Загроза екологічної катастрофи вже більше сорока років є загальновизнаною проблемою. Cтан навколишнього середовища cьогодні настільки тривожний, що під сумнівом опинилося виживання людства як високорозвиненого, цивілізованого співтовариства. Проте, криза, що поглиблюється, її усвідомлення й наукове дослідження не привело й не приводить до вирішальних дій, до кардинальних змін. В чому справа? Як можна спонукати людство до турботи про своє власне майбуття?

Екологічне майбутнє України й усього світу – це водночас і проблема, і бажаний ідеал суспільного та природного розвитку людства, що має виступати вирішальним орієнтиром людської життєдіяльності. Соціальні й екологічні проблеми сучасності є, передусім, відображенням кризи антропологічною, кризи образу життя людини та ціннісно-смислових настанов її життєдіяльності, які не відповідають вимогам сьогодення, вимогам еко-майбутнього.

Як свідчить досвід роботи науково-дослідного проекту Благодійної організації “Центр практичної філософії” “Філософія природи” (2003-2005 рр.), для вирішення глобальних проблем сучасності недостатньо вказати на існування таких проблем, недостатньо обмежуватися інформативною стороною справи. Розв’язання цих проблем потребує звернення особливої уваги на питання розвитку суспільства, його світоглядних засад, ідеалів та норм людського існування. Аби приводити до конкретних наслідків, екологічна наука має стати практичною філософією, вона має виступати джерелом не лише знання, але й мотивацій буденного життя та буденної свідомості.

Якщо ми бажаємо мати еко-майбутнє, відмінне від екологічного та соціального пекла, ми повинні радикально змінити ціннісно-смислові настанови нашої життєдіяльності. Якою має бути Україна, аби мати гідне майбутнє? Що ми можемо, що ми маємо робити заради цього? Всі ці питання стоять зараз перед всіма нами, особливо – перед сьогоденною філософською думкою.

Відсутність чітко сформульованих цілей і довгострокових світоглядних орієнтирів знижує творчу силу наукового та філософського пізнання, нівелює реформаторські зусилля політичної влади. У ситуації нелінійності, складності, поліпарадигмальності старі лінійно-механістичні методи вирішення соціальних і природних проблем стають малоефективними. Дефіцит духовно-моральнісного виміру культурного життя сьогодення приводить до того, що людина перестає бути головною діючою особою суспільного та природного розвитку, перестає бути суб’єктом свого власного життя. Внаслідок анонімності глобалізаційних процесів у сучасному світі широкі верстви населення відчужуються як від справи визначення образу майбутнього та ціннісно-смислових настанов розвитку, так і від участі в діяльності суспільно-політичної сфери.

Тому завдання, що постає перед науково-дослідним проектом “Україна еко-майбутнього”, полягає в розробці адекватної світоглядної та методологічної бази, ціннісних орієнтирів розвитку суспільства сьогоденної України в умовах складності світу, що глобалізується, у напрямі до екологічного майбутнього, що протистоїть екологічній та соціальній катастрофі. Наукова новизна проекту має полягати в розробці концепції нелінійного підходу до осмислення та вирішення проблем суспільного життя сучасної України. Новий цілісний екологічно орієнтований світогляд має служити фундаментом для досягнення людством еко-майбутнього шляхом еко-розвитку, формуючи суб’єкта такого розвитку – еко-людину, формулюючи відповідну досягненню еко-майбутнього систему соціально-політичного устрою – еко-демократію.

Орієнтовна тривалість проекту: 2 роки, починаючи з січня 2006 р. Програма проекту розрахована на постійну роботу 5-6 спеціалістів. В рамках проекту передбачається проведення “круглих столів” та семінарів із запрошенням широкого колу науковців для обговорення можливих підходів до розв’язання поставлених проблем; регулярні робочі засідання учасників проекту; організація міжнародної наукової конференції для оприлюднення результатів роботи проекту, з освітленням її у засобах масової інформації; підготовка та видання колективної монографії; розробка учбового курсу для студентів вищих навчальних закладів.