Субота 14 Липня 2007 08:15
· Новини E-mail
· Новини SMS
· Текст
Рус
Eng
|
Новини e-mail:
|
УКРАЇНА
БІЗНЕС
СВІТ
СВІТ ПРО НАС
ДУМКА
ТЕХНОЛОГІЇ, НАУКА, ЗДОРОВ’Я
ШОУ-BIZ
СПОРТ
ТОП ТИЖНЯ
Журнал Кореспондент Блоги Досье Форуми Фотогалерея Чат з гостями сайту Бізнес-година Новини E-mail Новини SMS Експорт новин Контакти |
ДУМКА, Загальна
Думка: Бруд нації Новинар
13 Липня 2007, 11:18 "Коли чистокровні арійці кричать "ледачі негри" і борються за чистоту нації, вони забувають, що десь у Західній Європі їхніх же співвітчизників, трудових мігрантів з України, хтось називає "ледачі хохли", пише журналіст і перекладач Артем Чапай у статті, опублікованій у свіжому номері журналу Корреспондент. Неприємно дивує те, як поширилися за останні кілька років - навіть серед знайомих - розмови про "арійство", "автохтонність", "чистоту нації" разом з ворожістю до "понаїхавшими" із країн Азії й Африки.
Дехто говорить, що тема расизму в Україні роздувається штучно. Але на тлі таких статей, як недавній репортаж шановного агентства УНІАН з відверто расистським заголовком Негри оточили Секретаріат Президента, змащеної примітивними жартами про "тулумбасів", доводиться визнати - не роздувається. Такий репортаж яскраво демонструє те, чого в Україні немає. Так само, як у Радянському Союзі не було сексу. Один російськомовний знайомий, наприклад, говорить, що Україна - його країна, а "вони - чужинці", і запитує, чому він "має любити негрів". Друже, у розмовах з тобою я, україномовний українець, переходжу на російську мову, хоча іноді ламану, - з толерантності та поваги. А ти, виходить, відмовляєш у толерантності та повазі іншим. Ти в курсі, що багато хто з тих, хто теж вважає цю країну своєю, відмовлять тобі в повноцінності тільки тому, що ти підкреслюєш, що твоя рідна мова — російська, і ти не збираєшся від неї відмовлятися? Ти говориш про право жити тут для історичних націй: українців, росіян, кримських татар, азовських греків. Але вони теж колись "понаїхали", і чи варто з’ясовувати, як і коли.
Ніхто не говорить, що темношкірих потрібно за замовчуванням любити. Усе ще простіше: формувати ставлення до людини варто, виходячи з її поведінки, а не кольору шкіри. Здавалося б, це елементарно, але доводиться повторювати знову і знову, і все одно не доходить. Коли я чую стереотипну фразу "ледачі негри", то не можу не дивуватися: це ви насправді? А як же тоді "ледачі чуби", "жадібні чуби" і "смердючі чуби"? Ці стереотипи ви також серйозно сприймаєте? Та й звідки фраза? Здається, вона кочує ще з рабовласницьких Сполучених Штатів XVIII сторіччя. Мені довелось півроку прожити в Новому Орлеані, де більше половини населення - темношкірі. Я так і не зауважив особливої різниці в працьовитості між ними і білими. Сказати чесно, мій смаглявий бос, наприклад, швидше напружує своїм трудоголізмом, а тому і мені працювати доводиться. Ще не можу зрозуміти: шановні автохтони, а особливо ті, що арійці! Ви ж всі арійці, так? Навіть протоарії! Чому ж тоді в українському фольклорі увесь час згадуються не "білі коси, сині очі", а про "карі очі, чорні брови"? Причому, здається, що далі на захід України, то більше розцвітає ультранаціоналізм, і особливо він розповсюджений у моїй рідній Галичині, де так багато гуцулів. Скажіть, ви гуцула бачили? Здебільшого: волосся кольору воронова крила, ті ж темні очі, часто смаглява шкіра.
До речі, так склалося, що я сам саме типу "білі коси, сині очі". Істинний автохтон, начебто б. Але скажіть, з якою національністю для більшості скоріше асоціюється така зовнішність? Чи не з росіянами, яких також не люблять націоналісти? Так ще хіба що з вікінгами Рюриковича. Тобто з завойовниками, чужинцями. Симпатії ж так званих білих націоналістів досить самовпевнені: деяким дуже подобаються французькі лепенівці, або, наприклад, німецька нацистська естетика. Більш того, вони готові з ними брататися. Але скажіть, а ви і справді думаєте, що вони простягнуть вам руку, як рівним? Ви в курсі, що за теорією німецького арійства слов’яни, взагалі-то, вважалися унтерменшами, недолюдинами? І ви з людьми, що так думають, хочете дружити? Як говорив один знайомий: "От такі в мене переконання. Я білий націоналіст - було б дивно, якщо б у мене були інші думки з цього питання". Цікаво, як би над твоїми словами, десь там у своїй компанії посміялися німецькі або англійські білі націоналісти, пан "унтерменш". І ще. Подумайте, чи випадковість, що загальний ріст насильства на ґрунті ксенофобії в Україні постійно йде з відставанням на кілька кроків від Росії - не без пропаганди з боку Кремля. У Росії почергово постійно оголошують когось ворогами: то грузин, то естонців, а то і нас, українців. Ви задумувалися, з якого місця, що смердить, ростуть ноги ультранаціоналізму і ксенофобії? А що до "понаїхали" — упевнені, що вам відомо, що населення України зменшилося з 52-х н чи не до 46-ти мільйонів. Не в останню чергу через те, що багато наших співвітчизників "понаїхали" по цілій Західній Європі та Росії. І напевно ви чули, що в Європі їх іноді називають брехливими, або навіть злочинцями. З цими стереотипами ви теж схильні погодитися? Ні, що ж я говорю. Стереотипи про українців - підла неправда. Зате про інші нації мають цілком реальні обґрунтування. Ви ж любите подвійні стандарти. А тепер розкажіть лепенівцю чи британському скінхеду, що наша культура йому ближча, ніж нам арабська, наприклад. Ще можете поцікавитися про стереотипи серед європейських мешканців про поляків, наших найближчих сусідів, більш західних, ніж ми. Довідаєтеся багато цікавого. Підведемо підсумки. З одного боку, коли ви говорите: "Я українець і така моя думка", спробуйте задуматися - наскільки вона обґрунтована, ця думка? Наскільки усвідомлені і критично обдумані ці переконання? Наскільки вони логічні, і, зрештою, самостійні? З іншого боку, яка різниця, близькі культури чи далекі. Весь кайф у тому, що вони різні. І коли вони знаходяться в одному місці, це навіть цікавіше. І не бійтеся: не витиснуть вони нас, не витиснуть! Шкода, якщо мені не удалося вас переконати. Зіг хайль! - так вам зрозуміліше. Цю статтю опубліковано у журналі Корреспондент №27 від 14 липня 2007 року. Відгуки і коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kppublications.com Передрук статей, опублікованих у журналі Корреспондент, заборонений. друкована версія надіслати другу лист редакторові
Ваш коментар |
|
|
|
|
|
СТАТИСТИКА
|
ПАРТНЕРИ
РУБРИКИ
УКРАЇНА | БІЗНЕС | СВІТ | СВІТ ПРО НАС | ДУМКА | ТЕХНОЛОГІЇ, НАУКА, ЗДОРОВ’Я | ШОУ-BIZ | СПОРТ | ТОП ТИЖНЯ КореспонденТ.net
Блоги | Досье | Фотогалерея | Форуми | Чат з гостями сайту | Новини E-mail | Новини SMS | Експорт новин | Новини RSS | Реклама на сайті | Про нас | Контакти КореспонденТ
Про журнал | Проекти | On-line версія | Реклама в журналі | Передплата на журнал | Контакти © 2000-2007 ТОВ "Бігмір-Інтернет". Всi права застережено. |
|
ІНФО
Використовувати матеріали Кореспондент.net можна, лише пославшись на (для інтернет-видань - зробивши гіперпосилання) на Кореспондент.net. Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", "Українські Новини", УНІАН, або Reuters суворо забороняється.
Наші сайти: |