Бахчисарай - Ханський Палац

Встановлення на Кримі влади Золотої Орди (1239)

Східна брама Кирк-Єра

У першій половині 13 ст. відбулася важлива подія, котра в багатьох аспектах вирішила подальшу історію Криму.

У 1223 р. проти кипчацьких ханатів Північного Причорномор'я вирушила армія Джучи, сина Чинґіз-хана. Тоді ж відбувся перший похід монголів на Крим. Він повторився 1239 р. Цього разу кипчаки були переможені остаточно, а Крим перейшов під контроль нової адміністрації. Разом із нечисленними монгольськими командирами на півострів прибули маси тюрків (котрі були підкорені монголами раніше), близьких за мовою та культурою кипчакам, що мешкали на Кримі. Частина кримських кипчаків пішла зі степів до гір, поповнивши тамтешнє населення, а частина асимілювалася з новоприбульцями: так продовжився давній процес формування місцевого кримського тюркомовного етносу - кримських татар.

За найближчих наступників Джучи Крим став улусом (провінцією) Золотої Орди. Центром володінь Золотоординської імперії в Криму було місто Солхат (Кирим, нинішній Старий Крим), що лежить у східній частині півострова. Там було влаштовано резиденцію кримських намісників золотоординських ханів. Епоха Золотої Орди, що її вважають за "темну добу" східнослов'янських князівств, для Криму була, навпаки, епохою розквіту: по величезних просторах "нічийних" до цієї пори євразійських степів установився порядок, а через Крим пролягли безпечні торгові шляхи, що пов'язували Захід зі Сходом. Після прийняття ординськими ханами мусульманства Крим прилучився до багатої цивілізації Ісламу і це обумовило культурне піднесення країні. 

Долина ріки Чурук-Су в ординську добу

Фортеця Кирк-Єр

Мавзолей Джанике-ханим, доньки ординського хана Тохтамиша, в Кирк-Єрі

Щодо Південно-Західного Криму, то відомостей про будь-які завойовницькі операції монгольських військ у цім реґіоні немає. Проте кипчацьке зверхництво над аланською фортецею Кирк-Єр також змінилося на ординське. Країна Малих Аланів увійшла до складу бейліка (уділу) вельможного роду Яшлав.

Наразі важко з'ясувати, який саме статус мала фортеця Кирк-Єр у перші десятиліття після її переходу під ординське управління. Столицею новоствореного бейліку вона певно не стала, адже родовий центр Яшлавських беїв було влаштовано у відлеглих від фортеці лісах передгір'їв.

Поступово колишнє родове гніздо аланських князів набуло рис ординського міста. Вже в 13 столітті в долині при підніжжі Кирк-Єра з'явився перший мечет, а з середини 14 століття мечет із мусульманським кварталом існував уже ві власних межах фортеці. Десь поблизу мала розташовуватися й резиденція ординського намісника Кирк-Єра - але її залишків не збереглося (утім, місцеві перекази наполягали на існуванні тут якогось палацу, що був побудований в низині нібито самим Джучи-ханом). До наших днів дійшло в історичних відомостях ім'я єдиного намісника Кирк-Єра: Хаджи-бека, що в 1363 р. поруч із намісником Кирима Кутлу-Бугою та князем Манґупа Димітрієм невдало воював проти великого князя литовського Ольґерда, що намагався вивести з-під ординського зверхництва Україну.

Кирк-Єр у цей період кілька разів ставав ареною бурхливих подій політичного життя: так, у 1299 р. він був спалений еміром Ногаєм, що змагався з неугодними йому ханами; тут іноді знаходили притулок учасники боротьби що точилася всередині Орди за престол імперії.

Населення Кирк-Єра в етнічному та конфесіональному відношенні було вельми неоднорідним: поруч із мусульманами тут мешкали караїми (нащадки доординського тюркського населення Криму), а також християни грецького (до цієї катеґорії входили погречені нащадки місцевих алан) і вірменського закону.

Поселення Ескі-Юрт

Фонтан в Ескі-Юрті Позаду - дюрбе Мехмеда II Герая світлина початку 20 ст.

На землях бейліку Яшлав, у широкій долині між гірськими грядами (нині район залізничної станції Бахчисарай) постало поселення міського типу. Воно розташувалося на давнім гендльовім шляху, що провадив від портів Каламітської затоки (Херсонеса, Каламіти, Чембало) до степової частини півострова. Можна вважати, що це було невелике торгове місто, багато в чому схоже на столичний Кирим, котрий так само розкинувся при старій караванній дорозі в передгір'ях. Пізніш, за часів Кримського ханату, це поселення називали Ескі-Юрт (старе селище). За припущенням дослідників, в ординську добу це місто йменувалося Кирк - за назвою одного з тюркських племен. (Фортецю Кирк-Єр, таким чином, розглядали як укріплену цитадель міста Кирка). 

Про економічне значення Кирка відомостей обмаль, але його без сумнівів можна визнати духовно-культурним центром реґіону. Тут знаходився один із найбільших та найдавніших на Кримі мусульманських цвинтарів. Віруючі вважали, що на ньому був похований сподвижник Пророка Мухаммеда Мелік-Аштер. На цьому ж цвинтарі покоїлися троє кримських ханів 16 століття (Мехмед II Ґерай, його син Саадет II Ґерай та онук Мехмед III Ґерай) з іншими представниками ханської династії.

Вид Ескі-Юрта (з землеопису Палласа, 1793)

Ескі-Юрт зберігав своє значення культового центра протягом шести сторіч. Після утворення Кримського ханату місто на торговім шляху занепало й збезлюдніло (жителі переселялися до новозбудованого Бахчисарая), однак аж до початку 20 ст. Ескі-Юрт залишався особливо шанованим місцем, де розташовувався цілий культовий комплекс, до котрого входили мечет, текіє дервішів (молитовня містичних братчиків), чотири мавзолея-дюрбе (що збереглися до наших днів), а також кілька азісів (поховань святих людей).

ДАЛІ>>