Поспіх на злеті року, суєта, мішура, нервовість – усе це вже минулося. Ми сказали одне одному щирі теплі слова, побажали миру та щастя, пробачили, стали м'якші. Різдвяна казка зробила нас добрішими. Бо ж ми всі чекаємо дива. Звертаємося до неба, уповаємо на Всевишнього. І найсановніший обранець, і наймогутніший чиновник, і кожна звичайна людина однаково прагнуть тепла, душевного піднесення та спокою водночас, впевненості, достатку, здоров'я, кохання й любові. Ми загадуємо бажання, бо віримо в магію цих новорічних днів і ночей: як зустрінеш Новий рік, так його й проведеш. Як ми його зустріли? В очікуваннях вето? І що на нас чекає? Випробування? Про це – всі сторінки новорічного «Віча».

Про існування музею Антимонопольного комітету автор цих рядків дізнався випадково. Коли кількість припущень щодо його вмісту перевалила за півсотні, було вирішено навідатися туди і здійснити ретельний візуальний аналіз. У будівлі комітету по вулиці Урицького музей розмістили на четвертому поверсі в кінці коридору, на дверях – однойменна табличка. На вході до установи потрібно зареєструватися й отримати перепустку. Провести екскурсію погодився голова Антимонопольного комітету Олексій КостусЄв:

Усеукраїнський конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування започатковано ще 2002 року за ініціативою учасників муніципального руху. У жовтні того самого року його проведення було оголошено Указом Президента України, ухвалено відповідні урядові рішення. Відтоді в конкурсі взяли участь майже тисяча органів місцевого самоврядування, близько 200 з них стали переможцями.

Завдяки відродженню коней-«гуцуликів»
у Карпатах розвивається новий вид
активного туризму

Переконалися в цьому разом із двома десятками журналістів у прес-турі «Перспективи розвитку кінного туризму в Карпатах», який організував журнал «Карпати. Туризм. Відпочинок».

Коли 1995 року не стало Євгена Гуцала, затужила вся тогочасна українська література. Він був невтомним працелюбом: писав талановиту прозу, гостропроблемну публіцистику. Дивував своїх шанувальників кожним новим непередбачуваним твором. Здобувши славу блискучими оповіданнями й психологічними повістями «Мертва зона», «Шкільний хліб», «Родинне вогнище», ненастанно мережив поезії. Рік у рік – тільки для власної душі. А коли видав лірику, то вразив усіх оригінальністю образів і глибинною задумливістю мініатюр.