Шкоду б відшкодували, але як?

Ніби вибори минули, та й не одні вже, а результату покращення не помітно.
Так, до центру права РОГО „Комітет виборців України” звертаються громадяни з проблемами, пов’язаними з тим, що в Україні (зокрема і в Рівному) ще у 90-х роках виникали різноманітні „фінансові піраміди”, які, збираючи у людей кошти й обіцяючи надати за них через певний час відповідні відсотки, зникали.
От і громадянку П. „кинули” таким способом. У серпні 1995 року вона уклала з Рівненським ЗАТ „УНБ „Селінг” договір поточного селенгу, згідно з яким внесла на депозитний рахунок товариства 68,8 та 60,0 млн. крб., з нарахуванням селенг-премії з рахунку 75,0 крб. за кожні повні 10,0 тис. крб. Строк договору закінчився в серпні 1996 року, проте ЗАТ „УНБ „Селенг” у встановлений строк своїх зобов’язань не виконало. У 1996 році громадянка звернулась до Рівненського міського суду з проханням стягнення збитків. Міський суд 6 лютого 1997 року прийняв рішення про стягнення з Рівненського ЗАТ „Український національний будинок селінгу” на користь громадянки П. 17325 грн. 45 коп.).
Після цього жінка звернулась до Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби з проханням здійснити виконання відповідного рішення, надавши виконавчий лист. Однак її було повідомлено про неможливість виконання відповідного рішення Рівненського міського суду, оскільки в боржника (Рівненського ЗАТ „Український національний будинок селінгу”) відсутні рухоме і нерухоме майно, а також кошти на банківських рахунках. Оскільки в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України „Про виконавче провадження” заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, то відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 цього Закону виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося, було повернуто стягувачеві (громадянці П.).
Таким чином, виконання відповідного рішення Рівненського міського суду від 06.02.1996 року виявилось неможливим, що водночас створює неможливість відновлення права власності громадянки П., що є неприпустимим у правовій, соціально орієнтованій державі, стати якою прагне Україна.
Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно ж до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У статті ж 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів судом. Водночас, виникає питання: чого ж варті відповідні способи захисту цивільних прав та інтересів судом, коли виконання відповідного, навіть прийнятого на користь громадянина, рішення суду є неможливим з різних причин (наприклад, відсутність відповідно рухомого та нерухомого майна, коштів на рахунку боржника, на які можна було б звернути стягнення).
Так, у нашій державі дійсно існує стаття, зокрема 1177 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. У цій статті також наголошується на тому, що умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюється законом. І тут вже виникає питання: Яким законом? На цей час у нашій країні так і не прийнятий закон, який би передбачав механізм відшкодування державою завданих у подібних випадках громадянам збитки.
Таким чином, чинне законодавство України не в повній мірі врегульовує питання щодо виконання рішень судів у частині стягнення боргів.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя, здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Проте, відповідний обов`язок, на жаль, не виконується належним чином. З часу прийняття Конституції і Цивільного кодексу України наші депутати так і не спромоглись прийняти необхідного закону. В той же час політики, як і раніше, постійно продовжують наголошувати на „безмірній любові до свого народу” та тому, як вони про нього турбуються.

Микола Глотов, юрист-консультант РОГО КВУ, КВУ м. Рівне
Рiвненський регіон
27.03.2007


Немає записів в форумі