10 жовтня 2005 року. На горизонті - храм св. Пантелеймона.

	Довга кар'єра одного храму.

	Фото - Ігор Хома.

Один з найвідоміших храмів Прикарпаття розташований неподалік Галича, в селі Шевчерковому. Він не лише відомий, він ще й найстаріший в регіоні.

З галицької замкової гори в ясну погоду чудово видно суворий, лаконічний силует церкви св. Пантелеймона. Білі кам'яні стіни, скромний купол - красуня, що диким лебедем перелетіла в третє тисячоліття через вісім століть.

Колись навколо стін святині гомоніло неспокійне життя столичного міста - княжого Галичу. Це вже потім, після спустошливих тататрських набігів, місто "переселилося" трохи далі, а в ХІІІ столітті храм був всередині міської оборонної системи, що складалася з потужних валів і ровів. Вали ще подекуди помітні. І єдина реальна згадка про ті часи, що дійшла до наших днів - храм Пантелеймона. Може, не зовсім в такому вигляді, як вісімсот років тому, але все ж... Стіни ж - ті самі!

Я - не історик і тим більш не реставратор. Я можу описати лише свої враження від споруди. А ось всім, кого цікавить більш докладна інформація, раджу звернутися до чудової статті Івана Могитича "Церква святого Пантелеймона в Галичі". Тут є все - від даних обмірів храму до етапів реставраційних робіт. Читайте!

В літературі зустрічається точна дата побудови храму - 1200р. Нечаста справа, як правило, вчені скромно обмежуються сторіччям, коли ймовірно виникла та чи інша споруда. Саме цей рік вибрав для дати народження церкви історик Й.Пеленський, виходячи з відкритого в 1909 році на південному фасаді напису часів князювання в Галичі Мстислава Удатного. Дата прижилася.

Аж через 80 років з'явилася нова версія датування: 1194 рік. Напис на західному пілястрі тому свідок.

Яка з версій правдивіша - покажуть дослідження.

Блека і церква. 21.10.2000.

Як би не було, храм народився православною церквою, але протягом свого по-мафусаїлівськи довгого життя кілька разів змінював конфесії.

Скажімо, в другій половині XIV століття церква перетворилася на костел святого Станіслава. Принаймні, в польських літописах він згадується під 1367 роком. В такій якості споруда прослужила 60 років, аж поки... не була покинута напризволяще. В 1427 році католицька парафія перебралася до Крилоса, а старенький храм залишили собі тихо вмирати. Виявляється, ставлення до культових споруд без жодного пієтету - зовсім не вигадка комуністичних часів.

Нещасний храм, і так перетворений на руїну (бо поріг, який переступаютть, не гниє, кажуть китайці, а тут переступати було нікому) в 1575 році сильно постраждав від татарського набігу.  

Новий хід конем від католиків: 1596 рік. Король Сигізмунд III передав покинуту церкву францисканцям. Ті підняли з руїни споруду, а заодно й перебудували її - у 1598-1611 роках. З суворої давньоруської пам'ятки вийшла тринавна базиліка, яка щедро поділилася своїм ім'ям - св. Станіслава - з сільцем, що виросло навколо її мурованих стін.

Далі були нові татарські та турецькі напади і нові руйнування. Ось вам далеко не повний мартиролог:

	Особливо серйозно постраждав костел в 1676 році, коли війська Ібрагіма Шайтана сплюндрували святиню.
	В 1802 році в цих стінах спалахнула пожежа.
	В роки Першої світової війни храм було пошкоджено артилерийськими обстрілами.

Ремонтували споруду в 1926 році. Виглядала вона на той час приблизно отак. Західний фасад було відновлено у 1965 році. Не так давно сттіни почистили піскоструйником, відновивши природній колір каменю. До речі, до стін варто придивитися уважніше: на них збереглися графіті та малюнки ще з княжих часів. В тому числі - зображення тризуба.

Можу помилятися, але зараз церква начебто знову стала церквою. Коло замкнулося?