Бахчисарай - Ханський Палац

Бахчисарайський Палац - це, насамперед, родовий центр Ґераїв: ханської династії, що правила Кримською державою з дня її постання. До цього славного роду належали 48 ханів і багато десятків принців і принцес ( що називалися в Криму султанами й султані).

Менґлі I Ґерай (усередині) зі своїм старшим сином, майбутнім ханом Мехмедом I Ґераем (ліворуч) та турецьким султаном Баєзідом II (праворуч) з турецької мініятюри 16 ст.

У російськомовній (а за нею й в українській) літературі розповсюджена форма "Ґірей" (укр. "Гірей"). Цей популярний варіант є викривленим іноземними мовами. В самому Криму ім'я ханського роду вимовлялося як "Ґерай". Саме цю споконвічну форму вживав російський сходознавець В. Смирнов, що видав у 1887-1889 рр. капітальну й донині неперевершену працю з історії Кримського ханату. У міжнародній історичній науці використовується форма Giray (до речі, так іменують себе й нащадки ханського роду, що живуть нині).

Символом ханського роду була тризуба тамга, що її карбували на монетах та вирізували на ханських печатках. Значення цього знака ще не з'ясоване - можна лише з упевненістю вважати, що він має глибокі корені в древніх традиціях тюркських народів, серед яких звичай використання власної тамги кожним великим родом мав велике розповсюдження.

Першим кримським ханом був Хаджи Ґерай, котрий у змаганнях з ординськими правителями здобув незалежність своєї країні незалежність. Однак правдивим засновником династії варто вважати радше його шостого сина Менґлі: він упровадив для ханського роду династичне йменування, вперше приєднавши батьківське ім'я до свого власного і ввійшовши в історію як Менґлі I Ґерай.

Ханська посада була, за суттю, виборною. Для обрання хана беї чотирьох найвельможніших кримських родів збиралися на курултай, де приймали рішення про кандидатуру. Новообраного хана підіймали на білому повстяному полотнищі, читали над ним мусульманські молитви, а потім урочисто зводили на престол. Кандидатури на ханську посаду могли висуватися лише з числа нащадків Чинґіз-хана, а конкретніше - з роду Ґераїв. Серед цих осіб, у свою чергу, теж існувала усталена черговість: преферованими кандидатами на ханський чин вважалися два молодших брати правлячого хана і лише по них - ханські сини. З 1478 р., після входження Криму до унії з Туреччиною, результат вибору беїв почав затверджуватися османським султаном. Поступово до султанів перейшло вирішальне слово в призначенні кримського правителя, й церемонія виборів хана беями к 18 ст. перетворилася на формальність, що символічно підтверджувала султанський указ.

Аділь Ґерай - хан у 1666-1671 рр.

Ханському роду належали землі по всьому Криму (утім, ці землі були не вельми широкими - більша частина кримських просторів знаходилася ві власності беїв), а також позаміські палаци й сади по різних місцевостях півострова. Джерелом статків ханського роду були (нарівні з доходами від земель і податками) фінансові надходження з Істанбула й багаті дарунки з сусідніх країн, митні збори в портах і частка військових трофеїв кримського війська, доходи від карбування монети. Деякі хани за власний рахунок будували для підданих мечети, фонтани, навчальні заклади. Втім, кримських ханів не можна було назвати надзвичайно багатими правителями - придворне життя було заможне, але не розкішне (на відміну від, наприклад, турецького двору).

Більшість членів ханського роду мешкала не на батьківщині, а в Османській імперії - у маєтках, виділених ханської династії османськими правителями. Ці землі здебільша розташовувалися на теренах нинішньої Болгарії. Багато представників ханського роду мали мешкання в маєтках поблизу міста Янболу (нині - Ямбол). Іншим місцем проживання членів роду Ґераїв був грецький острів Родос, що був одночасно й місцем заслання неугодних султану ханів.

Починаючи з Сахиба I Ґерая, в житті кожного кримського правителя був день, коли він урочисто входив у браму Ханського Палацу й всідав тут на кримському престолі. (Винятком були лише двоє ханів 18 століття - Саадет III Ґерай та Девлет III Ґерай, що з різних обставин втратили ханський титул ще до того, як прибули зі Стамбула до Бахчисарая). Палац мав статус не приватної, а родової власності. Хан займав резиденцію тільки впродовж терміну свого правління. Коли ж виходив султанський указ про його відставку, колишній правитель збирав своє майно, забирав родину й слуг та вирушав до свого власного маєтку кудись у Болгарію чи на Родос. На зміну йому до Бахчисарая приїжджав новий хан, що й розміщався в Палаці, розселюючи по спустілих кімнатах свою родину та власний почет.

Іслям ІІІ Ґерай - хан у 1644-1654 рр.

Ханський рід є багатим на видатні особистості. Серед кримських ханів та їхніх родичів були відважні воїни й великі реформатори, мудрі богослови й витончені поети, історики, дервіші, повстанці, іноді навіть торгівці. Представники роду Ґераїв були в великій шані не лише на Кримі, але й за межами країни - адже рід Чинґіз-хана був давнішим та шляхетнішим від багатьох інших династій Сходу - в тому числі й від турецької династії Османів. По Туреччині століттями ходили леґенди про таємний договір ханів і султанів: нибито якби династія Османів раптом перервалася, то на турецький престол мали всісти Ґераї.

Після втрати Кримським ханатом незалежності члени ханського роду, що перебували на Кримі, виїхали в Туреччину, звідки наступними століттями перебралися до інших країн. Нинішнім спадкоємцем кримського престолу є Джезар Ґерай, що мешкає в Лондоні й у 1995 р. відвідав родову святиню своїх предків.

 У 2003 р. з друку вийшла книга Олекси Гайворонського "Созвездие Гераев" - збірка коротких біографій кожного з 48 кримських ханов. Видання розповсюджується накладним платежем Республіканською Кримськотатарською бібліотекою ім. Гаспринського.