Важливою інтегральною частиною українства є його діаспора представники якої протягом багатьох років робили суттєвий внесок дослідження різноманітних проблем у різних галузях науки, творили власні наукові установи, громадські та церковні організації, і сьогодні дні, переважно, живуть проблемами далекої батьківщини. Про українську діаспору існує низка досліджень у зарубіжній і материкові українській історіографії1, де відбивається висока національна свідомість і прагнення зберегти свою ідентичність у чужому світі, притаманну більшості вихідців з України, особливо представникам повоєнної хвилі еміграції. Але загальновідомим є також те, що значна частина українців, народжених поза межами етнічної батьківщини, вже американцями, канадцями і т. ін. українського походження. Таким чином постає проблема збереження бібліотечних колекцій і архів представників старшого покоління, яких, на жаль, залишається все менше. Поруч із американськими, канадськими, французькими, австралійськими та іншими архівами та бібліотеками, куди потрапляє частина приватних, а часом і громадських збірок, можливість ближчого і глибшого вивчення інтелектуальної спадщини діаспори має використати і батьківщина. Саме тому необхідно сприяти передачі до бібліотек, архівів і науково-дослідницьких центрів України діаспорних книжкових колекцій і архівних зібрань. У той же час, на нашу думку, помилковою є теза про "повернення українського спадку" в Україну. Про повернення можна говорити лише тоді, коли йдеться про власність України, яка була вивезеною з її території, що стосується лише незначної складової частини бібліотечних і архівних збірок. У випадку надходження зібрань видань, що виходили поза межами України, йдеться про інше явище, яке можна було б назвати, можливо, культурним спонсорством.
Інститут досліджень української діаспори при, Національному університеті "Острозька академія" було створено рішенням Вченої ради у січні 2002 року. Метою його діяльності є наукове опрацювання тем, пов'язаних із різними аспектами життя української діаспори, розроблення навчальних курсів з проблем наукового, громадського та культурного життя українців поза межами України, підготовка і видання наукової та довідкової літератури й навчальних посібників, організація і проведення наукових конференцій тощо. За час його існування вдалося започаткувати співпрацю з деякими українськими науковими установами і організаціями за кордоном, серед яких - Українське Історичне Товариство (США), Український Музей-Архів в Клівленді (США), Українська Вільна Академія Наук в США, Світова Наукова Рада Світового Конгресу Українців, Канадський Інститут Українських Студій та ін.
Бібліотека і архів Інституту формуються, переважно, завдяки надходженням матеріалів з діаспори, чому значно сприяло "Звернення Світової Наукової Ради СКУ до українських установ і видавництв в діяспорі", за підписами відомих українських вчених проф. Любомира Винара, проф. Асі Гумецької, проф. Аркадія Жуковського, Д-р. о. Олега Кравченка, д-р. Осипа Мартинюка2. На "Звернення...", опубліковане також у Канаді та США, відгукнулися громадські організації і приватні особи, серед яких найбільшу кількість літератури надіслали Український Музей-Архів у Клівленді (директор Андрій Фединський), Українське Історичне Товариство (президент, проф. Любомир Винар), Канадський Інститут Українських Студій (дир., проф. Зенон Когут), Братство Колишніх вояків 1-ої Української Дивізії УНА (п. Мирослав Бігус, п. Мирон Головатий), Видавництво "Літопис УПА" (гол. ред., проф. Петро Потічний), Українська греко-като-лицька церква Пресвятої Трійці м. Кергонксон (США), Бібліотека-Архів Св. Володимира в Калгарі (Канада) тощо. Щедрі книжкові дари бібліотеці зробили проф. Любомир Винар, д-р. Василь Верига, п. Оксана і п. Леонід Мостовичі, проф. Любомир Коваль, п. Валентина Рурська (США), п. Мирослав Бігус (Канада) та ін.
На жаль, поки що умови існування Інституту не дозволяють створювати особові книжкові колекції, і формування фондів відбувається за тематичним принципом, але цю роботу буде зроблено в майбутньому на основі даних, які заносяться в каталог. Поки що винятком для формування колекцій є надходження від наукових установ і організацій, тому існують колекції видань УІТ, КІУСу, УВАН в США тощо. Серед надбань бібліотеки - повні комплекти періодичних видань ("Український історик", "Визвольний шлях", "Овид", "Україна" (Париж), "Harvard Ukrainian Studies" та ін.), повний комплект "Літопису УПА", раритетне (надруковано лише 100 прим.), оправлене шкірою видання "Енциклопедії Українознавства" з автографом його ініціатора і багатолітнього редактора Володимира Кубійовича, видання праць Михайла Грушевського, В'ячеслава Липинського початку XX століття. Зберігаються у книгозбірні унікальні видання УВУ, УВАН, УТП тощо, т. зв. DP-періоду, що друкувалися циклостилевим (мімео-графічним) способом, деякі періодики (зокрема, "Арка").
Одним із напрямів роботи Інституту є видавнича діяльність. До друку спільно з УВАН у США готуються бюлетені" та "Літопис" УВАН, значна частина яких вийшла у Німеччині в умовах табірного життя української еміграції, інша - на початку 50-х років в США. Заплановано до видання також "Бюлетені" Українського Історичного та Українського Генеалогічно-Геральдичного Товариств (США), що, як і "Бюлетені УВАН", є рідкісним для українських бібліотек джерелом для вивчення історії науки в діаспорі.
При Інституті започатковано архів, де зберігаються надходження з діаспори. Так, є архівний фонд (29 од. зб.), заснований Лесею Храпливою-Щур, в якому містяться матеріали, що розкривають деякі аспекти життя та діяльності її батька, відомого українського громадського діяча, агронома і кооператора Євгена Храпливого (1898-1949 pp.).
Найбільшим масивом архівних матеріалів (копій і оригіналів), що зберігаються в Інституті досліджень української діаспори при Національному університеті "Острозька академія" є архів Українського Історичного Товариства, переданий до Інституту з правом використання протягом 25 років лише за дозволом Управи УІТ. Слід зазначити, що в західному світі доступ до фондів, які передаються архівній установі за заповітом фондоутворювачів, або як дар, зумовлюється побажанням їх власників (це стосується й архівів українських наукових установ, зокрема УВАН, де певні особові фонди закриті для дослідників у відповідності із заповітом фондоутворювачів), тому часто практичне використання цих матеріалів може розпочинатися лише через певний (інколи до 50 років) час. За дозволом президента УІТ проф. Любомира Романа Винара ми можемо подати його загальну характеристику. Структура архівного масиву УІТ значною мірою відповідає структурі архіву УІТ в м. Кент (США).
Архів УІТ було започатковано під час повстання Товариства у 1965 році. Він складається з шести основних частин, кожна з яких має свій зміст і структуру - архіву адміністрації Українського Історичного Товариства, редакційного архіву журналу "Український Історик", архівів проф. Олександра Оглоблина, першого і Почесного Президента УІТ, проф. Любомира Винара, Президента УІТ від 1980 р., д-ра Олександра Домбровського, генерального секретаря УІТ від 1980 p., проф. Михайла Ждана, відомого історика і члена-засновника УІТ. Зібрання нараховує понад 30 тис. одиниць документів. Внутрішній поділ матеріалів ґрунтується на створенні фондів і справ.
В архіві адміністрації УІТ знаходяться5 матеріали, які походять з Америки, Європи, Австралії, України, зокрема бюлетені (УІТ і Українського Генеалогічного і Геральдичного Товариства), обіжники, 'біркові листи, фінансові документи, програми наукових конференцій, публікації про діяльність УІТ на сторінках преси, офіційні документи про діяльність Міжнародного Товариства ім. М. Грушевського (заснованого з ініціативи УІТ) та листування. У матеріалах міститься інформація стосовно історії Товариства, яка дозволяє встановити хронологію подій, пов'язаних з його діяльністю, проблемами, різноманітними аспектами наукового життя. Тут же зберігаються прибутково-видаткові книги Товариства, в яких ретельно фіксувалися фінансові надходження та видатки. Цікавим джерелом є "анкети-запитники", розіслані як додаток до "Бюлетеня для членів" ч.2 (26) у червні 1970 р. Питання, включені до "запитника", передбачали вивчення думки стосовно роботи Управи УІТ та діяльності Товариства, змісту і оформлення "Українського Історика", "Бюлетеня", проекту створення поточної бібліографії праць з історії, зміцнення фінансової бази УІТ (розмір членських внесків, передплати на журнал), введення членських грамот тощо.
Ділове листування, що зберігається в цій частині архіву, містити важливу інформацію щодо діяльності не тільки УІТ, а й багатьох наукових установ діаспори - Українського Генеалогічного і Геральдичного Товариства, УВАН в Америці і Канаді, НТШ в Америці і Канаді ГУРІ та ін., а також висвітлює деякі аспекти функціонування пер одичних видань за межами України. Важливою складовою частиною є фотодокументи, які становлять окремий фонд. Архів редакції журналу "Український Історик" включає фінансові рахунки та супровід листування, пов'язане з безпосереднім друкуванням журналу (з видавництвами "Самостійна Україна", "Дніпрова хвиля", "Смолоскип тощо); статті та матеріали, які надходили для друку; листування стосовно публікацій у журналі.
В архіві Олександра Оглоблина зберігаються різноманітні матеріали, які умовно можна поділити на декілька категорій. Найбільше масив складає листування, як офіційне, так і приватне, в якому наявна інформація про його життя і діяльність, про роботу українських наукових установ у США, Канаді, Німеччині, Україні. Тут є листи єпископа І. Бучка, митрополита Іларіона (Огієнка), відомих вчених Д. Дорошенка, Б. Крупницького, І. Крип'якевича, Н. Полонської-Василенко, В. Дубровського, Б. Кравцева, Д. Олянчина, І. Витановича, В. Кубійовича, Т. Мацькова, Б. Мартоса, В. Янова, Р. Смаль-Стоцького, М. Чубатого. Ю. Бойка-Блохіна, Л. Винара і багатьох інших. Частина листування пов'язана з виданням книг, як О. Оглоблина, так і інших істориків, підготовкою статей до "Енциклопедії Українознавства", обговоренням проекту курсу з історії України тощо.
Рукописи праць історика (опубліковані та неопубліковані) є важливою частиною архіву. Іноді в сучасній материковій історіографії зустрічається думка, що вчені діаспори в умовах відірваності від архівів, які залишилися на батьківщині, змушені були перейти до популяризації історії України. Рукописи праць О. Оглоблина демонструють процес осмислення ним різноманітних проблем української історії. На жаль, значна їх частина досі не опублікована, а матеріали у періодичних виданнях часто не дають цілісної картини. До таких робіт, зокрема, належать "Студії над "Історією Русів"", праці з української історіографії і суспільно-політичної думки України. Враховуючи те, що дослідник протягом усього життя працював над доповненням своїх творів, важливого значення набувають книги з авторськими замітками на маргінесах, за якими можна простежити доповнення бібліографії, іноді - уточнення поглядів, розвиток думок автора. Також є тексти лекцій, що готувалися для читання історії України у Гарвардському університеті.
До архіву О. Оглоблина входять і рукописи праць інших істориків, редаговані ним, рецензії (опубліковані і неопубліковані), рекомендації, подані вченим для утвердження права дійсного членства науковців у НТШ, УВАН та інших установах. Важливими є і фото-, фоно- і відеодокументи, пов'язані з науковою діяльністю історика.
Велике значення як для вивчення діяльності УІТ, так і багатьох інших наукових установ діаспори має архів Любомира Винара, який також містить багато листів офіційного і особистого характеру (серед адресатів - Ю. Бойко-Блохін, І. Борщак, І. Витанович. М. Ждан, P. Климкевич, В. Кубійович, Ю. Лавріненко, Т. Мацьків, О. Оглоблин, В. Омельченко, Я. Пастернак, Н. Полонська-Василенко, М. Чубатий і багато інших відомих українознавців). Листування Л. Винара з представниками світової історичної науки розкриває як певні аспекти його діяльності, так і зв'язки з американськими та європейськими науковими установами.
Особисті документи та матеріали історика відтворюють його багату наукову та організаційну діяльність в УІТ, УВАН, НТШ, УВ Українській Американській Асоціації Університетських Професорі Світовій Науковій Раді Світового Конгресу Українців, Асоціації бібліотекарів Америки, Українському Бібліологічному Інституті та інших установах. В архіві наявні і рукописи опублікованих та неопублікованих праць, рецензій, рекомендаційні листи на членство інших дослідників у наукових установах, а також значна кількість фото- фоно- і відеодокументів. Отже, матеріали архіву дозволяють виявиш різні аспекти життя і творчості вченого, встановити його місце у витку української історичної науки з діаспорі та в американських наукових установах.
Архів Олександра Домбровського, який від 1980 року є генеральним секретарем УІТ, включено до архіву Товариства в Кенті ( не зберігався у Нью-Йорку). У ньому містяться матеріали, пов'язані з діяльністю Товариства та інших наукових установ - обіжники, бюлетені, програми конференцій тощо; листування з відомими діяч; історичної науки, представниками УІТ в інших країнах, зокрема Канаді та Австралії. Рукописи праць та біографічні матеріали історика до цієї частини зібрання не увійшли.
Архів Михайла Ждана переважно включає листування та рукописи деяких його праць. Розмір фондів відносно невеликий - близько 1 500 одиниць зберігання.
Отже, архів Українського Історичного Товариства є дуже ці вимагає важливе значення для дослідження наукового життя в діаспорі. За Угодою, підписаною президентом УІТ проф. Любомиром Винаром і директором Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника України у Львові д-р. Мирославом Романюком у вересні 2003 p., архів УІТ в майбутньому буде передано на зберігання до Львова. Але, в умовах сьогодення часткове використання архівного зібрання Інституту досліджень української діаспори при НаУОА може принести безперечну користь.
Головна сторінка | Nota Bene | Генеалогія | Новини | Публікації | Архіви в Україні | Архіви в світі | Контакти | Карта порталу
Copyright © 2007 - Державний комітет архівів України
Всі права застережені
Вебмайстер: webmaster@archives.gov.ua