анонсы статей ДУЕТ У ВІЗУАЛЬНОМУ ФОРМАТІ Ніколетта Монталбетті та Олена Голуб. Незвичайна прем'єра відбулася у затишному приміщенні Французького культурного центру. Чи не вперше тут знайомили не тільки з доробком представників французької культури, а й представника України. полный текст здесь РОЗГОЙДАНІ ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ В останню суботу листопада Україна відзначала день пам'яті жертв трьох голодоморів, що сталися в радянський період її історії - в 1921-22, 1932-1933 і 1946-47 роках, а також тих, хто був знищений в цей період внаслідок терору, розв'язаного владою. полный текст здесь ОТТИСК ЯПОНИИ Японские гравюры школы Утагава в Киеве. Японскую гравюру по праву считают одним из известнейших видов восточного изобразительного искусства. Ее техника в Японии популярна до сих пор. полный текст здесь ЯПОНСЬКА ОСІНЬ - ПАПЕРОВА З-поміж інших заходів цьогорічної "Японської осені" виокремлювались дві виставки - каліграфії та орігамі. І хоча перша з них виявилася не суто паперовою, а друга - не суто японською, надзвичайне враження справляють обидві. полный текст здесь ВІД СВІТУ РЕЧЕЙ ДО БРЕНДОВИРОБНИЦТВА Лінії графіки Сергія Коляди. Частина 2. For sale. Як ніколи стає очевидною потреба пошуку нового "месіджу" творчості - адже заявлена "опозиційність до системи" нині поволі втрачає чіткі обриси як щодо соціального та політичного, так і щодо мистецького контексту, "провисає", ставши не завжди зрозумілою. полный текст здесь ЭТИКЕТКИ В СТИЛЕ "МОДЕРН" Часть 3 Муха стал любимцем повсюду, даже в Японии, где открыли его музей. Наследие художника принадлежит фонду Mucha Trust. Его внук, Джон Муха, привозил работы своего деда на выставки в Россию, а вот до Украины не доехал. полный текст здесь ЭТИКЕТКИ В СТИЛЕ "МОДЕРН" Рисунки и акварели Альфонса Мухи, переведенные в технику литографии, расходились тысячами экземпляров. Это была роскошь, своей дешевизной доступная всем сословиям общества. полный текст здесь РИСУНКИ НА УЛИЦЕ У искусства граффити есть прошлое - наскальные рисунки и надписи на древнегреческих амфорах. И есть настоящее - память в виде граффити, оставленная на Луне американскими астронавтами. Значит, и будущее, несомненно, будет. полный текст здесь ИСТОРИЯ В КАРТИНКАХ Стержень, выпущенного в свет альбома «Від червоного — до жовто-блакитного+ помаранчеве», — соцреализм ХХ века. Это своего рода апология и анатомия соцреализма. полный текст здесь архив арт-обзоров можна подивитися тут • Баухаус: фотографії • Виставка онкохворих дітей, галерея "Грифон" • Может ли дигитальное стать фекальным? • Ілля Ісупов, арт-проект "Pokemon", галерея "Цех", Київ. • Червоний мікроскоп В галереї "Ательє "Карась" відкрита виставка українського художника Анатолія Криволапа, яка називається "Структура". • Червона Шапочка (Petit Chaperon Rouge), вернісаж, 36 фото Автор: Антон СОЛОМУХА (Anton SOLOMOUKHA). • "Динозавромания" величия Гений самопиара художник Сергей Поярков и признанный государством скульптор Олег Пинчук выставили свои работы в киевской галерее "Да Винчи". • Небесные луга В галерее "Триптих" до 19 сентября открыта выставка современной японской художницы Йоко Аоки "Небесные луга". • Пластмассовые цветы До 14 сентября в киевской галерее "Цех" работает выставка живописи Елены Полященко (Харьков). • Дзеркало жінки (Miroire de femme) Фото Антона Соломухи (Anton SOLOMOUKHA) • Окончилось наше лето Одесская меланхолия в Москве. • Радикальные бриллианты Неопоп-арт украинской художницы Жанны Кадыровой. • The Coca-Cola Challenge... Какими были рекламные плакаты Coca-Cola в нацистской Германии? Выставка-гипотеза: участие свободное. • Убегающая В галерее "Триптих" открылась выставка Илоны Сильваши "Убегающие от грозы". • Тоска по плечам модернизма Новая выставка Дмитрия Сытникова в Одессе. • Без()глуздість: пост-фактум На два тижні коридор Центру Сучасного Мистецтва перетворився на символічну копію дійсності, з своєрідним поділом на публічне-приватне, профанне-сакральне. Далі буде... у вересні. • Життя вирує В галереї "Арт-блюз", на виставці Ольги Антоненко "Я живу!" відбувалися надзвичайні речі. Заходячи в галерею, глядач одночасно опинявся на багатьох знайомих вулицях Києва. • Мрійниця (Reveuse) Автор: Антон СОЛОМУХА. • Країна мрій, фоторепортаж з київського фестивалю, липень 2006 р. Автор: xenia. • Мертве місто (Періго, Perigueux), фоторепортаж Автор: Антон СОЛОМУХА. • The Green Dress Vesselina Nikolaeva, світлини. • Искусство. Дорого! В Киеве открылась новая галерея - "Да Винчи". • Живопись живьем "Сегодня острая потребность в живом", - формулирует концепцию своей выставки Тимофей Строганов. • Киев-New York: топография В Киеве проходит выставка украинских и американских графиков. • Надмірне споживання солодощів шкідливе для вашого здоров'я Поп-арт-живопись одесской художницы Кати Соловьевой. • Невипадкові кольори Ніко Піросмані Завжди відчуваєш хвилювання, коли бачиш картини, давно відомі з репродукцій - і вони завжди виявляються не такими, як уявляєш собі. • Сдержанная живопись Картины львовянина Игоря Романко. • Метагеография країни У Выставка Юрия Соломко предлагает порефлексировать над образом Украины. • Львівська кераміка-2006 Сьогодні звертання до кераміки - це робота із зануреними в народну свідомість архетипами. • Андрей Блудов. "Триалоги" В своих новых работах художник соединяет постмодернистичную коллажность и цитатность с эстетским живописным колоризмом. • Sadistic TV У виставці Silent TV Микита Кадан намагався змусити замовчати ТВ та зняти свій екшен про насильство телебачення. • Соловки на веб-страницах Веб-дизайнер о творчестве Ивана Антипенкова. • Дует у візуальному форматі Виставка "У просторі Дюбюффе" - зустріч двух мисткінь - Ніколетти Монталбетті (Франція) та Олени Голуб (Україна). • Вікна в небо Ікони з скла мисткині Галини Кузьменко-Кузнецової. • Ван-Гог, Гоген, Мунк - герои комиксов Интервью с французским художником и сценаристом комиксов Жан-Люком Корнеттом. • Розгойдані дзвони пам'яті В останню суботу листопада Україна відзначала день пам'яті жертв трьох голодоморів ХХ ст. • Оттиск Японии Японские гравюры школы Утагава в Киеве. •  Японська осінь - паперова З-поміж інших заходів цьогорічної "Японської осені" виокремлювались дві виставки - каліграфії та орігамі. • Від світу речей до брендовиробництва Лінії графіки Сергія Коляди. Частина 2. For sale • Этикетки в стиле "модерн" "Модный дизайн" от Альфонса Мухи. Часть 3 Вікна в небо Ксенія ВЛАДИМИРОВА, Київ. Грудень 12, 2005 р., понеділок. Низвергайте царства и престолы, Вес неправый, меру и чеканку, Не голите лишь у Иверской подолы, Просфору не чтите за баранку. Николай Клюев. "Нила Сорского глас: "Земнородные братья"…" Техніка виготовлення ікон на склі в Україні, на відміну від Західної Європи, де їхніми аналогами були вітражі, чи від Словаків, Румунії, Польщі, де вже в 18 ст. виробляли гутне скло, освоєна нещодавно - тільки в 19 ст. Проте незабаром, у 20 ст., в добу антирелігійних війн радянського часу, скляна народна ікона була практично знищеною. Тоді їх просто трощили - навіть у музеях; ще й зараз на багатьох репродукціях можна побачити ці потворні рубці. Найчастіше ікони на склі зустрічалися на Покутті, Буковині, Закарпатті, у деяких районах Галичини та Волині. На них народні митці зображали не лише святих, Богородицю чи Христа, але й різноманітні сценки з народного життя. Найрозповсюдженіші сюжети - це Св. Миколай, Юрій на коні, проїзд пророка Іллі небом, Параскева П'ятниця, Варвара, Катерина, Покрова Богородиці, Притча про багатія та убогого Лазаря. Ікони в народі називали "богами", а покуть, куди їх становили, прибираючи рушниками й квітами, звали "богівкою". Галина Кузьменко-Кузнецова. Малювали таки ікони не ченці, а прості селяни. У селі завжди зустрічаються художньо обдаровані люди, що їх спільнота вважає за митців. Технологія створення ікон на склі була дуже простою, а тому її можна було вивчити. Інколи на склі навіть не малювали, а просто наклеювали певну репродукцію. Секрети скляних ікон наслідувалися від батька до сина, адже це було сімейною справою. Подекуди статури, обличчя святих малювали чоловіки, а жінки та діти дописували тло, квіти, вбрання. Почасти скляні ікони купували у крамницях, приносили такого "бога" до хати, ставили на "богівку", і згодом ікона ставала дорогою, намоленою річчю, оберегом домівки. Найвідомішим самодіяльним художником, який створив унікальний, майстерний скляний іконопис, є Іван Сколоздра. Багато і професійних митців працювали у цій царині. Мистецькі засоби ікони на склі намагалися відродити львівські художники Ярослава Музика та Маргарита Сельска, керамік Роман Петрук, ужгородська мисткиня Надія Кирилова, на Гуцульщині працював майстер Петро Столащук. У Львівському краю художник Тарас Лозинський сробив з скла навіть цілий іконостас. З 2001 року почала опановувати цей жанр і київська художниця Галина Кузьменко-Кузнецова. Її мальовничі, сповнені життя, радісні твори не лише зберігаються в приватних колекціях, але й заквітчують каплички та церкви. Нам трапилася нагода поспілкуватися з художницею на виставці її ікон "Вікна в небо" у грудні, коли кожен киянин мав змогу подивитися на ці чудові нащадки народної ікони. Виставка працювала в приміщенні галереї "Касталія". На окрему згадку заслуговує той факт, що галерею розташовано в реабілітаційному центрі психіатричній лікарні, тому ці художні твори щодня бачить багато пацієнтів. Позаяк виникло питання: "Як сприймають твори мисткині люди, які проходять реабілітацію?". "Дуже радісно", - відповіли мені, і споглядаючи соковиті іконописні барви, я вірю цьому беззаперечно. Покрова Богородиці, 45х50, 2002 Где Вы научились писать иконы на стекле? Особых традиций написания иконы на стекле нет, никаких специальных технических нюансов знать не надо. Начала сама, по наитию. Единственно, на первых порах тушь на стекле растекалась. Но потом моя подруга в Харькове, которая также писала иконы на стекле, подсказала, что надо покрыть стекло тонким слоем желатина. Остальное делается по наитию - где-то что-то встретишь, так постепенно и осваивала дело, разбиралась в нем. К примеру, однажды увидела румынскую картину, так там иконописец держит в руках кисточки, так я узнала, что румыны используют при рисование скляных икон кисточки, а вот в Украине работают с тонко заточенным гусиным пером. В такой теме, как иконы на стекле, приходится все додумывать самой, потому что книг написано очень мало, в основном альбомы, да и те не редко на французском или на румынском. Из многих этих книг я и беру сюжеты - много румынских тем. А какие краски Вы используете? Сначала делала масляными красками, но масло долго сохнет. Сейчас использую гуашь и темперу. В народных иконах использовали масло, и оно то же долго сохло - написано, что месяцами. Поделитесь технологическими тонкостями, или это профессиональный секрет? Конечно, поделюсь, да и секрета здесь никакого нет. Это дело научаемое, освоит любой человек, хоть немного одаренный художественно. На стекло может накладываться 3-4 слоя. Сначала делают обводку пером. Потом делаем объемчики - по ручкам, лик, а затем белой красочкой закрашиваются все внутри контура - тела, платье. Фон рисуется отдельно. Конечно, рисуется все зеркально, порой под стекло на место нимба подкладывают фольгу. Юрій на коні, 44.5х52, 2002 Сверху покрываете лаком? Да, я делаю лак, потому что рисую темперой и гуашью, чтобы как-то рисунок закрепить. Хотя сохраняются стеклянные иконы хорошо, они долговечные. А в народе масляной краской красили, и лак уже был не нужен. Где можно было встретить иконы на стекле в народе? Где угодно, даже в еврейских лавках. Были скупщики, которые ходили по селам и скупали иконы. Они и так недорого стоили. А когда оптом, вообще за бесценок отдавали. Мне технология народной иконы напоминают современный ксерокс, потому что они делали очень много и очень быстро. Бралась картиночка, на нее накладывалось стеклышко и очень быстро делался рисунок. Второе стекло - опять отпечаток. Что поражает в народных иконах, так это легкие витиеватые линии, они, как танцуют, они воздушные, сказочные, такой легкости, кстати, добиться очень трудно. Я только сейчас чувствую, когда сделала уже довольно много икон, что линия пошла свободнее. Первые Ваши иконы были в крещальне, в барабане под куполом. Вы не могли бы подробнее рассказать об этом? Капличка при храмі Дмитра Солунського в селі Кривець Черкаської землі. Архітектор Юрій Кузнецов, 2001 р. Это была часовня-крещальня при храме Дмитрия Солунского в селе Кривец Черкасской области, архитектор Юрий Кузнецов, а построена она в 2001 году. Заказчиком было частное лицо. В барабанчике было восемь окошек, и там я изобразила четыре евангелиста и четыре херувимчика. Тогда я не знала еще, что надо тонким слоем желатина покрывать, что только я со стеклом не делала - и святой водичкой даже на него капала. Конечно, с моей стороны это было самозванством взяться за такое. А освящение часовни было богатым - привезли хор из Лавры, целый автобус певчих. Сделали сельские бабушки торт в виде часовни. У меня с тех пор появилась идея, хорошо бы расписать внутри храм в стиле народных икон из стекла. Пока это задумка, наверное, время не пришло ей осуществиться. Какие Ваши любимые цвета? Красный, желтый, синий - основные открытые цвета. Сложных цветов в народных иконах нет, они кажутся нам сложными из-за того, что выцвели да выгорели. Раньше краски не смешивали. Еще народные умельцы делали заплывы краски на краску, к примеру, белая краска могла выходить за лицо, что давало красивый эффект. Они покрывали довольно широко, выезжая за контур, чего я пока боюсь делать, нет пока лихости народной. Благовіщення, 43х35, 2003 Как восприняли Вашу выставку пациенты реабилитационного отделения? Восприняли это на своем уровне живо. Эти иконы сделаны наивными людьми и рассчитаны на восприятие наивных людей. Некоторые даже отождествляли себя с образами, которые изображены на иконах. Но сейчас участь народного иконописания - не церкви и даже не дома, а коллекционеры, искусствоведы и эстеты, то есть иконы во многом потеряли статус сакрального и превратились просто в эстетику. Вы считаете, что в храмах иконы на стекле не будут ставить? Нет, почему же, ставят, но не часто. Я, к примеру, подарила священнику из Ивано-Франковска, он повесил, и все время мне говорит: "Висит Ваш Николай, Галина-матушка". А второй священник румын, совпадение такое, так он вообще счастлив, потому что Никола тот румынский оказался.