- Звідки у Вас виник такий персонаж як Гаррі Поттер?
- Одного разу, коли я їхала потягом з Манчестера до Лондону, у голові випадково виникла ідея написати про такого героя. Спочатку це був простий хлопчик, який не здогадувався, що він чарівник.
- Скільки часу Вам треба було для написання першої книги?
- П'ять років, протягом цього часу я також планувала і писала епізоди, які потім увійшли в наступні книжки.
- Які зміни в рукописі Вам довелося зробити для того, щоб американська версія стала більш зрозумілою заокеанським читачам? Відомо, що заради цього довелося змінити назву першої книжки про Гаррі Поттера.
- У рукописі було внесено мінімум змін. Артур Левин, мій редактор у США, і я вирішили, що слова повинні бути змінені лише в тих епізодах, де вони будуть незрозумілі американському читачу, навіть у контексті. Однак я не раз вислуховувала критику з боку інших британських авторів через внесення будь-яких змін узагалі. Я впевнена у правильності своїх дій, інакше нам довелося б сказати французьким і датським дітям, що ми не будемо перекладати Гаррі Поттера, так що їм краще піти і вивчити англійську мову.
Зміна назви з самого початку була ідеєю Артура, тому що він вважав, що британська назва буде вводити в оману читача. Ми обговорювали кілька альтернативних варіантів і, в остаточному підсумку, зупинилися на моїй пропозиції - «Гаррі Поттер та Камінь Чарівника».
- Ви і раніш планували викласти історію про Гаррі Поттера в більш, ніж одній книзі? Якщо так, то скільки томів Ви планували присвятити маленькому чарівнику?
- З самого початку я планувала створити серію із семи книжок так, щоб охопити всі сім років навчання Гаррі Поттера в школі чарівників «Хогвартс», і тоді кожна з них буде відповідати одному року навчання.
- Не могли б Ви розповісти нам що-небудь про майбутнє Гаррі Поттера?
- Головною темою всіх семи книг є боротьба добра і зла, однак боюся, що в книгах будуть нещасні випадки! Діти просять мене не вбивати Рона всякий раз, коли я збираюся це зробити; вони, здається, вважають його найбільш уразливий, імовірно, тому що він - кращий друг головного героя!
- Як Ви придумуєте всі унікальні імена, місця і речі, що робить книжки про Гаррі Поттера настільки інтригуючими?
- Багато назв придумані, наприклад, «Quidditch» і «Muggle». Крім цього, я збираю незвичайні назви: «Хедвиг» - це ім'я святого, а «Snape» - назва місцевості в Англії.
- Як Ви ставитеся до загальної популярності Гаррі Поттера?
- Мені дуже важко розглядати свою роботу з цього боку, оскільки я писала всі твори винятково для себе. Смішні епізоди, що виникають у книгах, є плодом мого почуття гумору, а не спробою розсмішити дітей. Думаю, це в деякій мері пояснює, чому історії про Гаррі Поттера викликають інтерес у дорослих. З іншого боку, в мене збереглося багато яскравих спогадів про дитинство.
- Чи очікували Ви, що книги про Гаррі Поттера будуть мати такий успіх?
- Я була б божевільної, якби очікувала ту популярність, що має Гаррі сьогодні. Найбільш захоплюючим моментом для мене стала звістка про намір опублікувати цю книгу. Мрією мого життя було побачити книгу, яку я написала, на полиці книгарні. Усе, що відбулося після публікації, було екстраординарно і чудово, навіть простий факт, що я змогла назвати себе автором, якого друкують, став реалізацією дитячої мрії.
- Ви здивовані бачити, що Гаррі Поттером, окрім дітей, захоплюються багато дорослих?
- Я ніколи не писала для визначеної аудиторії. Мене захоплював сам інтерес, який я відчувала під час написання книг про Гаррі. Я ніколи не думала про створення творів для дітей – вони самі вибрали мене. Думаю, гарну книжку читатимуть всі.
- Спочатку Гаррі Поттер здобув успіх в Англії, потім у Сполучених Штатах. Де ще історії про маленького чарівника було опубліковано? Відомо, що обкладинки видань у різних країнах відрізняються. Які з них Вам найбільше сподобалися?
- Гаррі Поттер виданий, або ж буде незабаром виданий, в Англії, Америці, Бразилії, Голландії, Франції, Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, Греції, Чехії, Швеції, Норвегії, Данії, Фінляндії та Японії. Моя улюблена обкладинка – американська; я дуже сподіваюся зустріти ілюстратора, Мері Грандпр. Крім цього, мені подобається голландське видання.
- За час письменницької діяльності Ви повинні були чути багато висловлень про Гаррі Поттера. Яке з них Вам найбільше сподобалося?
- Моє улюблене висловлення я почула від дванадцятирічної шотландської дівчинки, що приїхала на мої читання під час Единбургського книжкового фестивалю. Зустріч підходила до кінця і вже утворилася довга черга за автографами. І коли згадана дівчинка підійшла до мене, вона сказала: «Я не хотіла, щоб тут було так багато людей, тому що це - моя книжка!». Таке почуття до своїх улюблених книг маю і я ...
- Як письменницький успіх відбився на Вашім способі життя? Напевно, з'явилася можливість реалізувати те, про що давно мріяли, але не мали змоги здійснити?
- Я ніколи не думала, що буду розмовляти з журналістами і виконувати велику кількість рекламної роботи. Наступив той момент, коли треба відмовлятися від багатьох речей лише для того, щоб мати досить часу для письменницької діяльності. З іншого боку, я люблю подорожувати і можливість відвідати невідомі місця мене просто захоплює.
- Чи взнають Вас на вулиці? Що Ви почуваєте?
- Насправді, мене рідко взнають і мені це дуже подобається! Зазвичай люди взнають мене, коли я пишу в кафе, оскільки зв'язок між мною і кафе є дуже стійким в уяві единбуржців. Іноді я розплачуюся кредитною карткою і працівники закладу взнають моє ім'я. Одна офіціантка якось сказала мені, що вона взяла другу книжку про Гаррі у свій медовий місяць!
- Чи була книжка про маленького чарівника першою у Вашому житті?
- Це - перша книга, яку я видала. У той час, коли у мене виникла ідея про Гаррі Поттера, я вже написала два романи для дорослого читача.
- Ви завжди хотіли бути письменницею?
- Так, з років п'яти або шести, коли написала свою першу «книжку» - історію про кролика на ім'я «Rabbit».
- Де, коли і як Ви пишете?
- У будь-який час, у будь-якому місці й у розміряному темпі!
- Чи маєте Ви які-небудь творчі плани, окрім Гаррі Поттера?
- Я завжди писала й упевнена, що завжди буду писати. Я писала б навіть, якби мене не видавали. Гаррі Поттер - великий та всеохоплюючий проект. Зараз у мене бракує часу, щоб вирішити, що буде за ним.
- Якими книжками й авторами Ви захоплювалися, коли були дитиною? Які з них на Вас найбільше вплинули?
- Я насамперед захоплююся Е. Несбітом, Полем Галліко і К.С. Льюісом. Улюбленою книжкою в дитинстві був твір Елізабет Гоудж «Маленький білий кінь».
- Що Ви читаєте зараз?
- Останнім романом, який прочитала, була «Мандоліна Капітана Кореллі» Луї де Берніереса. Мені вона дуже сподобалася.
- Яку пораду Ви дали б молодим авторам?
- Я сумніваюся, що автор, який володіє необхідними якостями, потребує моїх порад. Проте, можу побажати їм наполегливості в досягненні визначеної мети!
- Чим Ви захоплюєтеся? Які Ваші улюблені свята і як Ви їх відзначаєте?
- Днями я дуже сильно здивувалася, зупинившись на думці, що мені немає чого відповісти на запитання: «Яке у Вас хобі?» (це питання задав мені дев'ятирічний хлопчик). Правда полягає в тому, що у час, вільний від догляду за дочкою, спілкування з друзями або читання, я пишу. Хлопчик, який поставив запитання, виявився досить розчарованим цією відповіддю. Проте, сьогодні, коли письменницька справа стала моєю професією, вона залишається моїм улюбленим заняттям.
Сумніваюся, що хтось здивується, довідавшись, що я люблю Хелловін. Торік під час цього свята я була в США, та зазвичай влаштовую велику вечірку для друзів та їхніх дітей.
- Як відомо, Ви живете в Шотландії. Які країни Вам ще вдалося відвідати? Якби Вам знадобилося переїхати, де б Ви зупинилися?
- Я мешкала в Англії, Франції і Португалії, а також відвідувала багато інших країн. Я люблю Португалію (моя дочка наполовину португалка). Сподіваюся, що незабаром у мене з'явитися можливість повезти її туди.
|
