Питання: Як законодавством врегульоване питання призначення та позбавлення стипендії студентів?

Відповідь: Дане питання регламентується Законом України "Про освіту", "Про вищу освіту", Порядком призначення, виплати та розмірів стипендіального забезпечення учнів, студентів, курсантів, слухачів, клінічних ординаторів, аспірантів і докторантів, який затверджено Постановою Кабінету міністрів України від 8 серпня 2001 р. N 950.

Відповідно до положень абзацу 5 пункту 6 статті 64 Закону України "Про вищу освіту" стипендіями (у розмірі не менше ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян) забезпечуються особи, які успішно навчаються у вищих навчальних закладах державної або комунальної форми власності за денною (очною) формою навчання за кошти державного або місцевого бюджету, а порядок призначення і виплати стипендій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень пункту 1 Постанови Кабінету міністрів України від 8 серпня 2001 р. N 950 "Про затвердження Порядку призначення, виплати та розмірів стипендіального забезпечення учнів, студентів, курсантів, слухачів, клінічних ординаторів, аспірантів і докторантів" розмір стипендії визначається в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян на місяць залежно від типу навчального закладу, спеціальності, успішності, наявності права в особи на отримання державних пільг і гарантій, встановлених для окремих категорій громадян.

Таким чином і Закон України "Про вищу освіту", і зазначений вище спеціальний нормативний акт Кабінету міністрів України визнає право студента на отримання стипендії лише у випадку успішного навчання.

В зв'язку із цим принциповим є з'ясування змісту категорії неуспішне навчання.

Нормою пункту 4 статті 14 Закону України "Про вищу освіту" встановлено, що критерії успішності навчання а також засоби діагностики успішності навчання визначаються навчальними програмами.

Отже, студент, який не дотримує критеріїв успішності навчання, визначених навчальною програмою, не може вважатися таким, що успішно навчається, внаслідок чого не може претендувати на стипендію.

Крім того, відповідно із нормами пункту 14 Порядку за студентами, які не склали іспити, заліки під час сесії у термін, установлений навчальним планом, через хворобу або з інших поважних причин, підтверджених необхідним документом, зберігається стипендія на термін, установлений навчальним закладом. Таким чином якщо студент не склав іспиту або заліку під час сесії у термін, установлений навчальним планом при відсутності поважних причин, підтверджених документально - за таким студентом стипендія не зберігається.

Відповідно із нормою пункту 8 Положення студентам, які мають бал успішності 4 і вище - призначається стипендія в мінімальному розмірі, при цьому Положення не роз'яснює, як бути із студентами, які мають бал успішності менший ніж 4 бали.

Відповідь на таке питання знаходимо після тлумачення норм пункту 7 Положення, за яким студенти, які мають бал успішності вищий, ніж 4 визнаються такими, що отримують стипендію першочергово - отже студенти, які мають бал успішності нижчий ніж 4 - повинні отримати стипендію лише тоді, коли бюджетних асигнувань достатньо для виплати стипендії всім особам, визначеним в пункті 7 Положення.

Зменшення розміру стипендії Положенням передбачено лише для осіб, які перебувають на повному державному забезпеченні (п. 32, 33), користуються безоплатним харчуванням (п. 34), причому таке зменшення не залежить від того успішно чи неуспішно зазначені особи навчаються, має визначений розмір і пов'язане лише із самим фактом перебування студента на державному забезпеченні або надання зазначеному студенту безоплатного харчування.

Таким чином слід констатувати, що законодавством для всіх категорій студентів прямо передбачена можливість лише позбавлення стипендії в разі неуспішного навчання, зокрема не складення іспиту або заліку під час сесії у термін, установлений навчальним планом при відсутності поважних причин, підтверджених документально, або недотримання критеріїв успішності, визначених навчальною програмою.

Окремо вважаю за необхідне зазначити, що відповідно із нормою пункту 3 Постанови Кабінету міністрів України від 8 серпня 2001 р. N 950 "Про затвердження Порядку призначення, виплати та розмірів стипендіального забезпечення учнів, студентів, курсантів, слухачів, клінічних ординаторів, аспірантів і докторантів" встановлено, що Міністерство освіти і науки України забезпечує виплату стипендій навчальними закладами лише в межах доведених лімітів бюджетних асигнувань.

Відповідно із нормами пункту 17 Положення для вирішення питань призначення та позбавлення стипендії, у тому числі спірних, надання матеріальної допомоги студентам, заохочення кращих з них за успіхи в навчанні, участь у громадській, спортивній та науковій діяльності навчальні заклади створюють стипендіальні комісії, рішенням яких і має бути визначено студентів, яким призначається стипендія та її розмір.

У випадку якщо лімітів бюджетних асигнувань на виплату стипендій не вистачає, стипендія в першу чергу має бути призначена особам, визначеним в пункті 7 Положення, а залишок - розподілений між іншими студентами, без права зменшення її розміру окрім студентів, які перебувають на державному утриманні або безоплатному харчуванні.

Ще раз звертаю увагу на норми пунктів 7 та 8 Положення із яких слідує, що стипендія в мінімальному розмірі призначається особам, які мають бал успішності 4 і вище, ці ж особи визначені нормою підпункту д) пункту 7 Положення як такі, яким стипендія призначається першочергово.

Таким чином студенти, які за результатами сесії мають бал успішності нижчий, ніж 4 (крім студентів із числа сиріт та осіб позбавлених батьківського піклування - підпункт а) пункту 7 Положення) мають право на стипендію лише в тому випадку, якщо бюджетних асигнувань вистачить студентам з балом успішності 4 і вище та іншим студентам, зазначеним в пункті 7 Положення.

Для визначення студентів, яким має бути призначена стипендія в разі недостатності бюджетних коштів на всіх - пропонується залучити органи студентського самоврядування, які мають подати свої пропозиції щодо даного питання стипендіальній комісії.

Таким чином законодавство визначає наступі підстави позбавлення студента стипендії:

Не складення іспиту або заліку під час сесії у термін, установлений навчальним планом при відсутності поважних причин, підтверджених документально.

Не дотримання критеріїв успішності навчання, визначених навчальною програмою.

Наявність балу успішності меншого, ніж 4 - у випадку недостатнього бюджетного фінансування.

При цьому хто саме із категорії студентів, які мають бал успішності менший, ніж 4 має бути позбавлений стипендії при дефіциті бюджетних коштів на виплату стипендії - повинна визначити стипендіальна комісія, можливо за пропозицією органів студентського самоврядування.

Критерії відбору таких осіб (наявність пропусків занять, застосування стягнень за порушення правил внутрішнього розпорядку, тощо) можна сформулювати в локальних актах Університету - тих же правилах внутрішнього розпорядку, Статуті, актах, які врегульовують статус органів студентського самоврядування Університету.

Питання: Як законодавством врегульовано питання переведення студентів з однієї форми навчання на іншу?

Відповідь: Питання переведення студентів вищих навчальних закладів з однієї форми навчання на іншу врегульовано Положенням про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, яке затверджене наказом Міністерства освіти і науки України № 245 від 15.07.96 року, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 7 серпня 1996 року за № 427/1452 (надалі - Положення).

Нормою абзацу 1 Положення встановлено, що в частині переведення студентів вищих навчальних закладів воно розповсюджується лише на студентів, які навчаються за освітнім рівнем молодшого спеціаліста і бакалавра.

Отже, порядок переведення студентів, які навчаються за освітнім рівнем спеціаліста і магістра на сьогодні не врегульований, хоча за аналогією закону можна застосувати такий порядок і для спеціалістів, магістрів, оскільки прямої заборони переведення магістрів і спеціалістів законодавство не містить.

Стосовно молодших спеціалістів і бакалаврів нормою п. 5 Положення зазначено, що вони можуть бути переведені на вакантні місця державного замовлення в даному навчальному закладі на конкурсній основі і за умови згоди замовника. Порядок проведення такого конкурсу діючим законодавством також не врегульований.

За таких умов можливе застосування аналогії закону або права. Прямої аналогії даних правовідносин законодавство не містить. Тому застосовуємо аналогію права - тобто загальні ідеї, положення законодавства. Аналогія права стосовно даних правовідносин в тому, що конкурс за ідеєю визначає кращих, отже модель цієї процедури може бути такою.

Створення наказом ректора комісії по проведенню конкурсу.

Оголошення про проведення конкурсу по Університету (можливо в Університетській газеті).

Збір заяв бажаючих.

Визначення рейтингу претендентів, можливо за аналогією встановлення прохідного балу Приймальною комісією, можливе застосування тестів, співбесіди, тощо.

Формування переліку претендентів за рейтингом.

Отримання згоди замовників щодо осіб, які за рейтингом проходять для переведення.

Укладення контракту на навчання з новими умовами (зокрема безоплатність навчання, зобов'язання відпрацювати три роки за направленням, тощо).

Переведення студента на основі контракту, зазначеного в попередньому пункті.

Питання: Роз'ясніть, будь ласка питання щодо можливості надавати фізичною особою, яка не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності (суб'єкт господарювання), послуг (юридичних послуг, послуг бухгалтерського обліку та інших) юридичній особі.

Відповідь: Дане питання регламентується Конституцією, а також Цивільним кодексом України. Правовідносини щодо виконання цивільної угоди не є відносинами в галузі праці, тому окремо слід зазначити, що надання таких послуг фізичною особою законодавством про працю не регламентується.

Інститут ліцензування, який передбачено діючим законодавством для надання окремих послуг стосуються тільки суб'єктів підприємництва (господарювання), які зареєстровані в цій якості у встановленому законодавством порядку і не стосується фізичних осіб, які не є підприємцями.

За своєю суттю відносини фізичної особи та юридичної особи за якими фізична особа, яка не є підприємцем (суб'єктом господарювання), надає юридичній особі певні послуги є підрядними відносинами. За договором підряду підрядчик (фізична особа) зобов'язується виконати на свій риск певну роботу (надати послуги) за завданням замовника (юридичної особи) з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Підрядні відносини регламентуються положеннями глави 28 Цивільного кодексу України "Підряд". Відповідно до положень статті 333 Цивільного кодексу України громадянин може прийняти на себе виконання роботи за договором підряду у випадках, не заборонених законом, і при умові виконання цієї роботи особистою працею.

Чинне законодавство не забороняє надання фізичною особою таких послуг. Навпаки, відповідно до положень статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.