Клонування. Досягнення чи небезпека?
Людство переступило поріг ХХІ століття і перед нами
невідоме майбутнє, зумовлене якщо не загадками у науковій сфері, то щораз більшим
зростом потенціалу людини. Біда у тому, що у сучасної людини еволюціонує думка
всевладності у будь-якій царині. Пригадую, що з першим польотом Ю. Гагаріна у 1961
році на ракетному агрегаті, науковці-атеїсти у СРСР хвалились, що вони розпечатали
"божі чертоги" і таким чином позитивні науки створять "рай на землі",
відкривши усі таємниці людині. Та не так то сталося.
Якогось подібного резонансу у світі набирає новочасна проблема клонування. Вирощена
таким способом овечка Доллі набирає популярності у людей, наче б якась поп-зірка.
Широкого гулу набирають досягнення Сеульського університету, котрі у липні 1998 року
створили методом клонування 50 мишей. У чому полягає спосіб клонування, і чому стільки
людей б'ють у сполох і всіма силами протистоять широкому масштабові клонування?
У природі є два способи розмноження: безстатевий та статевий. Агрономи добре знають, що
прищеплюючи бажані сорти плодів на прищепу, отримають гарний сорт яблук, груш або інших
культур. Ось це й є клонування. Створення подібного роду дослідів у тваринному світі
було донедавна для людини incognito, але ось у 60-х роках ХХ століття один з дослідників
спробував взяти ядро з клітини кишківника дорослої жаби і помістити його в запліднену
ікринку, вилучивши з неї її вроджене. Сенсаційно було побачити вирощену живу жабку, за
своїми спадковими ознаками аналогічну до тієї, з кишківника якої було взяте ядро. Ось і
з цього все і почалось.
Доведено, що таким способом можна створювати не тільки тварин, а органи людини, та й
саму людину. Люди у нашому часі не проти склонувати навіть самого Ісуса Христа. Та
все-таки цей винахід, що кілька десятків років тому штовхав учених до початку масового
тиражування живих організмів, сьогодні змушує адекватно та обдумано підійти до цієї
проблеми. І не даремно. Адже хіба не попереджував Ейнштейн уряд США про небажаність
застосування атомної бомби і всі небезпеки, породжені з розщепленням ядра? Чому тоді
й досі не забуваємо трагедію в Хіросімі чи Чорнобилі? Чи даремні були побоювання
радянського академіка А. Сахарова про завчасні викрики радості під час створення
водневої бомби? Людина творить, а потім роздумує над тим, що вона зробила. Побачити
гордому вченому недопрацьовані сторони чи передбачити можливості негативного застосування
його винаходу - рівнозначне пониженню його особової гідності.
Та повернемось до клонування. Церква не даремно засуджує усі спроби клонування людини,
бо гласить про разючу відмінність її від тварини. Крім того, що людина-клон матиме
чималі проблеми з імунною системою і буде постійним відвідувачем лікаря, це буде зовсім
іншою особою і від тієї людини, котра мала б дозріти з яйцеклітини, і від тієї, з котрої
взято ядро, хоч ззовні виглядатиме близнятком із нею. Подумаймо, як почуватиметься вона,
коли зрозуміє, що на її місці мав бути хтось інший, а існує вона завдяки витісненню та
вбивства іншої особи?
Клонування торкається не тільки медико-біологічних експериментів, але й області людської
душі та моральних норм. Та це лише кілька прогнозів такого заходу. Увесь інший
"букет" проблем постане перед нами після вирощення людини-клона, а це буде
незабаром, бо ланцюгова реакція почалась зі схвалення парламенту Великобританії про
дозвіл клонування людських ембріонів, так і стартом приватної корпорації у США Clon-Aid,
котра почала перше клонування людини.
підготував бр. Андрій Олійник