2004-06-11 - МаZепа-фест-2004. Інструкція з виживання, radiomu.com.ua

radiomu.com.ua, 2004-06-11

Олександр Євтушенко

МаZепа-фест-2004. Інструкція з виживання

«Коли Микола Васильович Гоголь довгими сумними вечорами слухав українську рок-музику, він думав собі таке: музика може бути поганою або доброю, але - не нудною…»

Цей пасаж з боку МС, ведучого та найбільшого у світі режисера «Маzепи-фесту» Сергія Архипчука - один з чисельних супер-афіоризмів, якими він завантажив тисячі юних і гарячих голів», що купчилися на Співочому Полі імені Марусі Чурай у Полтаві протягом 5 і 6 червня 2004-го року. Другий «Маzепа-фест» - то було найгуманніше у світі торнадо (без жодних жертв) що пронеслося над тихою Полтавою, лишивши по собі відгомін бунтарських децибелів, свіжого музичного вітру істинної творчої свободи від близько тридцяти рок-ватаг з усієї України. Такі інгрідієнти масових дійств як сповідальність, повна віддача, емоційна і інтелектуальна напруга завжди мають найвищу цінність у суспільстві, яке ще не перехворіло «фанерною попсою» та ніяк не одужає після епідемії примітиву від цілковито антиукраїнських комерційних радіостанцій, які безперервно «бомблять» наші мізки різнокаліберним лайном.

Другий «Маzепа-фест», на відміну від першого, тривав два дні і містив мінімум три ноу-хау порівняно з іншими подібними імпрезами. Передусім це розкішний диск із записами груп, що грали на «Мазепі» торік і грали нині. Сімнадцять добірних треків на диску і касеті, прослухавши які кожен міг налаштуватися на мазепинську «хвилю» ще перед початком шоу. Друге ноу-хау - це концептуальна сценографія із знаків-символів, просто кажучи - візуальний бренд фесту, який наскрізно пронизує підсвідомість і гостей, і учасників. Ця ідея належить двом відомим майстрам актуального мистецтва Олегу Тістолу і Миколі Маценку. Вони використали традиційні форми козацького та гуцульського хрестів, надавши їм модерної напруги і гнучкості. В якості носіїв образів був використаний прозорий пластик у вигляді стилізованих хоругв. Себто - широка, глибока і невиразна сцена Співочого Поля моментально «зібралася у кулак»… І врешті - третє ноу-хау вигадав Сергій Архипчук.

Молоді команди, які вигулькнули безпосередньо перед початком акції, грали з-за такту, тобто - за півгодини до офіційного відкриття свята. Для них це був унікальний шанс, адже якоїсь іншої можливості заявити про себе вони не мають. І з огляду на це «Маzепа-фест» є найдемократичнішим шоу у світі.

Крізь широко відчинені двері «Мазепи» в наше вкрай бідне на нові яскраві відкриття культурне життя увірвалися веселі і дотепні панки КРУТІ ПЕДАЛІ, блюзово-хіп-хопові алхіміки БЕРЕГ БОНАНЗИ, концептуальні акустики КОНТРАБАС. На повен зріст загули ТРУТНІ, затанцював ON LINE, шокував соціальними текстами гранжовий АНДЕРСОН і просто зачарувала карколомними рифами ДИМНА СУМІШ, розчулила Оксана Виговська, підбадьорила Леся Горова вкупі з гітаристами Юрком Товстоганом. У справжній вир етнічних експериментів усіх занурив без подібний ОЧЕРЕТЯНИЙ КІТ, а здивував - музикант ЇЖАК, який спромігся тричі протягом двох днів з'явитися у трьох різних іпостасях будучи при тому гранично переконливим. Невипадково полтавська зірка - група АРАХНОФОБІЯ виступала у складі хедлайнерів, адже рокова психоделія лідера команди Валерія Власенка вже давно подолала межу периферійного герметизму.

Власне, рівень артистизму та професіоналізму більшості формацій набагато перевищує рівень їхньої ж знаності, а це - ще одне свідчення слабкості і безпорадності нашого так званого шоу-бізнесу, який багато років поспіль тупенько жує пережоване та ще й годує цією гидотою усіх навколо. Але ще більш кричущим фактом непрофесійності наших шоу-бізнесменів є той, що вони залишаються сліпо-глухо-німими відносно творчості тих, що у Полтаві склали міцний блок хедлайнерів, по-нашому - провідних команд. Насправді ті, про яких піде мова нижче - цілком сформовані курочки, що несуть золоті яйця. Залишається лишень тих курочок обігріти, нагодувати, а вже потім не лінуватися за тими яйцями нахилятися. До слова: одна з пісень колись знаменитих полтавських КРАЯН, які нині грають добірний фолк-ф'южн, так і називається - «Курочка». Новороутворений музикантами групи САД і співаком на ім'я КАРЛЕН гурт СКАРБ виніс на суд глядачів потужний мелодійний хард-рок, а цей стиль фактично зник з ринку музичних ідей. Полтава наочно спостерігала за тим птахом - феніксом, що підвівся просто з попелища.

Цвях за цвяхом у труну попси забивали ТРУТНІ-вженехлопчики, але з нестримним хлоп'ячим завзяттям. Уявіть собі якісний АС/DC з текстами а-ля БРАТИ ГАДЮКІНИ. Оце й будуть ТРУТНІ.

ВІЙ, що прославив себе незабутніми лейтмотивами в «Очах відьми», «Коршаку», «Алілуї» пішов у Полтаві ще далі і знову загіпнотизував усіх шаленим опусом «Відрізана голова». Енергетично група нині виглядає ще кращє, аніж у свої золоті роки початку 90-х.

Справжній «чортик з табакерки» - одесько-київська банда НУМЕР 482 підкорила оптимізмом і динамікою, невпинними «кульбітами» лідер-співака Віталія Кириченка та стовідсотковим драйвом.

А от розібрати душі усієї п'ятитисячної громади на атоми і запустити усе це в космос вдалося суперчудирнацькій та надоригінальній ПЕРКАЛАБІ з Івано-Франківська. Це - такий собі гуцульсько-ямайський перпендикуляр, який дедалі виразніше впирається гострим боком в роздутий кітч сучасної поп-культури. Неймовірний кайф, генерований фантастичними музикантами.

Якби славетна трійця БОРЩ грала би довше, то напевно усі «Макдональди» лишилися б без клієнтури. Так, український БОРЩ - це Вам не «пєрвоє». Здоренко, Піпа, Корженко за мить повернуть вас до стану, який не залишить сумнівів щодо того, що рок і не збирався помирати. Здавалося, після БОРЩУ «Півням» буде важкувато. Та де там…

Рівно за хвилину Місько Барбара з МЕРТВИМ ПІВНЕМ та Віктором Морозовим завели народ в іншу площину драйву - того, яким відзначено їхній останній альбом «Афродізіяки». Шести хітів було досить, аби спантеличена публіка вже не хотіла відпускати їх зі сцени. Після урочистого нагородження Віктора кришталевою булавою з рук директора фесту й народного депутата Миколи Кульчинського, публіка їх таки відпустила.

Закривали «Мазепу-2004» ГАЙДАМАКИ - єдині, хто грали на фесті торік. Не дивлячись на сувору обіцянку оргкомітету не повторюватися, для ГАЙДАМАКІВ зробили виключення, адже вони запустили нещодавно у світ Божий новий диск «Богуслав», а відтак грали новий матеріал. Про тотальну ейфорію, спричинену щільним і різнобарвним саундом ГАЙДАМАКІВ годі й говорити.

Великий обсяг позитивних вібрацій, що їх випромінював «Маzепа-фест» протягом дводенного марафону - це той неодмінний сеанс звукотерапії для молоді, яка живе у суцільному як вата вакуумі «ФМ-бєзпреєдєлу», оточена цинізмом, нігілізмом і пофігізмом деградуючого суспільства. Як не пафосно це звучить, але морально-етична опозиція несмаку і розгулу неприхованого жлобства й примітиву в нашому з вами «ящику» повинна існувати. Існувати, розвиватися і зростати, аби врешті-решт вибратися з багна.

bonus:

оригінал статті