(Інформація взята з http://www.kmstudio.com.ua/cheremshyna/mertvyipiven.htm
www.lvіv.ua/mertvyjpіven
http://www.umka.com.ua/ukr/catalogue/381
http://city.litech.lviv.ua/mertvyjpiven/
вільна енциклопедія
http://community.livejournal.com/dead_rooster/6382.html#cutid1
Офіційний сайт гурту знаходиться за адресою - http://deadrooster.org.ua/

А разом з нами йшли:
ангели цигани маври і козаки
пастушки ягнята русалки чортенята
паралітики на роздорожжу
ведмеді спудеї повії пігмеї
кобзарі самураї металісти дармограї
турки яничари індуси ветерани
маланки маланці гуцули троянці
а всіх інших перелічити просто неможливо,
бо були там ще
горили генерали пиворізи мочеморди
голодранці данайці нанайці салоїди
араби опришки кацапи пупорізки
лесбіянки скрябіни білики гномики
єремії повалії мавки мавпи лилики
дивні чорні коти грудні жаби алхіміки
проститутки татари бубабісти українці,
МАЙДАНІВЦІ (клуб шанувальників пивного клубу „Майдан”)
і мертві півні…
 ("Холодно" - М.Барбара & Ю.Андрухович/МП )

Перфоменс-Передмова:
а) на самих початках «Півня» юні Михась Барбара і Роман Рось (у першому складі грав на скрипці) співають у чоловічому туалеті СШ №28 м.Львова якусь довгу та сумну кубанську баладу;
б) 1998 року відомий режисер Сергій Проскурня приносить на прес-конференцію «МП» у Києві загорнутого яко букет півня та оберемок курячих лапок, оформлених а la «проліски для мами», - дехто після того вважає «півнів» послідовниками культу вуду;
в) (трансцендентне) ввечері у гуртожитку Національного університету ім.Т.Г.Шевченка (див. Шевченко Т.Г.) з недослідженого отвору на кухні несподівано лунає гімн України; деякі джерела свідчать, що «МП» не надто чемно поводились у цей момент. Це неправда - «МП» були чемні, гімн слухали стоячи, це тільки потім Андрій П'ятаков висмикнув дріт од вентилятора, намагаючись встановити джерело провокації;
г) наступного дня, коли під час виступу у ґей-клубі Києва принесений тим же Проскурнею живий, щоправда дещо флегматичний, півень мав перетворюватись на свого смаженого, з яблуками в дупі, колегу, в ньому (живому півні) прокинулось свободолюбство, жертвою якого стала Ярка Якуб'як (перестрашений півень подряпав її та обконфузився на футболку).

«МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ» - назва культової львівскої рок-групи, має багато семантичних нашарувань. ЛЬВІВ - центр Європи (і водночас остання її точка), а крім того екзистенційний центр «МП» і взагалі всього кращого в Україні, місто на межі Балтийського і Чорноморського водорозділів, сюрреалізму і соцреалізму, Європи і Азії, а також добра і зла. Батьківщина Захер-Мазоха, Романа Віктюка і ще величезної кількості геніїв. Полікультурний, полінаціональний феномен.
«Мертвий півень» - ідіома, котра означає невдачу, поразку, неприємну ситуацію. Окрім того, за давнім українським звичаєм наречений, який у першу шлюбну ніч виявляв, що для його благовірної ніч далеко не перша, вивішував мертвого півня на горотьбу, щоби всі мешканці села бачили, як жорстоко його надурили. У нашому контексті «Мертвий півень» радше апелює до назви одноіменної пісні легендарної львівскої рок-групи «Брати Гадюкіни» (вже розпалася). Про пікантне забарвлення, яке назва набуває у російському перекладі, музиканти вперше замислись у жовтні 1998 року, коли вони мали виступати у київському ґей-клубї «BigBoysClub». Нічого спільного з «блатною» семантикою слова «петух» у російській мові назва групи не має: по-перше, фундатори групи не тільки не розмовляють, але й не думають по-російськи, по-друге, самі не мають проблем із законом і не орієнтуются на «блатну» аудиторію, по-третє, всі музиканти консервативні у своїх сексуальних уподобаннях. Тому прохання до російськомовних мас-медіа Київа залишається в силі: не перекладати назву групи російською. Серед публіки "Мертвого півня" - схильні до емансипації школярки та екзальтовані тінейджери, студенти престижних (і не дуже) вузів та легендарні львівські художники, колишні дисиденти та сьогоднішні політики. Виступати група розпочала 1990 року на фестивалі молодіжної урбаністичної культури "Вивих". Організований Студентським братством, цей фестиваль сформував середовище, більша частина якого зараз є Мистецьким об'єднанням "Дзига" (на чолі з харизматичним Маркіяном Іващишиним). В контексті студентської (і не тільки студентської) революції кінця 80-их - початку 90-их років «Мертвий півень» був своєрідним втіленням духу часу. Але показово те, що «Півень» весь час змінюється, вміє не бути анахронічним і, водночас, не підкорятись моді."Мертвий півень" дотримується, так званої, "концепції мистецького трикутника". З самих початків, ще коли "МП" декларував себе як "концептуальну формацію", "півні" писали музику тільки на найкращу українську поезію, переважно своїх сучасників і колег, як от Юрія Позаяка, Юрія Андруховича, Віктора Неборака та багатьох інших. Окрім того "МП" може похвалитись дружбою з найкращими львівськими художниками, більше того - з художниками, котрі вже мають зірковий статус. Володмир Кауфман, наприклад, оформлював альбом "Підземне зоо" (майже повністю оснований на поезії Юрія Андруховича), а наразі дизайн та оформлення альбому "Шабадабада" - також його рук справа. Альбом "Вибране 1989-1997" оформив не менш відомий в Україні та за кордоном художник - Володимир Костирко. Група "Мертвий півень" є почесним членом Асоціації українських письменників.

Історія

Запіяв нео-хіппі «Мертвий півень» з Львівського університету в 1990 році на першому фестивалі «Вивих». Після лауреатства на фестивалі «Українські ночі» у Ґданську та участі в знаменитому студентському голодуванні на Майдані Незалежності, «Мертвий півень» здобув собі дах над головою в агенції «Ростислав-Шоу». Бард-роковий «... півень» починав як суто акустична формація: Ромко Чайка (31.12.67; гітара), Місько Барбара (вокал), Ярина Якуб’як (вокал), Юрій Чопик (гітара), Ромко Рось (скрипка), пізніше з’явився Андрій Підківка (флейта); засновник гурту Любко Футорський досить швидко покинув «...півня» і очолив нову блюзову команду «Місто Мемфіс». На «Червоній руті-91» в Запоріжжі «Мертвого півня» індетифікували як виконавця авторської пісні, де він і став абсолютним переможцем - єдине перше місце на всі три жанри. До кінця року гурт записав в БЗЗ дебютний альбом «Ето» (звукорежисер Олег Ступка). За рік з’явилася потужна ритм-секція - басист Олег «Джон» Сук (26.06.65) плюс барабанщик Андрій П’ятаков (17.12.70) (обидва екс-«Клуб шанувальників чаю», «Улісс», «Гра в бісер») і «Мертвий півень» круто перевертає свій стиль на жорстку гітарну хвилю і далі, аж до гранджу. «... Півень» весь час рухається вперед і на якому стилі зупиниться невідомо - єдине, що залишається незмінним, це вірші поетів-модерністів в якості текстів пісень. Записаний в студії «GalVox» (звукорежисер Едвард Григор’єв) в грудні 1993 року третій альбом «Підземне зоо» розтиражувала фірма «Гал Рекордс», згодом агенція «Кава з Перцем» на чолі з Яриною Якуб’як тиражує і два попередніх альбоми - «Ето» та «Dead Rooster». Надалі музиканти захопилися власними паралельними проектами - у Романа Чайки це «Сіґал Спожив Спілка», а в Джона аж три - «Є», де зібралося 50 музик, «Ох» з музикантами гурту «Пам’ятки архітектури», та «Вогні великого міста»; П’ятаков практикує звукорежисуру в «Студії Лева» - його згодом за барабанами замінив Серафим Поздняков, а пізніше - Вадим Балаян (екс-«Хіт-джаз-сервіс», «Перше причастя», «Лесик-band», «Пам’ятки архітектури»). В 1994 році «Мертвий півень» був оголошений найкращою акцією фестивалю «Барден трефеен» у Нюрнберзі. Після збірки кращих речей «Lіve у Львові» записаної на концерті в квітні 1995-го, тільки через півтора року, восени 1996 року все таж фірма «GAL records» випустила черговий альбом «Мертвого півня» - «Il testamento» (Заповіт).

Наступного літа столичний лейбл «Росток Рекордс» розтиражував альбом на CD, і навздогін йому - CD-збірник «1989 - Вибране - 1997». Майже весь 1997 рік Місько Барбара та Ярка Якуб’як провели в США і тільки по їх поверненні гурт приступив до запису сьомого альбому «Міський Бог Ерос» (студія «Мелос», звукорежисер Маркіян Дрібнюк). В квітні 1998-го розпочав свою роботу офіційний веб-сайт «Мертвого півня» www.lvіv.ua/mertvyjpіven. До гурту повернувся його засновник - Любко Футорський і в вересні того ж року побачив світ записаний в травні-червні Андрієм П’ятаковим на «Студії Лева» CD-альбом рімейків «ШАБАДАБА». 1999 рік був найактивнішим в концертному літописі «Мертвих півнів» - навесні вони здійснили тур Південною та Східною Україною, а восени по клубах Франції. Нова хвиля бурхливості гурту надійшла влітку 2002-го - оновлений клавішником Іваном Небесним та барабанщиком Андрієм Надольським, .Півень об’єднався з Віктором Морозовим у супер-проекті «Афродизіяки». Записи, зроблені «Афродизіяками» під час осіннього турне по нічних клубах Києва, навесні 2003-го стали десятим альбомом в дискографії «Мертвого Півня». Невдовзі лейбл Атлантік вибустив добірку записів МП у своїй серіїї «Рок Легенди України». Надалі учасники гурту знову захопилися власними проектами - Чайка веде авторську програму «П’ять копійок» на київському 5 каналі, Барбара працює в харківському театрі «Арабески», Чопик заснував «Видавництво Старого Лева» і видає дитячі книжки, ритм-секція Джон і Надольський грає з Русланою. Посеред літа 2004 побачила світ збірка поезій Юрія Андруховича «Пісні для Мертвого Півня» і гурт цілих півтора року збирався докупи аби записати пісні хоча б на частину віршів. А зібравшись (в харківській студії М-Арт), «Мертвий півень» записав альбом дуже швидко - за тиждень; до класичного складу (Барбара, Чайка, Джон і Чопик) приєдналися двоє нових музикантів - гітарист Maryan_Dirtyn зі Львова і барабанщик Сергій «Гейтс» Балалаєв з Харкова. Альбом «Пісні Мертвого Півня» побачив світ у березні 2006-го.


Учасники (склад гурту):
[ред.] Початковий склад: Любомир "Любко", "Футя" Футорський - засновник гурту
Роман "Ромко" Чайка - гітара
Михайло "Місько" Барбара - вокал
Ярина Якуб’як - вокал
Юрій Чопик - гітара
Роман "Ромко" Рось - скрипка

[ред.] Приєдналися пізніше:
Андрій Підківка - флейта
Олег «Джон» Сук - басист (1992)
Андрій П'ятаков - барабанщик (1992)
Серафим Поздняков - барабанщик (замінив Андрія П'ятакова)
Вадим Балаян - барабанщик (замінив Серафима Позднякова)
Любко Футорський - повернувся до гурту
Андрій Надольський - барабанщик (2002)
Іван Небесний - клавішник (2002)
Maryan_Dirtyn – гітарист (2006)
Сергій «Гейтс» Балалаєв – барабанщик (2006)

[ред.] Вийшли зі складу
Любко Футорський - досидь швидко перейшов до складу гурту "Місто Мемфіс"
Андрій П'ятаков
Серафим Поздняков
Андрій Надольський

А «Рок-Екзистенція-2000» стала зоряним часом та нагадала прислів'я «Є ще порох у порохівницях», чи щось тому подібне про відродження великого красивого птаха.

«…Незмінність часто призводить до пліснявіння й обростання мохом. Незмінність - різновид впертості, наслідки якої прогнозувати важко. Залишатися незмінним і водночас обдурити перспективу повільного відмирання - виняткове, хоче і сумнівне для критиків, задоволення. На українській рок-сцені сьогодні залишається кілка гуртів, які внаслідок різноступеневої незмінності або міфологізувалися, або набули примарної прозорості, внаслідок чого їх перестали помічати. Як з'ясувалося, даремно і передчасно. Безумовно, найпримарнішою капелою варто визнати київський Вій, що останніми роками вкрай рідко розплющував очі. «Рок-Екзистенція» успішно впоралася із пекельним (у прямому сенсі цього слова) завданням - фестиваль підняв цій істоті вії. Публіка змогла гідно оцінити моторошний і проникливий погляд потойбічно-гоголівської істоти. Очевидно, незмінність та консервативність Вія - ознаки успадковані. На відміну від «Актуса», ще однієї забутої українським слухачем формації, яка несподівано вигулькнула на фестивалі, Вій зберіг і увиразнив у своїй музиці все, за що його колись встигли полюбити, - етнічну медитативність, поганську символіку та акустичну похмурість. І хоча нові пісні з'являються вкрай рідко, проте колишні - не застарівають… («Фестиваль екзистенційної непокори» - NOTA (Українське ревю сучасної музики) #4'2000, М.Бриних).

Дискографія:
1991 - Ето
1993 - Dead Rooster (Мертвий півень)
1993 - Підземне зоо
1995 - Lіve у Львові
1996 - Il testamento (Заповіт)
1997 - Вибране 1989-1997
1998 - Міський Бог Ерос
1998 - Шабадабада
2003 - Афродизіяки
2006 - Пісні Мертвого Півня

Вони й досі залишаються дивакуватими диваками, роковими н-роллерами, театралізованими театралами. Вони постійно створюють дивні суміші, і ти мандруєш з англійського андеґраунду 80-х до теплих круасанів у розторсаному ліжку, з підводного човна, що затонув, на дах будівлі, яка ніколи цього даху не мала. Нервово-інтелігентні, вони вдихають отруєний смог та видихають блискавичні мильні кулі, музикою своєю створюють простір нереальний, з необмеженою кількістю сходів та гострих кутів, за деякими з котрих іноді існує простір наш, звичний. Але, здається, ми для них бажані гості - втім, як і вони для нас.

Бажані гості, гурт „Мертвий Півень” відвідали наш пивний клуб „Майдан” 27 травня 2006 року з презентацією свого нового альбому „Пісні Мертвого Півня”, у час, коли "курва радіо, телебачення, преса" остаточно отруїли інформаційний простір, а політичні проститутки і бандити змагалися між собою у красномовстві, думаючи, як би урвати більшого кусня з пошматованої і зґвалтованої держави, існують "Мертві", живіші за живих. Нічого спільного з Хічкоком і новомодними американськими страшилками. Просто, ще одні люди, які не продаються і не зраджують раніше обраним ідеалам. Трохи доросліші, але все ще розбишаки... Докладніше про концерт „Півнів” + інтерв’ю з Міськом Барбарою можна прочитати в Інтернет-журналі „Live іn Maydan” на нашому сайті. Матеріал також було надруковано на інформаційно-культурному ресурсі www.sumno.com, а також у ЖЖ, сторінці, присвяченій „Мертвому Півню”

Афиша
НОВИНИ
Журнал "Live in МАЙДАН"
Творчість наших друзів та відвідувачів

О заведении
Экскурсия по заведению
Фотогалерея, первый зал
Фотогалерея, новый зал

КОЛЛЕКЦИИ
Коллекция афиш
Коллекция картин
Коллекция примочек
Коллекция пивных этикеток

МЕНЮ
Для тела
Для души

ОТДЫХ
Отдых, фотогалерея
ПОДІЇ 2006
Гости
ФОТОзвіти 2007
Золотое подполье + mp3


КНИГА ЖАЛОБ И ПРЕДЛОЖЕНИЙ
ГОСТЕВАЯ КНИГА
КОНКУРС