Біографія"У 70-х з тавром буржуазної націоналістки я продовжувала працювати, докторську дисертацію не змогла захистити, хоча 15 років пропрацювала над нею в архівах Москви, Петербургу, Львова, Софії, але матеріали дослідження згодом використала у циклі власних радіопрограм про історію України. Найважче в ті роки було просто говорити правду, адже за неї суворо карали. Проти мене йшла велика ідеологічна війна в 70-х роках, я оборонялась, їздила в Москву, в ЦККПРС, розказувала, хто такий Драгоманов, доводила... Таки декого переконала, що вони спустилися на гальма на київську владу. А вже з київською владою, оборону тримала разом із своїми студентами, викладачами, факультет мене захищав, з роботи таки не зняли. Хоча були й такі, що "нагрівали" добрі місця на мені в адміністративних і викладацьких органах. Нажаль того тиску і тих труднощів не пережив мій чоловік — він помер... Такі знущання йшли над нашою сім'єю: оголошено мене націоналістом, по всій республіці проходили партійні збори, де мене крили як українського буржуазного націоналіста, студентів примушували писати проти мене (і писали) доноси: "Заберіть від нас цю націоналістку", - але інші билися з тими, і це мене підтримало, мені подобалося, що студенти захищали. Писали в партком, писали скрізь. Це було тяжко, та мене розуміють, і це дає мені сили навіть в мої роки любити своїх студентів". З 1996 року Раїса Петрівна викладає історію в Київському міжнародному університеті. Саме в ньому за ініціативи самого педагога кожна пара з історії України починається виконанням державного гімну нашої Батьківщини. Раїса Петрівна Іванченко часто повторює: "Всі мої студенти знають гімн", - коли нові налякані першокурсники спочатку якось в'яло відповідали на питання: "Ще не вмерла Укрїна?", - то зараз на весь голос кажуть: "Ще жива!".
На даний момент, творчий доробок заслуженого діяча мистецтв України, Лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, професора, завідувача кафедри суспільних наук Київського міжнародного університету (з 07.1996), голови благодійного братства Св. княгині Ольги становить: ряд наукових розвідок, монографічних досліджень, статей, навчальних посібників, найвідоміші з них: "Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії та України" (саме Драгоману присвячена кандидатська дисертація), "Раби Києва не мовчали" (1992 р.), "Київська Русь – початки української держави"(1995 р.), "Історія без міфів" (1996 р.), "Суспільно-політичний рух в Україні в 60-х рр. ХХ ст.", "Українська державність 20 – 90-х рр. ХХ ст.", "Княгиня Ольга" та ін. Її наукові праці (а їх більше 100) виділяються новітніми підходами до вивчення явищ історії, особливим аналізом та співставлено-порівняльною методологією дослідження, їх об'єктивною оцінкою та різнобічним підходом до вивчення. Раїса Іванченко з 1977 р. – член Спілки письменників України. Автор відомих історичних романів – "Клятва", "Гнів Перуна", "Золоті стремена", "Зрада або як стати володарем", "Отрута для княгині" та ряду інших (більше 100 окремих публікацій). Крім того Р. Іванченко є автором кількох книжок повістей, новел і поезій. Ряд її прозових книжок перекладено на мови: російську, вірменську, німецьку. Автор циклів радіопередач з історії української державності, які викликали у свій час широкий резонанс у суспільстві, за словами Олеся Гончара, – своєю переконливістю і професіоналізмом авторки. За участю Раїси Петрівни створено ряд телепередач і документальних телефільмів ("Титан", "Історія Чорноморського флоту" та ін.).
(Підготували Віталій Школьний та Влад Бровко)
Примітки:Твори: Сіті життя і смерті (lib.proza.com.ua)
Київська Русь: початки української державності
(geocities.com)
Дані ввів: Гетьман 16.10.2005
Відредаґовано: 17.03.2007
|
