Євангелія
Апостол
Роздуми
Архів
Був один чоловік багатий, що одягавсь у кармазин та
вісон та бенкетував щодня розкішне. Убогий же якийсь, на ім'я Лазар, лежав у нього при воротях,
увесь струпами вкритий; він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу; ба навіть
пси приходили й лизали рани його.
Та сталося, що помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама.
Помер також багатий, і його поховали. В аді, терплячи тяжкі муки, зняв він очі й побачив
здалека Авраама та Лазаря на його лоні, і він закричав уголос: Отче Аврааме, змилуйся надо
мною і пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я
мучуся в полум'ї цім. Авраам же промовив: Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя
свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся. А крім того
всього між нами й вами вирита велика пропасть, тож ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не
можуть; ані звідти до нас не переходять. Отче, сказав багатий, благаю ж тебе, пошли його в дім
батька мого; я маю п'ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони також не прийшли в це місце
муки. Авраам мовив: Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають. Той відповів: Ні, отче Аврааме,
але коли до них прийде хто з мертвих, вони покаються. А той відозвавсь до нього: Як вони не
слухають Мойсея і пророків, то навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять.
Гляньте, якими буквами пишу вам власною рукою. Ті, що хочуть показатися гарними тілом, - вони силують вас обрізатися, щоб тільки уникнути переслідування за хрест Христа. Бо й самі обрізані, не додержують закону, а хочуть, щоб ви обрізувалися, щоб їм хвалитися вашим тілом. Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп'ятий, а я - світові; бо ані обрізання, ані необрізання є щось, лише - нове створіння. На тих, які поступають за цим правилом, мир на них і милосердя, а й на Ізраїля Божого. На майбутнє нехай ніхто мені не завдає клопоту, бо я ношу на моїм тілі рани Ісуса. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вашим духом, брати! Амінь.
Блаженні милосердні
"Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя"
(Мт 5,7). Ці слова промовив Христос під час нагірної проповіді. Вони звучать неначе порада
для тих, хто прагне милосердя. Хто шукає милосердя тут на землі, хоче зазнати його також в
небі.
Сьогоднішнє Боже Слово, яким звертається до нас Ісус, говорить про багача і бідного Лазаря. "Був один чоловік багатий, що одягавсь в кармазин та вісон і бенкетував щодня розкішно. Убогий, на імя Лазар, лежав у нього при воротах, увесь струпами вкритий; він бажав насититися тим, що падало в багатого зі столу" (Лк 16,19-21). Бідний Лазар прагнув допомоги, милосердя і милостині. Проте багатий чоловік не зауважував його, а якщо і бачив то не зумів виявити милосердя до нього, не подав йому їжі, не допоміг в потребі. Багач покладав свою надію в багатстві, яке посідав. Нікого не потребував, закрився із своїм багатством, став егоїстом. Сцена життя змінюється в той час, коли обидва помирають. Після смерті кожний отримує за свої діла. Хоч про вчинки бідного Лазаря ми не знаємо. Мабуть, єдиним його добрим вчинком було терпеливе несення своєї вбогості і страждань. За це дістав свою нагороду. Розбещений спосіб життя багача допровадив до того, що він не потребував милосердя на землі. Проте його прагненя милосердя виявилось тоді, коли побачив Лазаря, "… на лоні Авраама" (пор. Лк 16,22). Терплячи жахливі муки в аді просить Авраама про помилування: "Отче Аврааме, змилуйся надо мною і пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучусь в полом'ї цім" (Лк 16,24). Щойно тепер зауважив Лазаря і усвідомив собі невипадкову присутність його в своєму земному житті. Не щоденні бенкети, не дорогий одяг, а допомога бідному, який "лежав у нього при воротах" було для нього нагодою осягнути вічне щастя. А тепер це вже запізно, бо своїм земним життям змарнував свій шанс. Немилосердність багача на землі створила прірву між ним і Лазарем також в небі. Це також дає йому зрозуміти Авраам. "Авраам промовив: Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого... Крім того всього між нами а вами вирита велика пропасть, тож ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть; ані звідти до нас не переходять" (Лк 16,25-26). Проте зрозуміймо правильно, що не багатства стали причиною його нещасття по смерті, а його спосіб життя та власний егоїзм. Святий апостoл Іван в книзі Oдкровення пише: "... суджені були мертві - з написаного в книгах, по ділах своїх. ... суджено кожного по ділах його" (20,12-13).
Дорогі мої! Пам'ятаймо, що діла наші будуть свідчити про наше життя.
Природній закон, який охоплює кожного звучить так: "що хочеш, щоб робили тобі, то роби
іншому". Це означає, що кожне добро, яке ти зробиш іншій людині, яку зустрічаєш або
зустрінеш коли-небуть у своєму житті так само відплатиться тобі добром, якщо не тут на землі,
то в небі.
Христос поширює закон милосердя та любові до ближнього: "Істино кажу
вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших - ви мені зробили" (Мт 25,40).
Піклуючися і виявляючи милосердя потребуючим людям, ми виявляємо пошану любов до Ісуса Христа.
І тоді також зростаємо у безкорисливій любові. Духовний письменик пише: "Любов є єдиним
скарбом, який збільшується, коли його ділимо".
Милосердя полягає на любові до іншого, бо тільки люблячи ближнього, а
одночасно Бога, ми є здатні до милосердного чину. Не можемо бути направду щасливими, коли
сконцентровані тільки на собі і своїх проблемах, а інших людей не зауважуємо. Бо в такому
випадку, навіть якби ми були найбагатшими в світі, то направду не будемо щасливі, бо людина
прагне чогось більшого ніж слава, гроші... А щоб отримати милосердя інших, чи Бога, то мусимо
самі бути милосердні, бо так нас вчить Христос: "Блаженні милосердні, бо вони зазнають
милосердя" (Мт 5,7).
бр. Андрій Салига