1992-08-01 - Червона Порута (Порута з роковиськом), »Відрижка« #8'1992

»Відрижка« - заслужений барзнерегулярних чверть інтелігентства. Видає Асоціація Тонких Больків і Мулів Смугастих, #8'1992

Їєнек

Червона Порута (Порута з роковиськом)

Присвятити цінне від рижкове місце місцевій, третьорядний, історично актуальній імпрезі, ще й культурній, а ще національній - дурне воно й дратівливе навіть редакторам »В«.

Річ у тім, що існує евентуальна небезпека одомашнення на амінь отого згаданого в літочисленні українських самостійницьких здвигів, а відтак - продовження мартирологів ні в чому не провинного люду, який (не зрозумівши перспективи) ні сіло ні впало висловився за Ненькою, тобто, Ісо факто, відкрив поле парадові організаційних талантів та різномастих художніх смаків; адже канула у небуття різницька система, що знай, лише про те й промишляла як би його заляпати, обмерзити й утруднити неприборкану жагу (культурну) молодців-організаторів… (уфф! - ред.)

Влаштувавши з першого фестивалю політично-патриотичну фету, організатори вирішили втриматися при мастурбаційному ефекті, обогативши його приємними духовному сприйманню нововведеннями, які проявлялися частішим уживанням термінів «авангард» та «андеґраунд» в слизуватих програмках, а ще в пресових анонсах. За одно з найважливіших бойових завдань обрано відділити здорових українських молодців від расово нечистих «афройдущих» впливів у сучасній роковій музиці шляхом умілого пропонування ідейно правильного й вільного від чужих нашарувань взірця музики совершенно українського кореня. Захоплене власною елоквенцією та ерудованістю керівництво гордо про це сповіщало з сторінок газет. Декларована поступовість, сперта на гаслах родом із пребагатих канонів національно- та соціалістичної «культури» мали ввести творчі пагінці українства у стан бойової готовності, а названа готовність мала ввести керівництво у стан миротворної млості від інспірованих творчих починів.

А взагалі програмна декларація була не до кінця дурна, адже:

а) повитягала поконспировану на провінції творчість андеграундного характеру, завдячуючи чому запропоновано глядачам дуже цікаві групи (а вони, нота Бене, здоровенно плювали собі в бороду, коли второпали цей під-хід),

б) надійно залякала «космополітичні» групи, що їх зловредна та необґрунтована творчість могла б негативно впливати на розвиток молодих українських душ, і правильно, бо ж…

хоч:

в) приголубила більшість безталанття, яке за допомогою кількох ходових тем (яке ж множество - ненька-воля-ненька!) отримало від керівництва грамоту на легальне розділення з бідною і непровинною публікою свого творчого страждання.

У результаті отримано чи не найбільшу у всесвітньому масштабі пропускність боговітчизняної тематики, а виконавці прямо випромінювали з себе надмір національної (над)свідомості.

Організатори запропонували форму «Великої Пардубицької», значить, подекуди спортивних змагань, з розумінням чого недорозвинуті виконавці подеколи мали труднощі. Отже, сценою перекочувало стадо зі своїми мікропрограмками, шматуючи собі нерви у намаганні додумати, який твір завоює прогресивно оформлений і національно зорієнтований смак комісії. Недремне око, а ще (чулися голоси в кулюарах) вухо журі мало виловити з-поміж стада творців гідних оміжнароднення (чит: одіаспорення).

На відміну від виконавців, журі не дало плями й до кінця витримало у своїй оригінальності: не присудило 1 призу, бо, можна додуматися, ні один з-поміж надриваючи себе ансамблів не зміг вгодити чутливому вухові комісії, запропонувавши вміле поєднання значущого новаторства з національно правильним змістом (про форму й зась!), а ще ні одному не вдалося переконливо й рішуче порвати з надоїдливими «африканськими» елементами, заради, зрозуміло, природних. З решти рішення комісії можна зробити висновок, що вона згірчена вирішила запротестувати проти прилюдного легковаження її найскритнішими мріями, та найоригінальнішими визнала (назви капел милосердія підказує промовчати):

1. копію з певної відомої у 80-х англійської групи;
2. дві капели металеві (їх оригінальність випливала з того, що грають метал).

Вирізнення з-поміж стада четвертої капели, яку - від біди - можна було вирізнити (ПЛАЧ ЄРЕМІЇ), породжує спекуляції, що комісія невпопад вибирала лавреата або щодо змовницького смородку, невіддільного від всієї імпрези.

Чому комісія не пішла на оригінальніший спосіб, напр. жеребкування всіх переможців, або напр. вирізнення найкращих кнотів - це вже довіку буде солодка тайна солодкої комісії.

Шкода час гаяти на докладніший аналіз. Слово про організацію: возвеличень по саме годі совдепія.

Слід відзначити внесок рідного нацменства: один з закерзонських любителів рідкультури, зазнав був такої духовної насолоди, що аж насцєв на пам’ятник обожнюваному в тій частині світу ідолу. Сама акція хоч і мала всі ознаки в міліцейські реєстри та місцеву пресу, а заради акту приписано режисеру (збіг прозвищ) гданського театру КОНТАКТ, що тим самим здобув собі опінію скандального.

*

За рахунок всього вищесказаного не дивує, що згірчені естети з Москви день після фестивалю зорганізували путч. Виявились однак подібними орг-партачами.

Милосердіє підказує назвати групи, яких участь незаслужено піднесла рівень імпрези, а які були майже або повністю не відмічені фахманами з журі:

СІРИ ШИЙКИ - Permanent vacation (позичено з Jarmuche’a) з провінції - спонтаном, енергією і безпретензністю могли обділити половину виступаючих капел, жюри з сім’ями та зблязовану редакцію »В«, ритм і транс, простота (хто сказав що рок-н-ролл є складна музика). Найцікавіше явище Червоної Порути!

ВІЙ - БувшогоБасистаБанітиБайди - язичництво und віолончель!!! (междупрочєм)

999 - зі Львова і не бореться; трохи інфантилізму і суперпрофесіоналізму (обробки), трохи театру і геппенінгу, мінімум слів максимум музики - пропозиція не для дурних!

ЖАБА В ДИРИЖАБЛІ - трохи те саме, більш кабаретно і більше рок-н-роловововово-во.

Решту можна спокійно дарувати.

З тузів натомість приємну несподіванку вчинили БРАТИ ГАДЮКІНИ які -всупереч фамі - не ріжуть третій рік тієї самої програми, але мають нову ще й збагачену набором духової секції (!), що надзвичайно оприроднило соунд капелі, спаршивлений досі ріжучим вуха клавішним ерзацом.

Їхній трохи імпровізований концерт в ресторанній залі був одною з найбільших подій цього фестивалю. Амінь.

bonus:

оригінал статті