версія для друку

Польща та Німеччина демонструють, що добре засвоїли уроки історії

  Віктор ЗАМ'ЯТІН, «День»

ФОТО АП КВАСЬНЄВСЬКИЙ ТА РАУ: ПРИМИРЕННЯ НАЗАВЖДИ?

Справедливості ради потрібно було б зазначити, що не Рау став першим німецьким лідером, який заявляв про примирення з Польщею — канцлер ФРН Віллі Брандт каявся на колінях біля меморіалу на честь жертв варшавського гетто ще в 1970-му. Проте більш ніж півстоліття пройшло під знаком протистояння. Щоправда, в Польщі, де десять років тому перестали протистояти західному впливу та західному капіталу, до німців, за даними соціологічних опитувань, тепер ставляться як до найкращих сусідів. А до «братніх слов'янських»: українців, білорусів та росіян — як до найгірших. Незважаючи на проголошене стратегічне партнерство та спiльну боротьбу з фашизмом.

Поляки не забувають нічого — ні гітлерівського вторгнення 1 вересня 1939-го, ні спільного радянсько-німецького параду в Бресті трохи пізніше, коли з Польщею вже було покінчено. Про цей парад радянська історична наука «забула» після 22 червня 1941-го.

Поляки так само, як і багато хто в інших країнах, далекі від захоплення ідеологією створення однополюсного світу, надзвичайно нині популярної на Заході — але вони бажають стати частиною цього Заходу, вочевидь, справедливо вирішивши, що протистояння обходиться надто дорого.

Зрештою, поляки домоглися того, що їх на Заході більше не сприймають як «географічні новини» — хоча, вочевидь, ще досить довго не ставитимуться як до рівних.

Польсько-німецьке примирення, напевне, ще буде оцінене істориками майбутнього як дещо, ще більш важливе, ніж повоєнне німецько-французьке порозумiння, завдяки якому було створено спочатку європейський Спільний ринок, потім — Європейський Союз та зону євро. Захід, більшість правителів якого сьогодні народилося вже після війни, намагається абстрагуватися від чисто історичної пам'яті, роблячи часом серйозні помилки — як у випадку з Югославію. Але, вочевидь, саме ця стратегія дозволяє їм сподіватися на побудову дійсно спільної Європи, за безпосередньої участі наших найближчих сусідів. Можливо, саме участь Німеччини та Польщі в єдиному військово-політичному просторі і є одним з добре вивчених уроків історії, завдяки їм нова війна максимально унеможливлюється.

Напевне, від самої лише України залежить, чи досягне вона примирення і з Німеччиною, як з колишнім військовим противником, що завдав, як і Польщі, непоправних збитків, на такому ж рівні, як і сьогодні Берлін з Варшавою. І чи матиме це не менш значний розвиток.

№160, четвер, 2 вересня 1999

версія для друку

Інші матеріали цієї шпальти:

• Карла дель Понте пішла, та справа ї ї живе
• Iндонезії загрожує розчленування?
• У центрi Москви знову пролунав вибух
• У Косово почався навчальний рік
• Вкладайте гроші в дива
• Європарламент «просвічує» кандидатів у комісари
• Коротко / ПЛАНЕТА

Коментарі читачів: