22.12.2006 11:53
Українські фільми в кінопрокаті’2006
(опитування KINO-KOЛА)
2006 року до всеукраїнського кінотеатрального прокату потрапили, вперше за часів новітньої кіноситуації, одразу п’ять вітчизняних ігрових фільмів: „Аврора” Оксани Байрак, HАPPYPEOPLE Олександра Шапіро, „Штольня” Любомира Кобильчука, „Помаранчеве небо” Саші Кирієнка і „Прорвемось” Івана Кравчишина, три останні з яких, до того ж, повнометражні дебюти.
Протягом останньої декади року на нашому порталі пропонуємо ознайомитися з міркуваннями вітчизняних кінокритиків та кіножурналістів, що ми їх отримали як відповідь на наше розлоге й комплексне запитання:
Яким вийшов цей український кінопрорив-2006 у всіх можливих сенсах, як він впливатиме на найближче майбутнє українського кіна, на вітчизняного глядача, який він слід залишив в історії українського кінематографа? – Йдеться про мистецький, фаховий, соціальний, кіноіндустріальний виміри тощо...
Ольга Брюховецька, кінокритик, журнал „Кіно-Театр”
В постановці питання під „кінопроривом-2006” розуміється насамперед подолання прокатної (само)блокади українського кінематографа. Ця проблема стояла перед ним від початків
незалежности й, безумовно, „прорив” у прокат, який раніше повністю належав зарубіжним кінематографіям, – це надзвичайно вагоме звершення для українських фільмів. Інша справа, що він не означає автоматичного прориву до глядача (хоча й, зрозуміло, останнє неможливе без першого). Однак, на мою думку, „прорив-2006” не вичерпується виключно кінопрокатом. Він стосується, насамперед, виробництва фільмів. І не лише кількости (на скільки мені відомо, шість повнометражних ігрових кінофільмів), а й способу виробництва, зокрема фінансування цих фільмів.
Слід наголосити – відбувся „кількісний перехід” від державного утриманства (здається, з цих шести фільмів лише „Аврора” має фінансування Міністерства культури і туризму, саме по собі досить скандальне) до того, що можна було б назвати капіталістичним виробництвом, яким би рудиментарно „спонсорським” воно і не було на сьогоднішній день (поки що вершина капіталізму в українському кіні – це продакт-плейсмент). Вихід у прокат фільмів є лише логічним наслідком цього процесу.
Мій висновок, як це не банально звучить, полягає в тому, що ми стаємо свідками становлення капіталістичної системи кіновиробництва в Україні. Хоча про її нормальне функціонування можна буде говорити лише в тому випадку, коли фільми почнуть приносити прибуток, або хоча б повертати затрати. Здається, на сьогодні такого завдання перед собою ніхто навіть і не ставить. Коли українське кіно до нього дозріє, це призведе до підвищення професійного рівня фільмів, який на сьогодні залишає бажати кращого.
Якщо мислити позитивно, то можна сказати, що прийшло нове покоління кінематографістів (як за віком: 20 – 40 років, так і за програмою: відмова від державного патерналізму) яке засвідчило, що воно має волю продуктивно брати участь у кінопроцесі. З іншого ж боку, якщо мислити критично, покоління це являє собою суперечливе поєднання ентузіазму і цинізму, яке, у контексті, будемо відверті, відсутности професіоналізму й таланту, дає ті естетичні провали, якими українські фільми-2006, фактично, є.
Також читайте:
Олексій Сахалтуєв: Здається, відродження – точніше, вимучена реанімація – славетних традицій „українського кіна”, нарешті, захлинулася в лавині всенародних оплексів „Мамаю” та „Мазепі”...
Аксінья Куріна: Хочу покритикувати, власне, саме формулювання редакційного запитання. Як на мене, неправильно питати про перспективи українського кіна у кінокритиків...
Олексій Тарасов: Як мені здається, цей „прорив” позначив вузлові проблеми українського кінематографа, головні з яких – відсутність пристойних сценаріїв і непрофесійність задіяних осіб...
Дмитро Десятерик: Про мистецький компонент говорити важко. Думаю, будь-який неупереджений спостерігач зі мною погодиться – жодна з перерахованих тут картин саме мистецькою подією не стала...
Олег Мельничук: 2006 рік для вітчизняної кіноіндустрії справді можна назвати гучним і амбітним словом "прорив" принаймні з трьох причин...
Олексій Радинський: Якщо в українського кіна колись буде історія, 2006-ий має шанс у ній залишитися...
Сергій Васильєв-молодший: На жаль, із перелічених українських фільмів, які цього року вийшли в широкий кінопрокат, мені вдалося побачити лише три...