Мої погляди на родину старомодні

У вашій родині дві зірки: чоловік, капітан футбольної команди, і дружина, відомий дизайнер. Як уживаються дві зірки, хто в домі «зірковіший»?

Справа в тому, що ми не вважаємо себе зірками. Мабуть, так і треба. Ми така ж родина, як і всі, з такими ж проблемами. Андрій, звичайно, більш популярний. Це однозначно, і я за нього щаслива. Всі його перемоги - це мої перемоги. Я вважаю, що «звездить» підстав нема ні у кого.

А ви не ревнуєте одне одного?

Ревнуємо. Якщо люди одне одного не ревнують – то це вже погано, адже треба давати зрозуміти, що він мені не байдужий. Але до сварок не доходило, адже просто треба вчасно поговорити на ту чи іншу тему.

Ви сімейна людина?

Так, це для мене найголовніше.

А Ви б змогли заради родини відмовитися від кар’єри дизайнера?

Звичайно! Робота для мене ніколи не була головною. Це була віддушина, яка дозволяла мені не впадати в депресії, не сумувати, не діставати свого чоловіка.

Жінка футболіста – це професія?

Так, і дуже важка. Головне - з самого початку правильно розставити акценти, що є головним у житті, а потім дотримуватися цього. Можливо, мої погляди на родину дещо старомодні. Але я вважаю, що саме вони можуть вберегти родину.

Ви вважаєте свою родину щасливою?

Можливо, це буде дуже голосно звучати, але ми намагаємося, аби в кінці життя ми сказали, що прожили не даремно.

А скільки років ви вже разом?

15 років тому ми познайомилися, 11 вже одружені.

І весь цей час ви один одного бачите дуже рідко. Андрій постійно у роз’їздах, Ви теж зайняті. Як витримуєте одне одного? Чи зближує розлука?

Ми, мабуть, не встигаємо набридати один одному. Хоча разом ми 11 років, але бачилися, мабуть, половину того часу. Я ніби вже й звикла, що його нема поруч, але настає такий час, коли хочеться, аби він частіше був дома. З іншого боку, деякі подруги кажуть, що саме через розлуку ми цінуємо час, проведений разом. Для нас це завжди свято. Ми кудись ідемо всі разом чи щось влаштовуємо.

А чим Ви займаєтесь у Самарі, якщо не робите одяг?

Я пішла в креативну кулінарію. Люблю щось гарне зготувати. Ніколи не слідкую за рецептами, тому завжди присутня якась авантюра.

Можна жити у Києві, але мати безробітного чоловіка

Андрій хотів розпрощатися з українською збірною. Хто його вмовив цього не робити?

Всі ми намагалися це зробити - і батьки, і я, але остаточною крапкою була розмова з Григорієм Суркісом, він його переконав.

А чому він так вирішив – залишити збірну. Грати у збірній – це престижно.

Просто він об’єктивно підійшов до себе, оскільки він вже не такий-то й молодий.

А не хочете свого чоловіка переконати, аби він повернувся в Україну?

Я намагалася це зробити раніше. Можна жити у Києві, але мати безробітного чоловіка. Це дуже погано і гірше не буває. Кар’єра футболіста і так короткотривала. Якщо він хоче грати – нехай. Шкода, що в Україні для нього не знайшлося місця, але добре, що знайшлося в Росії.

Як зараз його травма?

Він надірвав м’язи, тому лікування йде дуже повільно.

Як Ви переживаєте всі травми чоловіка, адже вони постійно є?

Воно болить мені. А тепер і мій старший син Андрій також хоче бути футболістом і я ще й за нього переживаю. В принципі, коли у нього травма, він ніби і вдома, ніби й повертається в родину, але він нереалізований. І це мене гнітить.

Ви дуже рідко приїздите в Україну, оскільки живете в Самарі. Не сумуєте?

Дуже. Для того, аби зрозуміти, що таке Київ, треба звідси поїхати і повернутися. Тут геть інші люди. Вони гарніші та добріші, а там – все по-іншому.

А в Самарі люди зліші?

Там все по-іншому. Там люди менше посміхаються, їм не вистачає виховання. У нас все більш культурно.

Самотність відчуваєте?

Звичайно, відчуваю. Хоча для себе ми визначили, що перебування там – це тимчасово. Загалом, на три роки підписаний у Андрія контракт, тож стільки ми там і будемо. Але найголовніше, аби не втратити сили духу, – правильно розставити акценти. Ми для себе визначили, що для нас найголовніше – родина. І це – певний період випробувань для всіх нас. Наприклад, діти пішли у нові садочки, у чоловіка нова команда.

Я теж не збираюся там творчо розвиватися, оскільки для мене важливо все утримати тут.

Тобто, Ви не збираєтеся підкоряти російську індустрію моди?

Поки що ні. Хоча… Якщо я раніше не вважала за потрібне їхати до Москви на тиждень моди, то зараз я збираюся це зробити. Але… Я вже два тижні провела тут без дітей і так скучила, що вже не хочу нікуди.

А Ви слідкуєте в Самарі за українською політикою, чи за кордоном Вас це не цікавить?

Я завжди була далекою від політики. Але в Самарі ми завжди дивимося новини і нас дуже цікавить те, що відбувається.

Але Росія славиться своєю «об’єктивною» подачею новин…

Так, ми це розуміємо, тому відрізняємо, що правда, а що – ні. Тому там займаємося пропагандою. Політика зараз у моді, тому коли розмова заходить про Україну – ми завжди все розповідаємо. У мене син Ваня взагалі дуже патріотичний хлопчик. Коли ми їдемо в машині, періодично відкривається вікно, він висовується і голосно кричить «У-кра-ї-на!»

Як, на вашу думку, одягаються наші політики?

Досить стримано. Є політики, а є Юлія Тимошенко. Вона диктує моду як у світі моди, так і в політиці. Щодо чоловіків, то прогресом є те, що вони одягають вже рожеві сорочки, галстуки.

А як Ви ставитеся до того, що наші політики одягаються переважно не в українських дизайнерів, а закордоном.

Насправді західні іменні фірми – це величезна конкуренція. Це стовідсоткова якість. Але в Україні є достойні шевці.

На родинну прогулянку виходимо, як клони

Цього року Ви, як і більшість українських дизайнерів, відійшли від етніки та переформатувалися на ретро-стиль. Чому так? Українське вже не модне, чи це вплинуло Вашого життя в Росії?

Нажаль, це модні тенденції, хоча я етнічні мотиви дуже люблю і завжди їх використовувала.

В останній осінньо-зимовій колекції я розпрощалася з ними. Просто, мода нам щось диктує. Не ми їй, а вона нам. І мінімалізм – це те, що буде актуально. Я свою колекцію шила до останнього. Ось, наприклад, льняні сукні зі спущеним плечем та відкритою спиною – це осяяння останнього тижня. Вони дуже комфортні.

У мене все відбувається на рівні інтуїції. Я дивлюся, що актуально зараз і таким чином прогнозую, що буде модним через півроку. Модними будуть спокійні, стримані ретро-мотиви в пастельних тонах.

Я знаю, що Ви любите домашній затишок і всюди, де б Ви не були, намагаєтеся його створити. Звити сімейне гніздечко. У Самарі, де інша країна, інша ментальність, Ви намагалися щось зробити вдома, аби це вам нагадувало про Україну?

В Самарі ми знімаємо гарний будинок. Ми й тут жили за Києвом у будинку, тому вирішили не жертвувати цим, оскільки вже пожертвували найбільшим – містом, до якого ми звикли. У будинку дуже самодостатня обстановка хай-тек та мінімалізм з божевільною кольоровою гамою. При чому цей будинок я побачила навесні. У Самарі зима довша, ніж у нас, і тоді все було таким сірим. Коли я побачила оцю кольорову пляму на сірому фоні – одразу зупинилася саме на цьому будинку.

Ви одягаєтеся лише від Христини Гусіної?

Ні. Якщо я бачу якусь гарну річ, то її купую, а не намагаюся пошити щось подібне. Просто я не вважаю себе єдиним дизайнером у світі. Мені, навпаки, подобаються якісь іменні речі. Завжди є чому повчитися, в плані якості одягу.

У кого ви вчитесь?

Вчуся не у когось, а, скоріше за все, на власних помилках. Я ж не маю спеціальної освіти. Є лише величезне бажання робити свій погляд на моду та бажання одягати не лише себе, а й людей.

Чоловік, футболіст Андрій Гусін, вас підтримує?

Звичайно. У нас в родині все робиться разом. Якби він мене не підтримував, я б цим не займалася.

Він критикує ваші моделі, взагалі, якось втручається у творчий процес, чи стоїть осторонь?

Йому цікаво, особливо, коли роблю чоловічий одяг. Він виказує свої зауваження і дуже вимогливий щодо якості. Якщо відірветься ґудзик, то буде крику на весь салон. Але мені завжди цікава його думка, оскільки чоловіки мислять конкретно і бачать те, чого я не бачу.

Ви свої речі шиєте, перш за все, аби подобатися чоловікові?

Так. Я вважаю, що так і має бути. Але є речі, які я з ним не одягну, а одягну лише на якусь модну тусовку. Просто, коли йдеш із чоловіком, одягаєш щось таке, що підкреслює фігуру, а на тусовку – щось креативне.

Андрій одягає лише ваші речі?

Ні. У нього багато речей інших дизайнерів, але й наших у нього дуже багато. А він все скаржиться, що ми мало шиємо чоловічого вбрання.

Зі своїми моделями ви постійно експериментуєте, так само як і з вашими клієнтами, яких одягаєте у незвичний для них одяг. А на дітях своїх експериментуєте?

Я шию їм одяг, і це не просто темні неприглядні речі. Мені подобається дитячий одяг і подобається робити його яскравим та гарним, з вишивками і лейбами. Насправді, у дитячому одязі ти можеш собі дозволити набагато більше, адже діти такі смішні. Я дитячу колекцію теж колись створю, але не зараз.

У нас навіть прийнято всіх чоловіків одягати в один колір. У них вже є три комплекти костюмів з однієї тканини, але різних фасонів. Я собі теж пошила четвертий наряд. Тепер на прогулянку виходимо, як клони. Просто цікаво, коли з однієї тканини виходять геть різні речі.

Ви слідкуєте за тим, як одягаються Ваші колеги чи просто перехожі?

Так, я дуже добре сприймаю візуальну інформацію. Багато всього цікавого можна побачити на вулиці. Мені завжди цікаво, коли образ у людини закінчений, від кольору волосся - і до сумочки.

Аня ДАНЬКО, І-РЕПОРТЕР

обговорити на форумі

Вибираємо подарунки до Нового року!
	Холодильники Mp3-плееры Ноутбуки	Цифровые фотоаппараты Стиральные машины Мобильные телефоны	LCD телевизоры КПК (PDA) DVD-плееры
www.nadavi.com.ua

	КОМЕНТАРІ:
	Лариса   2006.10.18, 15:36 Все хорошо, кроме "первой" в моде и политике пани Ю. Большей безвкусицы во всем, начиная с жутких платьиц с рюшиками и вставными вязаными рукавами, да желания командовать и быть первой, у этого "кошмара" в женском обличье нет. А Гусина славная и неглупая, симпатичная и очень домашняя. Удачи Вам и Вашей семье!

	ім'я:
	коментар:            коментар буде доданий після перевірки адміністратором

ОСТАННІ МАТЕРІАЛИ ЦІЄЇ РУБРИКИ:
	Чемерис: «Янукович зможе поділитися владою з Тимошенко для того, щоб встояти»
	Баранівський: «Тимошенко – це навіть не Вітренко. А ми облагороджуємо Януковича»
	Михайло Чечетов: «З цим бюджетом Уряд грає проти себе»
	Бондаренко: «Жінку завжди можна зачепити за те, за що не зачепиш чоловіка»
	Жебрівський: «Ми не знайшли, куди поділися 16 мільярдів гривень у бюджеті»
	Лілія Підкопаєва: «Тимошенко важко бути серед чоловіків, які весь час хочуть її вкусити»
	Іллєнко:"Коли Президент сказав "Депардьє" - я зрозумів, що українського кіно не буде"
	Михайло Волинець: «Зараз гірше, ніж було при Кучмі!»
	Сергій Ківалов: «Ви ж не припускаєте, що я міг впливати на Луценка?»
	Володимир Стретович: «Президент закінчує початкову школу і переходить у старші класи»