16.04.2005
Останнім часом спостерігається значне пожвавлення інтересу колекціонерів до документальних раритетів. Активізується обіг документів, у тому числі - нелегальний, на європейських антикварних ринках і в салонах, Інтернет-аукціонах. Писемні історичні пам'ятки дедалі більше набувають ознак товару з фіксованою ринковою вартістю. У цьому зв'язку виникає загроза викрадення документів, у тому числі з державних архівів.
Вірогідно, навесні - на початку літа 2004 р. сталася масштабна крадіжка унікальних документів XVI-XX ст. із фондів найдавнішого архіву Європи - Центрального державного історичного архіву України, м. Львів (ЦДІАЛ), де налічується загалом понад 1 млн. 200 тис. одиниць зберігання (більш як 120 млн. документів) ХІІ-ХХ ст. Викрадені документи з'явилися на "чорному ринку" навіть за межами України.
Ряд фактів дозволяє зробити припущення, що в масиві викрадених документів вирізняються два блоки, один з яких - незначний за обсягом, але надзвичайно цінний - було орієнтовано виключно на продаж на польському антикварному ринку; другий - більший за обсягом - розраховано, ймовірно, на внутрішній ринок.
Перший блок складають унікальні документи XVI-XVIII ст., переважно привілеї польських королів з фонду "Греко-католицька митрополича консисторія", який упродовж останніх років проходить науково-технічне опрацювання. Саме такі документи у вигляді кольорових цифрових копій 2004 р. було конфісковано Гданською окружною прокуратурою Республіки Польща під час спроби запропонувати їх до продажу. За фактом придбання цих документів власником нумізматичної контори в м. Гданську було порушено кримінальну справу.
Другий блок викрадених документів стосується відомих діячів української науки, культури, релігії. Серед викрадених документів є також джерела до історії Визвольних змагань в Україні 1917-1921 рр. Постраждали справи, що містять фотодокументи першої третини ХХ ст.
Цей блок було детально (проте лише частково) описано у зверненні народних депутатів України до Генеральної прокуратури України у грудні 2004 р. та депутатському запиті до Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України та Віце-прем'єр-міністра України М. В. Томенка у березні 2005 р. (з точними шифрами низки справ, що опинилися в руках колекціонерів, включно), що є буквально тотожними.
Про зникнення документів упродовж 2003 р. ні в архіві, ні в Держкомархіві не було відомо (хоча на обізнаності загалу науковців з даним фактом наголошується в публікаціях ЗМІ та депутатських зверненні й запиті). Так само невідомими для архівістів були й факти майже відкритого продажу цих документів на ринках у Києві вже на початку 2004 р. Керівництво Держкомархіву та ЦДІАЛ жодних відомостей про це не мали.
Ситуація змінилася після 17 липня 2004 р., коли Національному музею історії України від імені Прем'єр-міністра України було подаровано зшиток листів Михайла Грушевського, який за сукупністю ознак виявився архівною справою, викраденою із ЦДІАЛ. У результаті ідентифікації та відповідного звернення керівництва Держкомархіву до Уряду "подарунок" було повернуто до архіву, за приналежністю. Разом із листами М. Грушевського до ЦДІАЛ повернулася ще одна справа з того самого фонду - з листами синів Івана Франка. На обох справах було зрізано обкладинки.
Відразу ж керівництвом Держкомархіву було дано розпорядження щодо невідкладної організації роботи з ретельного перевіряння наявності документів у фондах ЦДІАЛ, насамперед - у тих фондах, які могли представляти для крадіїв найбільший інтерес, з метою встановлення усього обсягу викрадених документів. За наказом директора архіву Діани Пельц з кінця липня розпочалася систематична, інтенсивна й копітка "інвентаризація" широкого кола фондів. Із зрозумілих причин ця ретельна внутрішня робота проводилася й проводиться досі в архівосховищах ЦДІАЛ без широкого публічного розголосу. Результати роботи оформлюються актами згідно з чинними нормативними документами, про них систематично доповідається Голові Держкомархіву. Відповідно до згаданого наказу директора ЦДІАЛ було також вжито додаткових заходів щодо посилення забезпечення збереженості документів.
На сьогодні завершено перевіряння наявності документів у 332-х фондах (це становить майже половину з наявних в архіві). У частині з перевірених фондів встановлено відсутність справ; окреслено обсяги пергаментних документів, відсутніх у фонді 201 "Греко-католицька митрополича консисторія". Зведену інформацію з переліками фондів, що зазнали втрат, і викрадених пергаменів передано до Генеральної прокуратури України, СБУ та МВС України.
Робота з перевіряння наявності документів у фондах архіву триває. Від грудня 2004 р. до кінця березня 2005 р. читальний зал архіву було закрито для дослідників з метою максимального обмеження руху документів усередині архіву й проведення "інвентаризації" основного масиву документів у стислі терміни.
За фактом крадіжки Галицьким РВ Львівського МУ УМВС України у Львівській області порушено кримінальну справу.
З огляду на ситуацію вжито заходів з метою посилення умов гарантованої збереженості документів в інших державних архівних установах. Про крадіжку документів у Львові було поінформовано учасників засідання підсумкової колегії Держкомархіву, що відбулася 17 лютого 2005 р. Доповідь Голови Держкомархіву оприлюднено в Інтернеті.
Восени минулого року стало відомо, що група київських колекціонерів, прибувши до Львова, має намір продати значний масив викрадених документів. Про це, а також про ймовірність продажу частини викрадених документів за кордон Держкомархів поінформував Кабінет Міністрів України та СБУ. Було вжито невідкладних заходів для недопущення вивезення документів за межі України.
Водночас працівниками МВС та СБУ було розроблено спеціальну операцію за участю працівників архіву. Згодом її було успішно реалізовано, в результаті чого вдалося провести дві конфіскації документів. На початку січня 2005 р. конфісковані в Києві документи (близько 1 тис. арк.) повернулися до архіву, нині завершено роботу з їхньої ідентифікації.
Проте, є певні підстави стверджувати, що у ході операції вилучено не всі документи з числа викрадених, які були в руках київських колекціонерів восени 2004 р. і які пропонувалися на продаж. Частина документів усе ще перебуває на "чорному ринку", ймовірно - у Києві. Так, на початку 2005 р. у результаті проведених у м. Києві працівниками органів МВС оперативних заходів на ринку з продажу антикваріату було вилучено справи з ознаками приналежності державному архіву. На сьогодні їх ідентифіковано як належні до ЦДІАЛ. Нещодавно в одному з київських антикварних салонів вилучено ще один документ. До участі в обох заходах залучались як експерти київські архівісти.
Відомі Державному комітетові архівів України факти дають усі підстави стверджувати, що упродовж кількох місяців, особливо - влітку 2004 р., у певному колі істориків і архівістів проводилася, по суті, нелегальна "ідентифікація" викраденого - "на відстані", тобто з Києва, де, як можна припускати, перебував основний масив викрадених документів із зрізаними обкладинками, без заголовків і архівних шифрів. "Ідентифікація" проводилась із залученням осіб, яким були доступні описи фондів архіву, за якими можна встановити точні сигнатури документів.
Серед причин, що уможливили викрадення документів - відсутність в архіві охоронної сигналізації та посту спеціалізованої охорони (чергування здійснюється літніми людьми). У Державному бюджеті України на 2005 рік пропозиції Державного комітету архівів України щодо забезпечення державних архівів (принаймні, для початку, - центральних) сучасною охоронною сигналізацією та постами позавідомчої спеціалізованої охорони частково враховані (додатково передбачено 1 387 600 грн.).
Державний комітет архівів України вважає, що будь-яким публічним акціям, пов'язаним з обігом, даруванням, передаванням і т. п. історичних документів, має передувати їх обов'язкова професійна експертиза з боку досвідчених спеціалістів, яких має визначати Державний комітет архівів України як центральний орган виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства. Така експертиза має бути й обов'язковим елементом придбання антикварними салонами архівних документів для продажу.
У зв'язку з останніми публікаціями у ЗМІ, а також депутатськими зверненням і запитом Державний комітет архівів України відкидає як безпідставні звинувачення керівництва ЦДІАЛ у бездіяльності й чиненні тиску на співробітників "з метою приховання фактів зникнення документів і справ". Директор архіву Діана Пельц виконує розпорядження керівництва Держкомархіву кваліфіковано й чітко, організувала масштабну роботу зі встановлення обсягів викраденого, ідентифікації повернутих документів, упродовж кількох місяців активно допомагає слідству, сумлінно й гідно виконуючи свої обов'язки не лише як керівник державної архівної установи, але й як громадянин.
Державний комітет архівів України звертає увагу авторів останніх публікацій з приводу крадіжки у львівському часопису "Поступ" на прикрі факти відвертої фальсифікації, спрямованої на дискредитацію всієї системи державних архівів України, образу гідності архівістів держави загалом. Так, часопис припустився ілюстрування публікацій "Архівна справа: хто проти розголосу?" (число 78 від 11 квітня 2005 р.) та "Янукович справді дарував крадене" (число 79 від 12 квітня 2005 р.) двома фотографіями невідомих архівосховищ з повним безладом на полицях стелажів, розкиданими справами (або книжками), цілими порожніми секціями (за задумом авторів, тут, очевидно, уже все викрадено). При цьому на фотографіях зафіксовано підвісні світильники й металеві стелажі, чого у ЦДІАЛ ніколи не було, а світильники подібного типу просто суперечать чинним технологічним нормам.
Слідство у справі провадять компетентні органи МВС та СБУ у Києві та Львові. За період провадження слідства Голова Державного комітету архівів України Геннадій Боряк особисто неодноразово перебував у відрядженні у Львові, а також регулярно спілкувався особисто і письмово з представниками слідчих органів різного рівня, Служби безпеки України, Департаменту карного розшуку МВС, керівництвом Генеральної прокуратури.
Правоохоронними органами, Державним комітетом архівів України, спеціалістами Центрального державного історичного архіву України у Львові вживаються всі можливі заходи щодо встановлення місцезнаходження викрадених документів та повернення їх на державне зберігання.
Державний комітет архівів України закликає всіх, кому не байдужа доля національної документальної спадщини, надавати всебічне сприяння у провадженні слідства.
Пресслужба
Державного комітету архівів України
тел.: (44) 275-45-22
тел.(факс): (44) 275-36-55
e-mail: inform@archives.gov.ua
Головна сторінка | Nota Bene | Генеалогія | Новини | Публікації | Архіви в Україні | Архіви в світі | Контакти | Карта порталу
Copyright © 2007 - Державний комітет архівів України
Всі права застережені
Вебмайстер: webmaster@archives.gov.ua