Ми продовжуємо публікувати відповіді викладачів кафедри правознавства КДПУ на питання, які ставлять студенти та викладачі університету. Сьогодні надаємо тлумачення понять та роз'яснення різниці між термінами "надзвичайний стан" та "особое положение".

Слід зазначити, що термін "надзвичайний стан" визначено нормою статті 1 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 23, ст.176) - із подальшими змінами.

Надзвичайний стан - це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Термін "особое положение" або "особливе положення" законодавством України не застосовується. Для окреслення спеціального правового режиму, який реалізується в Україні під час дії певних надзвичайних факторів крім терміну "надзвичайний стан" використовуються терміни "особливі умови", "зона особливого режиму", тощо.

Так, нормою статті 30 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 4, ст.19) "Запобігання інфекційним захворюванням, небезпечним для населення" встановлено, що у разі загрози виникнення або поширення епідемічних захворювань Президентом України відповідно до законів України та рекомендацій органів охорони здоров'я можуть запроваджуватися особливі умови і режими праці, навчання, пересування і перевезення на всій території України або в окремих її місцевостях, спрямовані на запобігання поширенню та ліквідацію інфекційних захворювань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 1992 р. N 144 Київ затверджено Положення про зону особливого режиму в районі державного кордону України з Республікою Молдова з метою забезпечення захисту недоторканості території України, безпеки її громадян, охорони громадського порядку в прикордонних з Республікою Молдова районах, запобігання проникненню через територію України озброєних угрупувань, інших порушників державного і митного кордону України. Інші норми законодавства України також не містять окремого визначення терміну "особое положение".

Аналіз норм міжнародного права, дозволяє зробити висновок про те, що "особое положение" - це певний правовий статус, відповідно із яким суб'єкт, наділений таким статусом, має виключне (виключні) право (права) порівняно із іншим суб'єктом (суб'єктами).

Зокрема Конвенція "Про захист цивільного населення під час війни" від 12 серпня 1949 року встановлює, що "Держава, во власти которой находятся покровительствуемые лица, сможет ограничить число обществ и организаций, представителям которых она разрешит работать на своей территории и под своим контролем, при условии, однако, что подобное ограничение не помешает предоставлению действенной и достаточной помощи всем покровительствуемым лицам. Особое положение Международного комитета Красного Креста в этой области должно всегда признаваться и уважаться" (ст.. 142) Конвенцїї. Аналогічну норму містить стаття 125 Конвенції про поводження із військовополоненими від 12 серпня 1949 року.

Норма статті 5 Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар "особое положение развивающихся стран" встановлює виключне право для країн, що розвиваються, відстрочити виконання вимог зазначеного протоколу на 10 років.

Аналіз судових прецедентів, зокрема практики Європейського суду із прав людини дозволяє констатувати, що під терміном "особливе положення" (особое положение) Європейський суд із прав людини розуміє, зокрема, певне особливе положення норми закону. Зокрема в справі О. проти Норвегії суд вказує на посилання позивачем на особливе положення статті 444 Кримінально-процесуального кодексу, яке може зобов'язати державу виплатити компенсацію обвинуваченому за шкоду, пов'язану із судовим переслідуванням, якщо доведено ймовірність того, що він не вчиняв діяння, яке становило підставу для обвинувачення, якщо обвинувачуваного виправдано або справу проти нього закрито навіть за відсутності будь-якого доказу недбальства чи порушення з боку органів влади.

На практиці і в спеціальній юридичній літературі при характеристиці обстановки, яка виникає внаслідок впливу природних, техногенних і соціальних факторів, які є причиною порушення нормального життя суспільства, держави використовуються такі терміни, як "особливі умови", "екстремальні умови", "надзвичайні обставини", "надзвичайна обстановка", "надзвичайний стан", тощо.

Термін "особое положение" в спеціальній юридичній літературі розуміють, як "собирательное понятие, включающее в себя различные режимы, опосредующие экстремальную ситуацию "регионального бедствия", диктующую необходимость принятия особых мер, по жесткости и объему правоограничений уступающих тем мерам, которые используются при режиме чрезвычайного положения" (Бахрах Д.Н. Административное право. М., 1996. С. 208), відзначають, що "особое положение отличается от иных специальных режимов: порядком установления, степенью жесткости и объемом правоограничений, характером изменения организационно-управленческого механизма (Гущин В.В. Чрезвычайное положение: административно-правовой аспект. М., 1996. С. 24.)

Таким чином в юридичній літературі робиться висновок про те, що "особое положение - это специальный правовой режим, включающий необходимость применения особых мер, которые по жесткости и объему правоограничений значительно уступают мерам, используемым при режимах чрезвычайного и военного положения. Иными словами, об особом положении можно говорить тогда, когда присутствуют определенные ограничения и запреты, но чрезвычайное или военное положение не объявляется. "Административно-правовой режим особого положения: понятие и сущность" (В.Б. Рушайло, "Современное право", N 1, 2004.

Проте зазначене тлумачення терміну "особое положение" є доктринальним, неофіційним, законодавчо термін "особое положение" не визначений, в той час як термін "надзвичайний стан" встановлено законом.