Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка 2006 року
ТОП-"net"
Літературний журнал
Перемога "Дня" в Євросуді
Гості "Дня"
Бібліотека "Дня"
Віртуальний музей
Фотоконкурси "Дня"
Головні теми
Пошук
Розширений пошук
Архів "Дня" з 1.06.1997 р.
вересень 1999
Пн
6
13
20
27
Вт
7
14
21
28
Ср
1
8
15
22
29
Чт
2
9
16
23
30
Пт
3
10
17
24
Сб
4
11
18
25
Нд
5
12
19
26
Попередні місяці
Опитування
Російською
English
День планети
версія для друку
Карла дель Понте пішла, та справа ї ї живе
Віталій ПОРТНИКОВ, «День»
Легко собі уявити, яка кількість людей у Центральній та Східній Європі з ентузіазмом сприйняла призначення федерального прокурора Швейцарії Карли дель Понте до Міжнародного трибуналу з розслідування злочинів у колишній Югославії. Буревісником літала пані Карла по пострадянських столицях — хай тепер політає по постюгославських, хай приходить у кошмарних снах не Павлу Івановичу, а славному Слободану чи докторові Франьо...
Однак остання акція, яку майже всі спостерігачі пов'язують із прізвищем нового міжнародного прокурора, — публікації в італійській газеті «Коррьєре делла сера» щодо можливої скорумпованості самого президента Росії Бориса Єльцина та членів його сім'ї, — довела, що пані Карла вирішила піти не просто так, що її друзі (або довірені особи) кинули в мутну воду пострадянської політики таке каміння, кола від якого довго ще розходитимуться по болоту, лякаючи жабок-обивателів і, головне, гордих лелек з Заходу. Бо що ж виходить, російська репутація майже повністю наблизилася до української, сформованої також не без допомоги пані Карли! Та ж корумпованість згори донизу, та ж впевненість у своїй безпеці, та ж ілюзія економічних реформ — росіяни виявилися просто набагато кращими акторами, ніж наївні українці, що не кинули лелеці достатньо цукрової пудри в очі, — хай птиця тішиться...
Ми могли дорікати Карлі дель Понте за те, що вона створила світлий образ нашої чудової й такої улюбленої інвесторами держави — Боже! Боже! Однак, погодьтеся, потрібна була саме така жінка, швейцарська італійка, народжена неподалік Мілана, готова боротися з мафією повсюди, щоб замахнутися на саму матушку-Расєю. І тепер ми знову, незважаючи на наш образ, можемо розраховувати на гроші. Тому що, виявляється, в Москві не кращі — так чого б це нам відмовляти, на кого показувати перстом для прикладу? На Варшаву, може?
Так це, вибачаюсь на слові, не Радянський Союз — держава, у єдності своїх звичаїв і кримінальних звичок знову повстала з попелища у розслідуваннях Карли дель Понте.
№160,
четвер,
2 вересня 1999
версія для друку
Інші матеріали цієї шпальти:
Польща та Німеччина демонструють, що добре засвоїли уроки історії
