березі Гнилої Липи. За однією з версій, церква є відбудованим аналогом своєї попередниці, в якій цілком міг правити батько Насті Лісовської. Підтверджує цю версію і той факт, що на місці теперішнньої церкви свого часу знайшли залишки старої дерев‘яної споруди. За народними переказами, найпершу церкву татари спалили якраз тоді, коли просто з-під вінця викрали Настю.
Інша споруда, яку видно вже здалеку – це, звичайно, Миколаївський костел все на тій же площі. Храм кінця 15-початку 16 століть. На сторінці Української кaтолицької церкви вказується, що костел зведено в 1538 році. За радянських часів, після реставрації, в споруді були склади та музей атеїзму. Є відомості, що споруда зведена на місці більш давньої. Храм соєрідно поєднав готичні та ренесансні елементи. Про його оборонний характер нагадують бійниці на височезній дзвіниці. Після неодноразових навал татар та турків храм часом подовгу стояв в руїні. В 19 ст., за Австро-Угорщини, була проведена його грунтовна реконструкція, в 1862 р. відремонтовано дзвіницю.
Під час ІІ Світової війни були пошкоджені дах та шпиль костьолу. В 1945 р. споруду відремонтовано, в 1969-1973 рр. відреставровано.
Зараз храм діючий, в ньому – дуже елегантний, хоча й скромний, вівтар, на який потрібно подивитись.
Є в Рогатині ще одна дерев‘яна церква – св. Миколая. Вона, як і дзвіниця, була зведена в 1729 році. Типовий зразок тричасного та триверхого храму. Церква уніатська. В 1977-1978 рр. була реставрована, після чого там розмістився історичний музей. Чесно кажучи, за браком часу я її не змогла відвідати.
Загалом місто справило найприємніше враження. Чисте, охайне, центральна площа – просто супер, з різнокольоровими будиночками та храмами в чудовому стані.
За містом, по дорозі на Бережани, десь в 4-5 км. від Рогатина, звертаєш увагу на високу, окремо стоячу гору – так звану Чортову (oh yeaaaah...). За легендою, пасхальним ранком 8 квітня 1665 року, саме перед сумнозвісною битвою під Берестечком, гора почала потрошки пересуватися в сторону міста. Люди вважали, що це демони вирішили зрівняти Рогатин з землею. Та заспівали півні – і вся чортівня з цим співом щезла, розвіялась.
Відомо, що був у місті сильно укріплений замок, вхід до якого був через кладовище Миколаївського костелу, та навіть слідів цієї твердині не лишилося зараз.




 Галерея




Різнокольорові будинки на ценральній площі міста.




Теж саме, але у 1910 році.




Еволюція купола костела.




Золота осінь. 10.10.05




В місті лишились гарненькі сецесійні споруди.




Меморіальна дошка в пам'ять єврейської громади міста.




Церква Св. Духа.




В костелі. 10.10.05




Жителі міста пишаються Рогатином. Ось два підтвердження.






Оборонна греко-католицька церква.




1916 рік. Місто в руїнах.




Теж 1916р. Війна війною, а у місті базарний день.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник